Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники :

Ухвалою від 28.01.11 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Підприємства від 15.12.10 № 66/4 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.02.11.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 -4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 10.02.11 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 10.02.11 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 10.02.11 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представника третьої особи.

Про вказані обставини представника ОСОБА_4 повідомлено на початку судового засідання 10.02.11. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.02.11 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, рішенням від 07.10.10 господарського суду Сумської області (суддя Лиховид Б.І.) в задоволенні позовних вимог Підприємству відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Підприємство звернулось до суду з апеляційною скаргою, яка ухвалою від 29.11.10 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Ільїна О.В., суддів –Білоконь Н.Д., Сіверін В.І.) була повернута без розгляду на підставі п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

При винесенні такої ухвали апеляційний суд вказав, що оскільки апелянт був присутній у судовому засіданні, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини оскарженого судового рішення, то про оскаржене ним рішення йому було відомо, а отже відсутні підстави для поновлення строку, встановленого на апеляційне оскарження.

Вважаючи ухвалу апеляційного суду помилковою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 29.11.10 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 53, 93, 94 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника третьої особи, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР (475/97-ВР) ) /далі Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції (995_004) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Отже, ст. 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції (995_004) , порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Крім того враховується, що ст. 129 Конституції України регламентовано, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Правосуддя здійснюється судовими органами на підставі процесуального законодавства, яке регламентує процедуру розгляду та вирішення справ.

Порядок розгляду та вирішення справ господарським судом визначений Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Право апеляційного оскарження стороною рішення місцевого господарського суду передбачено ст.ст. 22, 91 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду –протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що необхідною умовою здійснення стороною права на оскарження є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та зазначити суть порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Отже, умовою практичного здійснення заінтересованою стороною права на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції є її обізнаність із текстом оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що фактично ст. 93 Господарського процесуального кодексу України встановлює можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений процесуальний строк.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у кожному конкретному випадку суд з урахуванням визначених обставин пропуску строку має зробити мотивований висновок стосовно поважності чи неповажності причин такого пропуску.

Разом з тим, при розгляді апеляційної скарги Підприємства суд апеляційної інстанції не врахував, що Підприємством було в установленому законом порядку заявлено мотивоване клопотання про поновлення порушеного строку, а до апеляційної скарги додано копію поштового конверту з якого вбачається, що оскаржене рішення від 07.10.10 було фактично направлено Підприємству лише 04.11.10.

Оскільки, як зазначалось, необхідною умовою для подання апеляційної скарги є ознайомлення з повним текстом оскарженого судового рішення, то з урахуванням зазначених обставин у даному випадку в апеляційного суду не було законних підстав для відхилення клопотання скаржника про поновлення строку для апеляційного оскарження рішення.

На вказані обставини в апеляційній скарзі Харківський апеляційний господарський суд належної уваги не звернув, та виніс ухвалу з помилковим застосуванням норм процесуального права, фактично обмеживши суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про відсутність у даному випадку підстав для повернення апеляційної скарги Підприємства.

При розгляді апеляційної скарги Підприємства апеляційний суд наведене до уваги не взяв, у зв'язку з чим ухвала від 29.11.10 Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа –направленню до суду апеляційної інстанції для здійснення розгляду апеляційної скарги Підприємства по суті.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу приватного підприємства "Будівничий" від 15.12.10 № 66/4 задовольнити.

Ухвалу від 29.11.10 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 13/103-10 господарського суду Сумської області скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги приватного підприємства "Будівничий" від 08.11.10 № 66/3 на рішення від 07.10.10 господарського суду Сумської області по суті.