Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М.,

Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року у справі № 08/1693 за позовом державного підприємства заводу "Електроважмаш" до відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" про стягнення заборгованості,

У серпні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 71 037,79 грн., 710,30 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 року (Кучеренко О.І.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року (судді Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить прийняті судові рішення зі справи скасувати та припинити провадження у справі в зв’язку із відсутністю предмета спору. Своє прохання скаржник обґрунтовує порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 173, 174, 202, 203 Господарського кодексу України та ст.ст. 598, 601 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними і підлягають залишенню без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом від 18.03.2009 року № ОМС-10, в якому просив відпустити шину мідну ШММ 14*20 ГОСТ 434-78 в кількості 633 кг для виготовлення вузлів тягових електродвигунів і генераторів за договором від 02.12.2005 року № 100/05.

03.04.2009 року позивачем на виконання вказаного замовлення було відвантажено товар на суму 71 037,79 грн. за накладною від 03.04.2009 року № 630.

Товар було прийнято представником відповідача Ткаченко Ніною Василівною на підставі довіреності від 23.03.2009 року серії ЯПП № 497688/194.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Позивачем було направлено вимогу від 07.07.2010 року № 248-291, в якій він просить відповідача протягом 7 днів з моменту отримання вимоги розрахуватися за отриманий товар.

У відповіді на претензію від 22.07.2010 року № 43-176/05 відповідач зазначає, що між сторонами на підставі договорів від 07.12.2007 року № 132/07 та від 02.12.2005 року № 100/05 проводилася спільна діяльність з випуску вузлів електричних машин ЄД 118 АУ ЄДП 810, ГС 501А і ГП 321. Виробнича діяльність будувалась на узгоджених планах поставки виробів і комплектуючих від відповідача позивачеві і навпаки.

Листом від 01.04.2009 року № 20-00-07 позивач повідомив про припинення в односторонньому порядку спільної діяльності і необхідності відвантаження у квітні 2009 року 5 одиниць ГП 321. Позивач за виготовлену продукцію не розрахувався та не забрав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, що передача товару за накладною від 03.04.2009 року № 630 була здійснена поза межами договірних відносин, які склалися між сторонами.

Відповідач листами від 09.04.2009 року, 29.04.2009 року, 02.07.2009 року та 10.08.2009 року повідомив позивача про готовність передати виготовлену продукцію та направив рахунок № 8267 на суму 3 038 989,10 грн. для здійснення передплати у розмірі 50% (відповідно до п.п. 2.3, 3.2 договору № 100/05), що становить 1 519 494,55 грн.

Відповідач листами від 17.09.2010 року № 43-235/05 та від 01.10.2010 року № 43-253/05 повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог та зменшення зобов’язання останнього за названим договором № 100/05 на суму придбаної мідної шини (71 037,79 грн.).

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з поставлений товар у зв'язку з неоплатою.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Разом з тим, у пункті 22 листа Вищого господарського суду України від 123.03.2009 року №01-08/163 (v_163600-09) "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов’язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія та докази надсилання позивачеві(чи одержання ним) подаватися до суду.

Припинення зобов’язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

У прийнятті рішення суди виходили із заперечення позивачем існування заборгованості перед відповідачем за договором № 100/05, з існування іншого судового спору про стягнення заборгованості з позивача за вказаним договором, а також із недоведеності відповідачем факту дійсного зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 71 037,79 грн. та обґрунтовано відхилили доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Виходячи з наведених причин у суду також відсутні підстави для припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Отже, висновки попередніх судових інстанцій про задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати ґрунтуються на встановлених обставинах та відповідають вимогам норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 року.