Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Рудак О.В. – прокурор відділу Генпрокуратури України, посв. №72;

від виконкому та ради: Клочко К.В. –дов. від 16.03.09;

від інспекції: не з'явились, повідомлені належно про час і місце озгляду касаційної скарги;

від відповідача: Клочко К.В. –дов. від 27.02.09.

Розпорядженням В.о. Голови судової палати від 02.09.09, у зв’язку з виходом з відпустки судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 у січні 2008 року заявлений позов до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання за позивачем права власності на закінчене будівництвом приміщення магазину "Юлія", загальною площею 918,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Суми, просп. М.Лушпи, 10/1. В обґрунтування позовних вимог, позивач наголошував на тому, що він позбавлений можливості оформити право власності на спірне майно в зв'язку з безпідставним ухиленням відповідача від прийняття в експлуатацію магазину. При цьому, підприємець посилалась на приписи статей 316, 331 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", пункт 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна Додатку №1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07.02.02 №7/5 (z0157-02) .

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.01.08, ухваленим суддею Лущик М.С. позовні вимоги задоволено, визнано за Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 право власності на закінчене будівництвом приміщення магазину "Юлія", загальною площею 918,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Суми, просп. М.Лушпи, 10/1. Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання права власності на спірне майно за позивачем. Рішення суду обґрунтоване приписами статей 316, 320, 331, 392 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", пункту 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна Додатку №1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07.02.02 №7/5 (z0157-02) .

Перший заступник прокурора Сумської області в порядку приписів статті 107 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, з урахуванням змін зроблених прокурором у судовому засіданні, в інтересах Сумської міської ради, на рішення у справі, в якому просить його скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор вказує на порушення господарським судом першої інстанції приписів статті 331 Цивільного кодексу України, статті 24 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор наголошує на тому, що судом помилково не було залучено до участі у справі Сумську міську раду, яка здійснює оформлення права власності на нерухоме майно та права якої порушені. Також прокурор зазначає, що відповідач у справі не оспорював права власності позивача на об'єкт нерухомого майна. Окрім того, прокурор вважає хибним висновок суду про те, що будівництво спірного приміщення є закінченим.

Від Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 судом отримано відзив на касаційне подання, в якому підприємець просить залишити рішення у справі без змін, а касаційне подання – без задоволення.

Від Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради відзиву на касаційне подання судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення прокуратури і представника сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є вимога Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання за нею права власності на закінчене будівництвом приміщення магазину "Юлія", загальною площею 918,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Суми, просп. М.Лушпи, 10/1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.01.08 визнано за позивачем право власності на спірний магазин. Проте, ухвалюючи рішення у справі, господарський суд не звернув уваги і не надав оцінки тому, що позов про визнання права власності на приміщення магазину заявлено до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради. Між тим, за приписами пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07.02.02 №7/5 (z0157-02) , оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності проводиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Дана норма кореспондується з підпунктом 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою унормовано, що облік та реєстрація відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності належить до повноважень, зокрема, міських рад.

Отже суд прийняв рішення, яке стосується прав і обов’язків Сумської міської ради, не залучивши її до участі у справі. Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порушення норм процесуального права, зокрема у разі прийняття рішення та постанови, що стосується прав і обов’язків особи, яку не було залучено до участі у справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування судових актів.

Окрім цього, місцевим господарським судом не враховано, що позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Проте, судом не досліджувалось питання невизнання чи оспорення відповідачем права позивача на спірне майно.

Таким чином, доводи касаційного подання про порушення судом приписів процесуального законодавства, знайшли своє підтвердження. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. За таких обставин, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –скеруванню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.08 у справі №9/2-08 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Сумської області.

Касаційне подання Першого заступника прокурора Сумської області задовольнити.