Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа Хоменко Ірини Вікторівни

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) від 16.12.2008 року у справі № 11/274 позов задоволено; визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ ТП "Гастроном-78" від 18.07.2000 року, оформлені протоколом №2 від 18.07.2000 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по державному миту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Юркевич М.В., судді –Городечна М.І., Кузь В.Л.) від 15.04.2009 року у справі № 11/274 рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2008 року скасовано; прийнято нове рішення; в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2008 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 76, 83 ЦК УРСР, ст. 100, ч.1 ст. 261, ст. 268 ЦК України.

У поясненні на касаційну скаргу відповідач вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі позивача, представника позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника третьої особи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.07.2000 року відбулись загальні збори учасників (засновників) ТОВ ТП "Гастроном-78". Згідно протоколу №2 на порядок денний зборів були винесенні питання:

1. Про обрання голови, секретаря зборів та лічильної комісії.

2. Про розподіл часток у статутному фонді товариства між учасниками.

3. Звіт ревізійної комісії про діяльність директора товариства ОСОБА_13 за період її перебування на посаді.

4. Різне.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ ТП "Гастроном-78" присутніми на зборах були 22 учасники товариства, що в сукупності володіють 84,965 % статутного фонду, а саме: ОСОБА_2. (3,173 %), ОСОБА_3 (3,173 %), ОСОБА_1 (18,205 %), ОСОБА_4. (3,173 %), ОСОБА_5 (3,715), ОСОБА_6. (3,173 %), ОСОБА_7 (3,173 %), ОСОБА_8 (3,173 %), ОСОБА_9 (3,173 %), ОСОБА_10 (3,173 %), ОСОБА_11. (3,173 %), ОСОБА_12 (3,173 %), ОСОБА_13 (3,173 %), ОСОБА_14 (3,173 %), ОСОБА_15 (2,756 %), ОСОБА_16 (3,173 %), ОСОБА_17(3,175 %), ОСОБА_18 (3,173 %), ОСОБА_19 (3,173 %), ОСОБА_20. (3,173 %), ОСОБА_21 (3,173 %), ОСОБА_22 (3,173 %).

В результаті проведених загальних зборів учасників вирішено:

1. обрати головою зборів ОСОБА_20, секретарем зборів - ОСОБА_13., лічильну комісію у складі ОСОБА_11. та ОСОБА_5;

2. прийняти до відома інформацію ревізійної комісії щодо підсумків діяльності товариства, зобов’язано ревізійну комісію оформити актом виявлені порушення та передати його голові товариства; доручено виконавчим органам товариства направити подання про виявлені факти діяльності колишнього директора ОСОБА_1 у правоохоронні органи;

3. призначити директором товариства ОСОБА_11.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання вищенаведених рішень недійсними з посиланням на те, що вони прийняті загальними зборами учасників від 18.07.2000 року з порушенням вимог ст.ст. 10, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства" та пунктів 21, 22 статуту товариства.

В підтвердження своїх позовних вимог, позивачем долучені до матеріалів справи заяви учасників товариства, датовані березнем-квітнем місяцем 2007 року, а саме: ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_19., ОСОБА_12., ОСОБА_14., ОСОБА_13, ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_20., ОСОБА_21. та ОСОБА_22. про те, що такі учасники не були повідомлені ні про проведення загальних зборів товариства 18.07.2000 року, ні про питання, внесені до порядку денного, а також і про те, що вони не брали участі в таких зборах (т.1 а.с.60-88).

Судами встановлено, що в матеріалах справи (т. 2 а.с.24-29) містяться пояснення учасників товариства ОСОБА_11., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21., ОСОБА_22. про те, що загальні збори учасників від 18.07.2000 року мали місце, на зборах обрано директором товариства ОСОБА_14., ОСОБА_12. та ОСОБА_13 приймали участь у цих зборах, а протокол №2 від 18.07.2000 року за текстом відповідає обставинам, що мали місце при проведенні зборів.

Апеляційним судом відзначено, що ОСОБА_11. та ОСОБА_19. у своїх заявах, поданих позивачем, заперечують той факт, що вони були присутні на загальних зборах учасників товариства 18.07.2000 року, в той же час в поясненнях, поданих в апеляційну інстанцію, стверджують, що такі збори мали місце і вони були присутні на них.

Місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, застосовуючи норми ЦК України (435-15) (в редакції 01.01.2004 року), виходив із того, що: учасники товариства, які в сукупності володіють 73,995 % статутного фонду, з огляду на їх заяви не були присутніми на загальних зборах, які проводились 18.07.2000 року; на загальних зборах учасників прийнято рішення про обрання директора товариства, яке не було включено до переліку порядку денного; протокол зборів учасників №2 підписаний лише головою зборів ОСОБА_20, підпис секретаря на даному протоколі відсутній; враховуючи те, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом в розумінні ч.1 ст. 100 ЦК України, то відповідно до п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність до таких позовних вимог не застосовується.

Апеляційний суд правомірно не погодився з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) .

В силу ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на те, що оскаржені позивачем збори учасників товариства мали місце до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , Львівський апеляційний господарський суд в силу п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) при розгляді даного спору вірно застосовував положення ЦК України РСР (в редакції 1963 (1540-06) року) та інше законодавство, яке було чинним на момент прийняття зборами учасників оскаржених рішень, оформлених протоколом № 2 від 18.07.2000 року.

Так, відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" (надалі Закон), в редакції, що діяла на момент коли мали місце спірні правовідносини, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

Статтею 42 цього ж Закону передбачено, що акціонери повідомляються про проведення загальних зборів, передбаченим статутом способом, в тому числі ознайомлюються із порядком денним загальних зборів. Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного. Пунктом 22 статуту товариства передбачено, що збори учасників не мають права приймати рішення, що не внесені до порядку денного. Порядок денний розсилається не пізніше ніж за 20 днів до початку зборів.

Відповідно до ст.61 Закону про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. Статтею 60 цього ж Закону встановлено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, які потребують одностайності - всі учасники. Аналогічне положення закріплене у п.20 статуту товариства.

В судовому засіданні 15.04.2009 року судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду оглянуто та досліджено оригінал протоколу зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю торгового підприємства "Гастроном-78" №2 від 18.07.2000 року, представлений третьою особою (копія якого міститься в матеріалах справи).

Як вбачається із тексту даного протоколу №2, серед інших рішень, зборами було прийнято рішення про призначення на посаду директора ОСОБА_14., на що акцентує увагу суду позивач, стверджуючи, що таке питання в порядок денний зборів не вносилось.

Місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, з огляду на приписи ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", цілком правомірно прийшов до висновку, що питання обрання директора товариства не входило до переліку питань порядку денного зборів. Формулювання даного питання, як "різне", не дало можливості учасникам, передбачити варіанти питань, які можуть бути винесені на порядок денний загальних зборів, що в свою чергу порушило права учасників (засновників), в тому числі і позивача, на попереднє ознайомлення з порядком денним і підготовки до розгляду до цього питання.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду з огляду на те, що для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасників, правомірно погодилась із позицією місцевого господарського суду щодо порушення оскаржуваним рішенням зборів прав та законних інтересів учасників, зокрема позивача, що в розглядуваному випадку мало місце.

Львівським апеляційним судом при дослідженні в судовому засіданні оригіналу протоколу №2 встановлено також і те, що виступаючим по питанню обрання директора товариства - головою зборів О. ОСОБА_20, не було дотримано порядку передбаченого п.5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", яким допускається, що рішення по питанню, не включеному до порядку денного, може прийматись тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. Згідно протоколу згода учасників на розгляд питання про обрання директора взагалі відсутня, оскільки така і не розглядалась.

Із тексту протоколу №2 прослідковується, що на зборах засновників (учасників) товариства, які відбулись 18.07.2000 року були присутні учасники (засновники), що в сукупності володіють 84,965 % статутного фонду товариства, в тому числі була присутня і ОСОБА_13 - позивач у справі (що володіла на той час 18,205 % статутного фонду), яка дані обставини заперечує. Протокол підписаний головою зборів О. Гемберг і секретарем зборів О. Тхорук та скріплений печаткою товариства.

Частиною 2 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що була чинною на час проведення загальних зборів) передбачено, що учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Переліку зареєстрованих учасників зборів, які мали місце 18.07.2000 року жодною із сторін не надано.

Пленум Верховного суду України з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства, яке регулює корпоративні відносини, формування єдиної судової практики у цій сфері, здійснення належного захисту судами прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб та держави, які пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності господарських товариств, у п.25 постанови від 24.10.2008 року №13 (v0013700-08) встановив, що загальні збори є неправомочними, якщо реєстрація акціонерів у день проведення загальних зборів не здійснювалась (стаття 41 Закону про господарські товариства), у зв’язку з неможливістю визначення кворуму на загальних зборах. Рішення, прийняті на таких загальних зборах, у судовому порядку визнаються недійсними.

Відповідно до частин 2, 3 п.1 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 року №11 (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком місцевого суду щодо доведеності позивачкою порушення відповідачем її суб’єктивного права, дійшов вірного висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині строку позовної давності, зокрема норм Цивільного кодексу України (435-15) , що діє з 01.01.2004 року.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (п.4) і правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Доводи позивача про необізнаність з рішенням зборів учасників від 18.07.2000 року (протокол № 2) спростовуються, по-перше самим оригіналом цього документа оглянутим судовою колегією, підписаного головою і секретарем зборів, з якого вбачається про участь у зборах позивачка по справі.

По-друге, дослідивши наявні матеріали справи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила, що 18.11.2002 року відбувались наступні збори учасників товариства, оформлені протоколом №2 (т.2, а.с.38-42) на яких серед інших учасників також була присутня ОСОБА_13 Зокрема, на загальних зборах учасників товариства заслуховували інформацію директора ОСОБА_14. про результати фінансово-господарської діяльності товариства за 2001 рік - І півріччя 2002 року, з приводу чого були поставлені до директора ОСОБА_14. питання від ОСОБА_13 Доказів того, що збори учасників товариства оформлені протоколом №2 від 18.11.2002 року визнані недійсними суду не надано.

Стосовно доводів позивача про те, що протокол №2 зборів учасників від 18.07.2000 року був сфабрикований головою зборів ОСОБА_20., то Львівський апеляційний господарський суд вірно виходив із того, що дані обставини у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (1001-05) порядку не встановлені і встановлення таких обставин не належить до компетенції господарського суду. Зокрема, такі обставини встановлюються правоохоронними органами та судом відповідної юрисдикції.

Відповідно до ст. 71 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, а перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).

Як підтверджується матеріалами справи, право на позов у гр. ОСОБА_13 виникло у 2000 році.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка, помилково вважаючи непорушеним для себе строк позовної давності, із заявою про його поновлення до місцевого господарського суду не зверталась.

Зважаючи на оцінку хронології обставин справи, за висновком Львівського апеляційного господарського суду строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними рішення зборів учасників ТОВ-ТП "Гастроном-78" від 18.07.2000 року (протокол №2) сплинув 18.07.2003 року, тобто до вступу в дію з 01.01.2004 року Цивільного кодексу України (435-15) .

Колегія суддів погоджується з тим, що застосування місцевим господарським судом норм ст.ст. 100, 268 ЦК України є безпідставним.

Помилковою є позиція суду першої інстанції і стосовно того, що право учасника на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушення його права на участь в управлінні справами товариства відноситься до особистих немайнових прав, на які не поширюється позовна давність. При цьому "право участі у товаристві", яке є особистим немайновим правом (ст. 100 ЦК України), не є поняттями тотожним поняттю "право участі в управлінні справами товариства", яке має для учасника товариства економічний зміст (ч.2 ст. 269 ЦК України).

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.ст.11111, 11113 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року у справі № 11/274 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року у справі № 11/274 –без змін.