Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Донецького апеляційного господарського суду

В судове засідання представники сторін не прибули.

У лютому 2009 року позивач - Закрите акціонерне товариство "Росмен" (надалі –ЗАТ "Росмен") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" (надалі –ТОВ "ТС Обжора" про стягнення заборгованості в сумі 16 559,32 грн. за договором купівлі-продажу № 564 від 28.03.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням ст. ст. 526, 530, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем неналежним чином виконані зобов’язання за договором купівлі-продажу № 564 від 28.03.2008 щодо оплати поставленого товару згідно товарних накладних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.04.2009 у справі № 2/52 (суддя Мартюхіна Н.О.), позов ЗАТ "Росмен" до ТОВ "ТС Обжора" про стягнення 16 559,32 грн. задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "ТС "Обжора" на користь ЗАТ "Росмен" заборгованість у розмірі 4 059,32 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 165,59 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Провадження у справі стосовно стягнення заборгованості в розмірі 12 500,00 грн. припинено на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2009 (колегія суддів: Запорощенко М.Д. – головуючий, судді –Волков Р.В., Калантай В.М.) рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2009 у справі № 2/52 залишено без мін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, відповідач - ТОВ "ТС Обжора" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2009 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є незаконними у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що є підставою для їх скасування.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. п. 1, 6 постанови № 11 (v0011700-76) від 29.12.1976 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 28.03.2008 між ТОВ "ТС Обжора" (Покупець) та ЗАТ "Росмен" (Продавець) укладений договорі № 564 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар), за умовами якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному договором, відповідно замовленню на поставку та товаросупровідній документації, яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.1 Договору).

Згідно до п. 2.5.1. Договору право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, яка підтверджує, що товар був прийнятий Покупцем.

Відповідно до видаткових накладних та податкових накладних за відповідачем обліковувалася заборгованість за поставлений товар у розмірі 16 559,32 грн.

Під час розгляду справи, 30.03.2009 відповідачем перераховано частину заборгованості у сумі 12 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1961 від 30.03.2009.

Виходячи з положень ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 526 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги в частині не сплаченої заборгованості на суму 4 059,32 грн. підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 12 500,00 грн. припинено на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх судових інстанцій передчасними та такими, що ґрунтуються на не повному дослідженні всіх обставин справи.

Так, дійшовши до висновку, що факт наявності боргу підтверджується вказаним вище договором, видатковими та податковими накладними, судами не враховано п. 5.3 Договору, відповідно до якого покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну, передану продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 21 банківських днів від моменту реалізації. Таким чином, підставою для сплати є не тільки договір, видаткові накладні, а й обумовлений даним договором обов’язок здійснити оплату за поставлений товар з моменту його реалізації. Отже, договором обумовлено момент настання оплати –по факту реалізації товару переданого за накладною.

Відтак, виходячи з погоджених умов договору купівлі-продажу № 564 (на умовах оплати за реалізований товар) від 28.03.2008, необхідно констатувати, що обов'язок покупця (відповідача) здійснити оплату за поставлений продавцем (позивачем) товар, обумовлено момент настання факту реалізації товару переданого за накладною.

Разом з тим, господарськими судами не досліджувалися обставини з приводу реалізації поставленого товару відповідачем, а отже не надано належної правової оцінки правам та обов’язкам сторін з урахуванням умов договору та вимог закону.

Враховуючи те, що дані обставини не були досліджені, суди дійшли передчасного висновку про порушення відповідачем умов договору, ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, оскільки сам факт наявності заборгованості у відповідача не є беззаперечною підставою для задоволення позову у даній справі, тоді як відповідно до статті 129 Конституції України та статті 4 ГПК України рішення суду повинно ухвалюватись виключно на підставі закону.

З урахуванням викладеного та з огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.04.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2009 у справі № 2/52 скасувати.

Справу направити до господарського суду Донецької області на новий розгляд в іншому складі суду.