35/489 Про визнання права комунальної власності на цілісний майновий комплекс - 02.09.2009 Прийняття

У вересні 2008 року позивач –Закрите акціонерне товариство "Лук’янівський ринок" (надалі –ЗАТ "Лук’янівський ринок") звернувся до господарського суду з позовом до Шевченківської районної у місті Києві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу "Лук'янівський ринок", які розташовані за адресою м. Київ, вул. Мельникова 1, та позначені на плані, а саме: на будівлі - Перукарня - літера "Л", загальною площею 127,6 кв.м.; Магазин № 1 –літера "Я", загальною площею 193,1 кв.м.; Кафе-столова, новий молочний павільйон - літера "К", загальною площею 358,2 кв.м.; Магазин - літера "Б", основною площею 1015,7 кв.м.; Магазин "Квіти" - літера "Т", загальною площею 77,7 кв.м.; магазин № 2 - літера "Ю", загальною площею 265,1 кв.м. та на споруди - навіс - літера "У", основною площею 545,4 кв.м.; навіс - літера "И", основною площею 618,3 кв.м.; навіс - літера "Ф", основною площею 1154,9 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЗАТ "Лук’янівський ринок" є правонаступником Державного комунального підприємства "Лук’янівський ринок", з яким відповідно до Розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації у м. Києві від 13.11.1997, укладений договір оренди цілісного майнового комплексу ДКП "Лук’янівський ринок" від 28.11.1997, за умовами якого орендарю перейшли права та зобов’язання щодо участі у соціально-економічному розвитку відповідного регіону. У зв’язку з належним виконанням орендарем - ЗАТ "Лук’янівський ринок" договору оренди, 12.07.2005 укладена додаткова угода № 01 до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.1997, якою сторони погодили продовжити дію Договору оренди цілісного майнового комплексу до 12.07.2010. В період дії договору та на виконання Розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації у м. Києві від 09.04.1999 "Про дозвіл на розробку проекту реконструкції Лук’янівського ринку" ЗАТ "Лук’янівський ринок" розпочав та завершив реконструкцію Лук’янівського ринку за власні кошти. Оскільки позивачем за згодою орендодавця створено нове майно на території Лук’янівського ринку, тому з посиланням на ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач просить визнати за ним право власності на новостворене майно цілісного майнового комплексу Лук’янівський ринок.

Заперечуючи проти позову, відповідач - Шевченківська районна у місті Києві рада звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням уточнення до зустрічного позову від 10.03.2009) до ЗАТ "Лук’янівський ринок", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, в якому просить визнати за територіальною громадою Шевченківського району міста Києва в особі Шевченківської районної у місті Києві ради право комунальної власності на цілісний майновий комплекс "Лук'янівський ринок", розташований за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 1, і який складається з будівель та споруд, позначених в технічному паспорті, а саме: вбиральня - літер "З", загальною площею 25,8 кв.м.; торговий павільйон - літер "І", загальною площею 168,1 кв.м.; навіс - літер "И", загальною площею 618,3 кв.м.; торговий павільйон - літер "К", загальною площею 296,2 кв.м.; адміністративний будинок - літер "Л", загальною площею 91,6 кв.м.; торговий павільйон - літер "Т", загальною площею 72,1 кв.м.; навіс - літер "У", загальною площею 545,4 кв.м.; навіс - літер "Ф", загальною площею 1154,9 кв.м.; торговий павільйон - літер "Ю", загальною площею 211,6 кв.м.; торговий павільйон - літер "Я", загальною площею 148,6 кв.м.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом права власності територіальної громади щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке було передано за договором оренди цілісного майнового комплексу ДКП "Лук’янівський ринок" від 28.11.1997 ЗАТ "Лук’янівський ринок". Виходячи з того, що відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття рішення щодо доцільності списання основних засобів та спосіб їх списання віднесено до виключної компетенції представницького органу територіальної громади, а Шевченківська районна у місті Києві рада рішення щодо списання майна, яке знаходиться в оренді ЗАТ "Лук’янівський ринок" не приймала, а також не надавала дозволу орендареві на здійснення поліпшення орендованого майна, тому на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 392 Цивільного кодексу України просить повернути у власність територіальної громади майно передане по договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.1997.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2009 (колегія суддів: головуючий - Літвінова М.Є., судді Грехова О.А., Нарольський М.М.) у справі № 35/489 відмовлено в задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задоволено. Визнано за територіальною громадою Шевченківського району м. Києва в особі Шевченківської районної у м. Києві ради право комунальної власності на цілісний майновий комплекс "Лук'янівський ринок", розташований за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 1, і який складається із будівель та споруд, позначених в технічному паспорті, а саме: вбиральня - літер "З", загальною площею 25,8 кв.м.; торговий павільйон - літер "І", загальною площею 168,1 кв.м.; навіс - літер "И", загальною площею 618,3 кв.м.; торговий павільйон - літер "К", загальною площею 296,2 кв.м.; адміністративний будинок - літер "Л", загальною площею 91,6 кв.м.; торговий павільйон - літер "Т", загальною площею 72,1 кв.м.; навіс - літер "У", загальною площею 545,4 кв.м.; навіс - літер "Ф", загальною площею 1154,9 кв.м.; торговий павільйон - літер "Ю", загальною площею 211,6 кв.м.; торговий павільйон - літер "Я", загальною площею 148,6 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 (колегія суддів: головуючий - Корсак В.А., судді –Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2009 у справі № 35/489 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ЗАТ "Лук’янівський ринок" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. п. 1, 6 постанови № 11 від 29.12.1976 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій відповідають зазначеним вимогам.

Судами встановлено, що на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва від 13.11.1997 № 1318 "Про укладання договору оренди цілісного майнового комплексу "Лук'янівський ринок", між Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва (Орендодавець) та ЗАТ "Лук'янівський ринок" (орендар), укладений договір оренди цілісного майнового комплексу ДКП "Лук'янівський ринок" від 28.11.1997, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування цілісний майновий комплекс (основні виробничі засоби та обігові кошти) ДКП "Лук'янівський ринок" згідно з розподільчим балансом та актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору, строком на п'ять років з 28.11.1997 по 28.11.2002 (п. 1.1, п. 6.1 Договору оренди).

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальних громад районів м. Києва, відповідно до якого житловий (разом із вбудованими нежилими приміщеннями) та нежилий фонд передано у власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва згідно з додатком № 11.

Згідно з додатком № 11 до рішення № 208/1642 (ra_208023-01) від 27.12.2001, в таблиці 5 під № 26 зазначено цілісний майновий комплекс, який передано в оренду ЗАТ "Лук'янівський ринок" за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 1, в тому числі: магазин; склад; вбиральня; огорожа; павільйон; м'ясний павільйон; молочний павільйон; лабораторія; павільйон "Ягідка"; павільйон "Сніжок"; столи криті; лар металевий; контора ринку.

Відповідно до рішенням Шевченківської районної у місті Києві рада від 18.06.2002 № 40 "Про формування комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва", Шевченківська районна у місті Києві рада прийняла у складі інших об’єктів комунальної власності зазначений вище цілісний майновий комплекс (п. № 26 таблиці 5 додатку 1 до рішення).

Оскільки з 2002 року єдиним законним власником цілісного майнового комплексу ДКП "Лук'янівський ринок" є Шевченківська районна у м. Києві рада, то відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття рішення щодо розпорядження спірним майном, передачі повноважень іншим особам для здійснення розпорядження майном, а також прийняття рішення щодо доцільності списання основних засобів та спосіб їх списання віднесено до виключної компетенції представницького органу територіальної громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2008 у справі № 5/25, залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 задоволено позов Шевченківської районної у місті Києві ради до ЗАТ "Лук'янівський ринок" про визнання додаткової угоди № 01 від 12.07.2005 до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.1997 недійсною та витребування майна.

Вказаним вище рішенням встановлено факт того, що при укладанні Додаткової угоди № 01 від 12.07.2005 Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація не отримала відповідного дозволу ні від органу, уповноваженого управляти комунальним майном, ані від самого власника цього майна, та на власний розсуд здійснила дії по продовженню орендних відносин, в той час як дане питання не входило до повноважень адміністрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребує доведення той факт, що укладаючи додаткову угоду на продовження строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.1997, а також надаючи орендарю дозвіл на проведення реконструкції ДКП "Лук'янівський ринок" Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень.

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах, визначеного в установленому законодавством порядку, якщо інше не визначено договором оренди .

Разом з тим, пунктом 2.4. Договору оренди сторони погодили, що якщо орендар здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна за рахунок своїх коштів, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому проведені витрати. Поліпшення, які не можуть бути відокремлені від орендованого майна і зроблені без згоди орендодавця, відшкодовуються тільки за згодою орендодавця.

Проте, як встановлено судами, реконструкція та ремонт орендованого майна відбувалися на підставі розпоряджень Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, якій не надавалися повноваження щодо здійснення управління та розпорядження майном, а тому поліпшення орендованого майна здійснено орендарем з порушенням пункту 2.4 Договору оренди, ст. 778 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто, без погодження з власником майна та без додаткового врегулювання питання щодо порядку та умов відшкодування вартості зроблених поліпшень.

При цьому за приписами ст. 778 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що при відповідних умовах, передбачене право наймача лише на відшкодування зроблених у зв'язку з поліпшенням витрат, але ніяким чином не визнання права власності на орендоване майно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що частиною 4 ст. 778 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, тоді наймач стає її співвласником. При цьому вказана норма встановлює наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця і має застосовуватися лише у випадках, якщо сторони не встановили інших умов у договорі. Разом з тим, сторонами договору оренди встановлений інший порядок відшкодування поліпшень, які не можуть бути відокремлені від орендованого майна.

Таким чином, сама лише обставина збільшення вартості орендованого майна не може бути достатньою підставою визнання права власності на орендоване майно.

Щодо посилання позивача на списання орендованого майна на підставі розпорядження Голови Шевченківської районної у м. Києві ради від 24.03.2006 № 100 шляхом затвердження відповідного акту на списання орендованих основних засобів ЗАТ "Лук’янівський ринок" суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Отже, прийняття рішення щодо доцільності списання основних засобів та спосіб їх списання, чинним законодавством України віднесений до виключної компетенції представницького органу територіальної громади.

Слід відзначити, що пунктом 3 розпорядження Голови Шевченківської районної у м. Києві ради від 24.03.2006 № 100 "Про затвердження акту комісії на списання орендованих основних засобів ЗАТ "Лук"янівський ринок" встановлено, що розпорядження про списання орендованих основних засобів ЗАТ "Лук’янівський ринок" підлягає обов’язковому затвердженню на черговій сесії районної ради. Судами встановлено, що дане питання на розгляд сесії не виносилося, рішення з цього приводу Шевченківською районною у м. Києві радою не приймалося.

За наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки розпорядження Голови Шевченківської районної у м. Києві ради від 24.03.2006 № 100 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, тому воно не породжує зазначені в ньому юридичні наслідки щодо списання орендованих основних засобів ЗАТ "Лук’янівський ринок".

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суди виходили з положень ст. ст. 142 - 145 Конституції України, п. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" якими встановлено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до частини 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судами, позивач за зустрічним позовом набув право комунальної власності на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 1 на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 (ra_208023-01) IX "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва". Виходячи з того, що цілісний майновий комплекс передано в оренду ЗАТ "Лук"янівський ринок", при цьому останній не визнає права власності територіальної громади та претендує на набуття права власності на спірний майновий комплекс на підставі договору оренди, тому суду правомірно дійшли висновку про захист оспорюваного права позивача шляхом визнання права власності на спірне майно на підставі правовстановлюючих документів (технічного паспорту, рішення Київської міської ради від 27.12.2001№ 208/1642 (ra_208023-01) IX).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанцій не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.