Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Одеського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

У грудні 2008 року позивач –ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Вуітонторгсервіс" (надалі –ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс", відповідач-1), Акціонерного комерційного банку "Фінбанк" (надалі –АКБ "Фінбанк", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Пакинг Групп" (надалі –ТОВ "Юг-Пакинг Групп") про визнання дій ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" по випуску простого векселя серії АА № 0352016 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. та простого векселя серії АА № 0352018 номінальною вартістю 939 302,79 грн. незаконними, визнання недійсними зобов'язань ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" за цими векселями та визнання указаних векселів недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з положеннями статуту ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" прийняття рішення про випуск цінних паперів цього товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів. Тобто, випуск директором ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" простого векселя серії АА № 0352016 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. та простого векселя серії АА № 0352018 номінальною вартістю 939 302,79 грн. без відповідного рішення загальних зборів ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс", на думку позивача, позбавляє ці векселі законної сили, а платежі за цими векселями призведуть до повної неможливості виконання будь-яких інших фінансових зобов'язань, що в свою чергу може стати причиною банкрутства ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс".

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.03.2009 у справі № 29-28/177-08-5087 (суддя Аленін О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване посиланням на ст. ст. 1, 3, 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІV та положення Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-ІІІ (2374-14) відповідно до яких, поняття "випуск цінних паперів" застосовується тільки до емісійних цінних паперів, при цьому під випуском цінних паперів розуміється сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку. Отже, вексель є неемісійним цінним папером, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Виходячи з того, що згідно з п. 7.8 статуту ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" до виключної компетенції загальних зборів учасників останнього віднесено прийняття рішення про випуск саме емісійних цінних паперів, то приймаючи рішення про видачу вищевказаних простих векселів для оплати за поставлені ТОВ "Юг-Пакинг Групп" товари, директор ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" діяв у межах компетенції визначеної п. п. 7.19, 7.20 статуту та у відповідності до положень ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", і згода учасників товариства на здійснення цих дій йому не потрібна, у зв’язку з чим підстав для визнання незаконними дій ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" не має.

Дотримання вимог діючого законодавства при видачі простих векселів сторонами, зокрема, ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", підтверджується наявністю у векселедавця перед особою, за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов’язання, сума якого була не меншою ніж сума платежу за векселями. При цьому законний векселедержатель не зобов’язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони являються наявними та дійсними, доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем (аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 (v0005700-07) ). Відповідачами не надано доказів відсутності чи недійсності прав ТОВ "Юг-Пакинг Групп" за названими простими векселями. Спірні прості векселі містять всі обов’язкові відомості, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону, тому підстави для визнання векселів недійсними через дефект форми по ст. 76 Уніфікованого закону відсутні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 (колегія суддів: Таценко Н.Б. –головуючий, судді –Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.) рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2009 у справі № 29-28/177-08-5087 скасовано.

Постановлено позов задовольнити частково.

Визнано недійсними зобов’язання ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" за простим векселем серія АА № 0352016 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. та простим векселем серія АА № 0352018 номінальною вартістю 939 302,79грн.

Визнано недійсним простий вексель серії АА № 0352016 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанцій, відповідач-3 - ТОВ "Юг-Пакинг Групп" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 20.03.2009 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників відповідачів та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач на підставі ст. 167 ГК України, ст. ст. 8, 32, 75, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", звернувся до господарського суду посилаючись на підписання простого векселя серія АА № 0352016 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. і простого векселя серія АА № 0352018 номінальною вартістю 939 302,79грн. від імені ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" директором товариства ОСОБА_2 без відповідних повноважень, всупереч пп. 7.8 п. 7 статуту ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс", що свідчить про порушення корпоративних прав на участь позивача в управлінні товариством відповідно до ст. 167 ГК України, внаслідок випуску вказаних векселів особою за відсутності повноважень на здійснення такої операції, а також про порушення ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" внаслідок забезпечення АКБ "Фінбанк" авалем незаконних векселів.

Так, простий вексель серія АА № 0352016 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. і простий вексель серія АА № 0352018 номінальною вартістю 939 302,79 грн. зі строком платежу 22.12.2008 складені в м. Одесі 17.09.2008 за підписами директора ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" ОСОБА_2 і головного бухгалтера Павленко О.Л., засвідчені печаткою вказаного товариства. При цьому в простому векселі серія АА № 0352016 в графі "Найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений" таке найменування не значиться. На лицьовому боці перелічених векселів знаходиться аваль АКБ "Фінбанк" за підписами заступника Голови Правління банку і головного бухгалтера з печаткою банку.

З урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів" від 08.06.2007 № 5 (v0005700-07) , судом апеляційної інстанції при розгляді справи виходячи з предмету позову застосовані норми цивільного законодавства щодо визнання векселів недійсними або такими, що не мають вексельної сили, або такими, що не підлягають оплаті, а при вирішенні питання про наявність вексельних зобов’язань суд виходив з норм вексельного законодавства щодо підписів зобов’язаних за векселем осіб.

Апеляційний господарський суд, виходячи з приписів ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ЦК України дійшов висновку, що такий спосіб захисту цивільних прав як визнання дій щодо випуску векселів незаконними в господарському судочинстві, не відповідає можливим способам захисту прав та законних інтересів, встановлених господарським (цивільним) законодавством, тому невідповідність способу захисту цивільного права є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, а частиною 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" № 1906-ІУ передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" № 2374-ІІІ від 05.04.200, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (826-14) , з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції (826-14) , та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі" (826-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" (827-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" (828-14) , цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Таким чином, національне законодавство України не може суперечити положенням зазначених вище міжнародних договорів, а Уніфікований закон (995_009) , який є пріоритетним у даних правовідносинах, не передбачає застосування до векселів будь-якого конкретного терміну (випуск, видача тощо).

Отже, виходячи з положень вексельного законодавства, висновок господарського суду першої інстанції про правомірне підписання директором ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" спірних простих векселів від імені товариства внаслідок незастосування до векселів терміну "випуск" не ґрунтується на вимогах закону, оскільки згідно з п. 7.8 статуту ТОВ "Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про випуск цінних паперів товариства. Отже, директор ТОВ " Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" підписав спірні прості векселі без наданих йому повноважень щодо випуску векселів.

Стаття 7 Уніфікованого закону встановлює правовідносини, які характерні суто вексельному праву та відрізняють вексель від цивільно-правового зобов’язання, зокрема, розглядаючи у вексельному зобов’язанні кожну зобов’язану за векселем особу як окремого боржника, зобов’язання якої не пов’язані з дійсністю зобов’язань інших осіб, якщо після видачі векселя виявиться, що від імені векселедавця вексель підписано особою, не уповноваженою на це, то такий вексель не породжує зобов’язань для особи, зазначеної як векселедавець, але зобов’язання інших осіб є юридично дійсними.

Отже, за змістом ст. 7 Уніфікованого закону, у випадку коли зобов’язання особи, зазначеної як векселедавець, не матиме юридичної сили, проте вексель не стане від цього недійсним, оскільки за ним існуватимуть зобов’язання інших осіб. З урахуванням відсутності повноважень представника (директора) на підпис спірних векселів саме від імені товариства, на підставі ст. ст. 7, 8 Уніфікованого закону, положення яких відповідно до ст. 77 цього закону застосовуються до простих векселів, позовні вимоги в частині визнання недійсними зобов’язання ТОВ " Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" за простим векселем серія АА № 0352016 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. та простим векселем серія АА № 0352018 номінальною вартістю 939 302,79 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель повинен містити: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

При цьому, ст.76 Уніфікованого закону встановлено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у вищевказаній нормі, не має сили простого векселя, за винятком відсутності у векселі: строку платежу; місце видачі; місця платежу.

Аналогічні вимоги до форми веселю визначені і ст. 21 Закон України "Про цінні папери і фондову біржу".

Отже, ст. 76 Уніфікованого закону, як і ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" вказують на відсутність реквізиту як на підставу, відповідно до якої документ втрачає силу векселя. Разом з тим, в простому векселі серія АА № 0352016 в графі "Найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений" таке найменування не значиться.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши, що спірний вексель не містить обов’язкові реквізити, передбачені ст.75 Уніфікованого закону та ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", у тому числі найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, правильно визначив, що вексель серії АА № 0352016 номінальною вартістю 3 060 697,21 грн. має дефект форми, тому позов у цій частині підлягає задоволенню, з відмовою в частині про визнання недійсним простого векселя серія АА № 0352018 номінальною вартістю 939 302,79 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанцій не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до намагань переоцінки доказів та обставин справи, що суперечить положенням ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому ці доводи не приймаються до уваги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Пакинг Групп" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 у справі № 29-28/177-08-5087 залишити без змін.