10/019-10 Про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту - 09.02.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2010 року у справі № 10/019-10 Господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ, до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей", Київська область, про стягнення 1 376 610,53 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Шпічка М.І., дов. № 1449-10Юр від 06.07.2010р.;

відповідача – Ступак Н.В., дов. б/н від 01.10.2010р.

У лютому 2010 року позивач ПАТ "Компанія "Райз" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" про стягнення 1 376 610,53 грн.

Вказував, що 24.12.07 між ним та відповідачем було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 07-36/10БЦ, згідно умов якого він (постачальник) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) сільськогосподарську техніку (товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під проценти, а покупець –прийняти товар, сплатити його вартість та проценти за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, позивач, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.07.10, просив стягнути з відповідача 819 985,22 грн. основного боргу, 277 132,53 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 121 312,88 грн. відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, 124 783,77 грн. пені та 33 396,13 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09 вересня 2010 року (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2010 року (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. –головуючого, Алданової С.О., Смірнової Л.Г.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Приватного орендного сільсько- господарського підприємства "Одісей" на користь ПАТ "Компанія "Райз" 819 985,22 грн. основного боргу, 83 818,22 грн. пені, 121 312,88 грн. 20 % річних за неправомірне користування грошовими коштами, 33 396,13 грн. збитків, 10 585,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 181,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу, пені, річних та збитків.

Судові акти в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 277 132,53 грн. відсотків за користування товарним кредитом, обґрунтовані посиланнями на ту обставину, що чинним законодавством не передбачено нарахування відсотків на відсотки.

У касаційній скарзі Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Одісей", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 533, 623, 1166 ЦК України, ст.ст. 225, 232 ГК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.12.07 між сторонами у справі було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 07-36/10БЦ, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) сільськогосподарську техніку (товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під проценти, а покупець –прийняти товар, сплатити його вартість та проценти за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Ціну договору становить ціна товару та сума нарахованих процентів за користування товарним кредитом, яка встановлюється в гривнях та вказується еквівалентно в іноземній валюті –доларах США або євро (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору покупець зобов’язався здійснити оплату товару в наступному порядку: 25 % передплати, що становить 230 000 грн. –до 24.12.07; 45 %, що становить 414 000 грн. –до 01.09.08 та 30 %, що становить 276 016 грн. –до 15.11.08.

Сплата процентів за користування товарним кредитом, які нараховуються та сплачуються покупцем помісячно до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим та формула за якою останні підлягають нарахуванню, встановлена п. 2.5 договору.

Пунктом 3.4 договору сторонами погоджений розмір процентів за користування товарним кредитом за один день (показник С) - 0,0296 % в EUR.

Згідно додатків №№ 1,2 до договору загальна вартість товару, що передається покупцю на умовах товарного кредиту становить 920 016 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу товар на загальну суму 920 016 грн., що підтверджується накладною ВН/010/1611 від 25.12.07 та актом приймання-передачі товару.

Вказане свідчить про належне виконання позивачем своїх договірних зобов’язань.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що 02.03.09 між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору № 07-36/10БЦ, якою сторони погодили, що станом на момент укладення угоди загальна сума боргу становить 501 638,98 грн., що еквівалентно 69 096,28 EUR, з яких 486 820,21 грн. (67 055,13 EUR) борг за товар та 14 818,77 грн. (2 041,15 EUR) відсотків за користування товарним кредитом.

Крім того, зазначеною угодою сторони погодили зміну розміру відсотків за користування товарним кредитом з розрахунку 24 % річних на залишкову суму боргу, починаючи з 01.03.09 та визначили графік здійснення платежів.

Проте, відповідач в порушення умов договору та вказаної угоди про внесення змін до договору, свої договірні зобов’язання щодо оплати отриманого товару виконав не в повному обсязі, в зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно заяви про уточнення позовних вимог від 28.07.10 становить 819 985,22 грн., що було перевірено попередніми судовими інстанціями та обґрунтовано задоволено до стягнення.

Разом з сумою боргу позивач просив стягнути з відповідача 277 132,53 грн. відсотків за користування товарним кредитом на підставі ст. 536 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні вказаної вимоги, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що остання не підлягає задоволенню, оскільки позивачем здійснено нарахування відсотків за користування товарним кредитом на заборгованість, визначену угодою про внесення змін до договору, яка включає в себе відсотки за користування товарним кредитом, а діючим законодавством не передбачено нарахування відсотків на відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 договору сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та/чи сплаті процентів, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування коштами в розмірі 20 процентів річних з простроченої суми.

Встановлення в договорі іншого розміру процентів річних від простроченої суми не суперечить вимогам діючого законодавства, тому висновки судів про стягнення 20 % річних за неправомірне користування грошовими коштами, є такими, що відповідають нормам матеріального права та ґрунтуються на матеріалах справи.

Крім того, п. 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обгрунтовано задоволено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення ним грошового зобов'язання з врахуванням її правильного розрахунку.

Водночас приписами ст. 623 ЦК України та ст. 220 ГК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами (ч. 5 ст. 225 ГК України).

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Розмір збитків постачальника у вигляді відсоткових ставок встановлюється залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, в наступних розмірах: 1) при порушенні зобов'язання на строк до 30 календарних днів - 10 % від суми порушеного зобов'язання; 2) при порушенні зобов'язання на строк від 30 до 90 календарних днів - 30 % від суми порушеного зобов'язання; 3) при порушенні зобов'язання на строк 90 та більше календарних днів - 50 % від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми збитків використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Збитки відшкодовуються понад неустойку.

За таких обставин, задовольняючи вимоги про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з правомірності заявлених вимог, оскільки відповідальність у вигляді відшкодування збитків встановлена договором, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 225 ГК України.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на безпідставність задоволення вимог в частині стягнення 20 % річних за неправомірне користування грошовими коштами, не заслуговують на увагу суду, оскільки вказаний вид відповідальності, в разі порушення грошового зобов’язання, встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.4 договору.

Доводи касаційної скарги про неправомірне задоволення вимог в частині стягнення збитків, слід залишити поза увагою суду з огляду на те, що їх сплата, в разі порушення грошового зобов’язання, встановлена п. 7.3 договору, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 225 ГК України.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.