583/2875/15-а Про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України "Про утримання переплати пенсії", зобов'язання вчинити дії - 14.06.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. (судді - Тацій Л.В., Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного укправління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У серпні 2015р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 24.07.2015р. №185 "Про утримання переплати пенсії";

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 19.08.2015р. №208 "Про утримання надміру виплачених сум пенсій";

- зобов`язати поновити виплату призначеної довічно пенсії з 08.06.2015р., повернути утримані грошові кошти відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.08.2015 р. №208 "Про утримання надміру виплачених сум пенсій" та виплачувати призначену пенсію постійно та в повному обсязі.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що дії позивача щодо припинення виплати їй пенсії та зобов`язання повернути на рахунок ГУ ПФУ в Сумській області "переодержану" суму пенсії за період часу з 08.06.2015р. по 31.07.2015р. в сумі 3575,87 грн., є протиправними та такими, що порушують її конституційні права на належне пенсійне забезпечення.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.10.2015р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №208 заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.08.2015р. в частині утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 08.06.2015р. по 31.07.2015р. у сумі 3575,87 грн., по 20% від отримуваної пенсії до повного погашення, починаючи з вересня 2015 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повернути ОСОБА_1 пенсійні кошти за період з 08.06.2015р. по 31.07.2015р., утримані з неї на підставі рішення №208 заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.08.2015р.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.10.2015р. скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 24.07.2015р. №185 "Про утримання переплати пенсії".

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.08.2015р. №208 "Про утримання надміру виплачених сум пенсій".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 08.06.2015р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повернути утримані грошові кошти відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.08.2015р. №208 "Про утримання надміру виплачених сум пенсій".

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що виплата пенсії позивачу не здійснювалась на виконання вимог Закону №213-VІІІ (213-19) у зв`язку із запровадженням особливого порядку виплати пенсій працюючим пенсіонерам, в свою чергу судом апеляційної інстанції не в повній мірі встановлено обставини справи та ухвалено рішення, яке, на думку відповідача, підлягає скасуванню.

Крім того посилався на те, що апеляційним судом не досліджено питання за яких саме підстав виникла переплата пенсії позивачу та прийняті спірні рішення пенсійного органу.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просила у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 30.07.2013р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) .

З 24.02.2014р. по 01.08.2014р. позивач працювала на посаді головного спеціаліста, юрисконсульта юридичного відділу апарату місцевої ради та її виконавчого комітету, на яку була призначена за конкурсом, із прийняттям присяги державного службовця та присвоєнням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах пятої категорії посад.

З 01.08.2014р. по 02.06.2015р. позивач працювала начальником юридичного відділу апарату Охтирської міської ради та її виконавчого комітету.

02.06.2015р. позивач звільнена із займаної посади за угодою сторін.

З 01.04.2015р. по 02.06.2015р. позивачу було зупинено виплату пенсії за вислугу років на підставі ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (зі змінами, внесеними Законом України №213-VIII від 02.03.2015р. (213-19) ).

03.06.2015р. виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено (у зв`язку зі звільненням з посади із органу місцевого самоврядування).

08.06.2015р. на підставі розпорядження №110-К від 08.06.2015р. позивач прийнята для виконання обов`язків начальника юридичного відділу апарату місцевої ради та її виконавчого комітету, тимчасово з 08.06.2015р. по 20.07.2015р. на час проведення конкурсу на заміщення вакантної посади, що підтверджується трудовим договором укладеним між виконавчим комітетом Охтирської міської ради та ОСОБА_1

21.07. 2015р. між виконавчим комітетом Охтирської міської ради та ОСОБА_1 було повторно укладено трудовий договір на період з 22.07.2015р. по 31.08.2015р., тимчасово на час проведення конкурсу на заміщення вакантної посади начальника юридичного відділу апарату міської ради та її виконавчого комітету, юрисконсульта.

11.08.2015р. позивач звільнена із займаної посади за угодою сторін, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 13.08.1997р., виданої на ім`я ОСОБА_1

24.07.2015р. першим заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення №185 у зв`язку з виниклою переплатою пенсії за період з 08.06.2015р. по 31.07.2015р. у сумі 3575,87 грн. про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 08.06.2015р. (тобто, з дня працевлаштування за строковим трудовим договором), так як встановлений факт працевлаштування пенсіонера на підставі наданих нею документів.

Листом від 31.07.2015р. відповідач повідомив позивача про припинення виплати пенсії з 01.08.2015р., з посилання на те, що вона відповідно до трудового договору від 08.06.2015р. обіймає посаду начальника юридичного відділу апарату міської ради та її виконавчого комітету, юрисконсульта у виконавчому комітеті Охтирської міської ради, який є органом місцевого самоврядування, у зв`язку з чим виникла переплата пенсії за період з 08.06.2015р. по 31.07.2015р. в сумі 3575,87 грн., яку відповідач просив повернути на рахунок ГУ ПФУ в Сумській області у банку.

19.08.2015р. заступником начальника ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення №208 про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 08.06.2015р. по 31.07.2015р. у сумі 3575,87 грн., по 20% від отримуваної пенсії до повного погашення, починаючи з вересня 2015 року.

Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідача щодо припиненням виплати їй пенсії за період з 08.06.2015р. та стягнення з неї отриманої за вказаний період пенсії, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в період з 08.06.2015 року по 10.08.2015 року включно позивач перебувала на посаді, яка надавала право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", то дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VIII (213-19) в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах державної влади поширювалась на неї в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що втрата чинності з 01.06.2015р. нормами Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення не впливає на механізм застосування Закону України №213-VIII від 02.03.2015р. (213-19) стосовно позивача, оскільки новий закон стосується осіб, яким пенсії з 01.06.2015р. призначаються вперше, і не впливають на пенсійне забезпечення осіб, яким спеціальні пенсії були призначені до цієї дати.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення відповідача №208 від 19.08.2015р. про утримання з неї переплати пенсії за період з 08.06.2015р. по 31.07.2015р. в сумі 3575,87 грн., суд виходив з того, що порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно частини 1 якої, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду доказів зловживань з боку позивача або подання нею недостовірних даних. Навпаки, позивач повідомляла відповідача про працевлаштування з 08.06.2015р., разом з тим відповідачем не було вчасно вчинено дій про зупинення виплати пенсії позивачу у зв`язку з її працевлаштуванням.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII (213-19) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів".

Оскільки, вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII (213-19) закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, то з вказаної дати втратили чинність норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з 01.06.2015р. посада, на якій працювала позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з чим відпали передбачені ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підстави для невиплати їй пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплачувати призначену позивачу пенсію постійно та в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Враховуючи викладене, суд дійшов про неможливість розгляду вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з натупних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій пенсійного органу щодо призупинення виплати позивачу призначеної пенсії з 01.08.2015р., на підставі положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015р. (213-19) , а також щодо прийняття рішення про повернення надміру виплачених позивачу сум пенсії, за період з 08.06.2015р. по 31.07.2015р.

01.04.2015р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VIII (213-19) (далі - Закон №213-VIII (213-19) ), яким статтю 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в новій редакції: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Крім того, Законом №213-VIII (213-19) внесено зміни до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001р. №2493-III (2493-14) (далі - Закон №2493-III (2493-14) ), частину сьому статті 21 якого доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р., посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються".

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №213-VIII (213-19) встановлено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Таким чином, законодавець з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. тимчасово обмежив виплату пенсії посадовим особам місцевого самоврядування і в цей період єдиною підставою для припинення виплати пенсії є перебування особи на роботі в органах місцевого самоврядування. Виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи, це є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач, після виходу на пенсію, працевлаштувалась, і проходила службу в органах місцевого самоврядування, зокрема у спірний період обіймала посаду начальника юридичного відділу апарату міської ради та її виконавчого комітету, юрисконсульта.

Факт проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування у спірний період сторонами не заперечується.

Враховуючи, що позивач проходила службу в органах місцевого самоврядування, на неї поширювалась дія частини 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах місцевого самоврядування, а тому припинивши виплату позивачу пенсії з 01.08.2015р. відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вказані норми Закону на час виникнення спірних правовідносин були діючими, скасовані не були, а отже підлягали обов`язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 18.09.2018р. (справа №206/1969/17), від 18.10.2018р. (справа №345/1000/17), від 28.02.2019р. (справа №750/8223/16-а) і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від нього.

Посилання позивача на пункт 5 Перехідних положень Закону №213-VIII (213-19) , відповідно до якого у зв`язку з неприйняттям Закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015р. відпали передбачені ст. 54 Закону №2262-ХІІ підстави для невиплати їй пенсії, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки положення Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) є спеціальними по відношенню до приписів статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах місцевого самоврядування. При цьому вказаний закон містить зобов`язання для органів ПФУ щодо припинення виплати будь-якого виду пенсії особам, які працюють в органах місцевого самоврядування та не має жодних виключень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2018р. у справі №504/1937/16-а.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу в період перебування її на посаді в органах місцевого самоврядування є правомірними, а висновки суду апеляційної інстанції щодо вирішення позовних вимог у цій частині не ґрунтуються на нормах законодавства.

Що стосується іншої частини позовних вимог, зокрема визнання незаконним рішення відповідача №208 від 19.08.2015р. в частині утримання з позивача переплати пенсії за період з 08.06.2015р. по 31.07.2015р. в сумі 3575,87 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, за правилами статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" надміру сплачені суми пенсій можуть бути стягнуті лише за умови зловживань з боку самого пенсіонера.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач повідомляла відповідача про працевлаштування з 08.06.2015р., разом з тим відповідачем не було вчасно вчинено дій про зупинення виплати пенсії позивачу у зв`язку з її працевлаштуванням.

Оскільки в ході розгляду справи доказів таких зловживань з боку позивача надано не було, тому передбачені законом підстави для прийняття рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій не виникли.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 19.08.2015р. №208 "Про утримання надміру виплачених сум пенсій" підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.