Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.09.2010 (суддя Бойко Р.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 (судді: Мишкіна М.А., Пироговський В.Т., Мирошниченко М.А.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог та спливом позовної давності.

ПМП "ТМВ" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 261, 267, 334, 362, 640, 657 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", ст.ст. 15, 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Зокрема, скаржник вважає незаконним (недійсним) укладений між відповідачами договір оренди нерухомого майна від 25.10.2006 №216-к, яким було надано орендарю (відповідачу-2) переважне право на викуп (приватизацію) спірного нерухомого майна. На думку заявника, строк позовної давності ним не пропущено, оскільки позивач лише 22.10.2009 року ознайомився з договором купівлі-продажу комунального майна від 23.07.2008.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

ПМП "ТМВ" є власником 36/100 часток будівлі по вул.Леніна,13 у м.Нова Казовка, а саме: 1)площею 456,8м2 (№ 1-21 площею 35,1м2, № 1-20 площею 11,6м2, № 1-19 площею 16,2м2, а також частини приміщень загального користування всього 14,5м2, позначених на плані: № 1-1, № 1-2, № 1-6, № 1-3, № 1-7, № 1-8, загальною площею 77,4м2, що складає 4/25 частин нежитлової будівлі), придбані у ТОВ "Медіацентр" за договором купівлі-продажу від 27.06.2007; 2)площею 41,2м2 (№ 2 площею 17,1м2, № 3 площею 11,5м2, частини приміщень загального користування 6-1, 6-5, 11, першого поверху 1-12, 1-11 площею 12,6м2), придбані у Представництва Фонду державного майна України у м. Нова Каховка за договором купівлі-продажу від 24.09.2004; 3)площею 14,4м2 (№ 1-5 площею 11,7м2, № 1-3 площею 0,1м2, частини приміщень загального користування 1-1, 1-2, 1-4, 1-6, 1-7, 1-8 площею 2,6м2), придбані у Представництва Фонду державного майна України у м. Нова Каховка за договором купівлі-продажу від 24.09.2004; 4)площею 34,9 (№ 5-2 площею 12,0м2, № 5-1 площею 16,6м2 та частини приміщень загального користування площею 6,3м2), придбані у Представництва Фонду державного майна України у м. Нова Каховка за договором купівлі-продажу від 15.01.2004.

Ця обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу відповідних часток нежитлової будівлі та витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 30.08.2009р. і станом на 17.08.2010р., та не заперечується відповідачами та третіми особами по справі.

Судом також встановлено, що ПП ОСОБА_1 за договором оренди нерухомого майна, що належить до міської комунальної власності, №216-К від 25.10.2006, укладеного з виконавчим комітетом Новокаховської міської ради, (в редакції додаткової угоди №1 від 05.11.2007) користувався на умовах оренди частиною будівлі по АДРЕСА_1, а саме приміщенням площею 21,2 кв.м. Згідно з п.5 цього договору ПП ОСОБА_1, як орендар, мав право на приватизацію (викуп) орендованого майна в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Рішенням Новокаховської міської ради №684 від 26.02.2008 "Про доповнення переліку об’єктів приватизації на 2008р.", додатком до якого є Перелік об’єктів приватизації на 2008р., частина нежитлової будівлі площею 20,1 кв.м. по вул.Леніна,13 включена до об’єктів приватизації способом викупу.

Згідно з даним рішенням та на підставі наказу Представництва ФДМУ в м.Нова Каховка від 20.03.2008 №13 спірний об’єкт приватизовано шляхом викупу ПП ОСОБА_1, з приводу чого між Представництвом ФДМУ в м.Нова Каховка та ПП ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу комунального майна від 23.07.2008.

Актом №20 передачі частини нежитлової будівлі від 26.08.2008 оформлена передача у власність ПП Нирки В.І. вказаної частини нежитлової будівлі згідно договору від 23.07.2008.

Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №27046829 від 17.08.2010 нежитлова будівля по АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності : територіальній громаді м.Нова Каховка (в особі міської ради) –45/100 часток; ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності –4/100 часток; Виробничому кооперативу "Темп" на праві приватної спільної часткової власності –7/100 часток; ОСОБА_2. на праві приватної спільної часткової власності –8/100 часток; ПМП "ТМВ" на праві приватної спільної часткової власності –36/100 часток.

Станом на 03.05.2008р. (дата, що передує продажу відповідачу-2 спірної частки будівлі за договором від 23.07.2008) згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №18688588 нежитлова будівля знаходилась у спільній частковій власності Виробничого кооперативу "Темп" (7/100 часток), ПМП "ТМВ" (36/100 часток) та Новокаховської міської ради (57/100 часток).

Набуття ПП ОСОБА_1 у власність спірної частки у нежитловій будівлі в процесі приватизації шляхом викупу орендованого комунального майна внаслідок реалізації переважного права орендаря, що вчинив поліпшення орендованого майна, виключає переведення прав такого покупця на будь-яку іншу особу, яка є співвласником об’єкту нерухомості, на підставі норм ст. 362 ЦК України, позаяк ч.4 ст. 362 ЦК України встановлює таке право для випадку продажу саме частки у праві спільної часткової власності. Між тим, ПП ОСОБА_1 придбав спірну частину будівлі шляхом викупу цієї частини, як окремого об’єкту приватизації, на підставі акту органу місцевого самоврядування - рішення Новокаховської міської ради №684 від 26.02.2008 та відповідно до договору купівлі-продажу комунального майна від 23.07.2008, які є чинними, ніким не оспорені та не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Таким чином, наведені обставини виключать переведення прав покупця (ПП ОСОБА_1) на позивача в порядку ч.4 ст. 362 ЦК України.

Апеляційна інстанція також вказала на помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що спірна частина нежитлової будівлі поряд з набутими ПМП "ТМВ" частками нежитлової будівлі є окремими індивідуально визначеними речами, оскільки такий висновок спростовується наявними у справі витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Разом з тим, доводи скаржника спрямовані фактично на доведення неправомірності приватизації ПП ОСОБА_1 спірного приміщення, що не може бути предметом дослідження та правового аналізу господарського суду в межах предмету та підстав позову та при наявності чинних рішення Новокаховської міської ради №684 від 26.02.2008 та договору купівлі-продажу комунального майна від 23.07.2008, тобто чинних акту органу місцевого самоврядування та правочину, правомірність якого презюмується (ст. 204 ЦК України). Відповідні питання можуть бути предметом розгляду в іншій справі, порушеній за позовом зацікавленої особи.

Цілком правомірним є висновок суду першої інстанції з питання застосування у даному спорі позовної давності, встановленої ч.4 ст. 362 ЦК України, з яким апеляційний суд погодився у зв’язку з правильним застосуванням місцевим господарським судом ч.4 ст. 267 ЦК України.

Виходячи з викладеного, незважаючи на помилковість висновків, допущених судом першої інстанції при визначенні статусу сторін спору, як власників окремих індивідуально визначених речей, місцевим господарським судом ухвалено правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПМП "ТМВ" за їх безпідставністю.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції та не спростовано скаржником, відповідач-2 набув право власності на спірне нерухоме майно за наслідками послідовного процесу приватизації комунального орендованого майна, оформленого договором оренди №216-К від 25.10.2006, рішенням Новокаховської міської ради №684 від 26.02.2008 "Про доповнення переліку об’єктів приватизації на 2008р.", наказом Представництва ФДМУ в м.Нова Каховка від 20.03.2008 №13 та договором купівлі-продажу комунального майна від 23.07.2008.

Наявні ж заперечення заявника зводяться передусім до оспорення законності актів приватизації комунального майна та до передчасних посилань на недійсність договору оренди №216-К від 25.10.2006, укладеного між відповідачами.

Касаційна інстанція враховує той факт, що договір оренди №216-К від 25.10.2006 як в цілому так і в частині п.5 договору не оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку з підстав його невідповідності ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", чим спростовуються передчасні твердження скаржника про зворотне.

Більше того, не приймаються до уваги помилкові посилання позивача на норму ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в обґрунтування відсутності у відповідача-2 переважного права на передачу комунального майна в оренду без проведення конкурсу, оскільки згідно п.5.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (v010p710-08) закон про Держбюджет через своє спеціальне призначення не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України (254к/96-ВР) не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

За таких обставин, колегія повністю погоджується з висновками суду про те, що порушені з цього приводу питання виходять за межі позовних вимог та можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.

Колегія також зазначає наступне.

Рішення суду першої інстанції про відмову в позові, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване як безпідставністю заявлених позовних вимог так і спливом позовної давності.

Однак, місцевий господарський суд не врахував, що відповідно до ст. 267 ЦК України правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

При винесенні судових рішень про відмову в задоволенні позову господарські суди вимоги ст. 267 ЦК України не врахували, об'єднавши взаємовиключні поняття правил застосування позовної давності, як за спливом строків позовної давності так і необґрунтованістю самої вимоги.

Викладеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від 12.06.2007 у справі №П-9/161-16/165).

Разом з тим, враховуючи те, що в даному випадку помилкове застосування судами позовної давності не зробило неможливим встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, тобто не призвело до прийняття неправильних по суті судових рішень, тому в розумінні п.3 ст. 1119 ГПК України вказана обставина не може бути достатньою підставою для їх скасування.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 у справі №11/126-ПД-10 залишити без змін, а касаційну скаргу ПМП "ТМВ" - без задоволення.