Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

Рішенням господарського суду АР Крим від 07.07.2008 (суддя Толпиго В.І.) позов задоволено у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 (судді: Волков К.В., Латинін О.А., Черткова І.В.) відмовлено першому заступнику прокурора АР Крим у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення від 07.07.2008 та відмовлено у прийнятті вказаної апеляційної скарги з посиланням на подання апелянтом апеляційної скарги після закінчення передбаченого ч.2 ст. 93 ГПК України присічного трьохмісячного строку, протягом якого можливе відновлення пропущеного 10-денного процесуального строку, що виключає перегляд судового акта місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Заступник прокурора АР Крим в поданій касаційній скарзі просить ухвалу від 29.11.2010 скасувати, справу направити до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги прокуратури, посилаючись на порушення апеляційним норм процесуального права, а саме ст.ст. 53, 93 ГПК України, абзацу 7 п.2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) . Зокрема, скаржник вважає, що внесені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) зміни до ГПК України (1798-12) скасовують обмеження терміну, протягом якого можливе відновлення строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу прокуратурою подано після набрання законної сили даним законом, а саме після винесення ухвали Вищого господарського суду України від 20.09.2010 про відмову у прийнятті касаційного подання з мотивів недопустимості касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду без його апеляційного перегляду (ст. 107 ГПК України в редакції від 07.07.2010р.).

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала від 29.11.2010 - скасуванню з передачею справи на розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття апеляційної скарги першого заступника прокурора АР Крим до провадження з наступних підстав.

Відмовляючи апелянту у відновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення від 07.07.2008 та відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги апеляційний суд виходив з того, що:

За змістом п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначалось, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-2/7676-2008 прийняте 7 липня 2008 року.

Згідно з абзацом 7 п.2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом (2453-17) , набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

Таким чином, вирішення питання можливості апеляційного оскарження судового акту від 7 липня 2008 року у справі №2-2/7676-2008 має здійснюватись за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у редакції, чинній до набрання законної сили Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , тобто до 30 липня 2010 року.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (редакції, чинній на момент ухвалення рішення від 07.07.2008) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Положеннями ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Водночас, в силу імперативних положень ч.2 ст. 93 ГПК України, відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом .

Отже, подання апеляційної скарги після спливу трьохмісячного строку, встановленого на подання апеляційної скарги, виключає можливість її прийняття до розгляду та перегляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.

Прокурор Автономної Республіки Крим звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції за межами встановленого ч.2 ст. 93 ГПК України тримісячного строку, протягом якого суд апеляційної інстанції може відновити пропущений десятиденний строк апеляційного оскарження судового рішення.

За змістом цієї норми подання апеляційної скарги (апеляційного подання) після закінчення установленого нею тримісячного строку виключає перегляд судових рішень місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Відповідну правову позицію наведено в п.5 роз’яснень Вищого господарського суду України №04-5/366 від 28.03.2002 (v_366600-02) , п.13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 (v_123600-07) та постанові Верховного Суду України від 17.04.2007 у справі №25/87-06-2123.

З огляду на викладене, підстав для відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги немає.

Таким чином, у прийнятті апеляційної скарги прокурора АР Крим на рішення господарського суду АР Крим від 07.07.2008 у справі №2-2/7676-2008 належить відмовити.

Проте, колегія не може погодитися з суперечливими висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу прокуратурою подано 11.10.2010 року, тобто після набрання законної сили Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) та після винесення ухвали Вищого господарського суду України від 20.09.2010 про відмову у прийнятті касаційного подання з мотивів недопустимості касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду без його апеляційного перегляду (ст. 107 ГПК України в редакції від 07.07.2010р.)

Дійсно, відповідно до абзацу 7 п.2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , застосування якого покладено в основу оскаржуваної ухвали, судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом (2453-17) , набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

Однак, апеляційним судом не враховано ту обставину, що, по-перше, вказана норма структурно міститься у пункті 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , яким врегульовано передусім порядок та особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у кримінальних та цивільних справах, ухвалених до набрання чинності цим законом.

По-друге, в абзаці 7 йдеться про можливість апеляційного оскарження прийнятих до набрання чинності цим Законом (2453-17) рішень та ухвал судів першої інстанції протягом 10-денного процесуального строку, передбаченого ч.1 ст. 93 ГПК України (в редакції від 21.06.2001р.), а не протягом 3-місячного терміну, встановленого ч.2 ст. 93 ГПК України (в редакції від 21.06.2001р.), протягом якого можливе відновлення 10-денного строку, оскільки 3-місячний термін по суті не є строком на апеляційне оскарження, що не слід ототожнювати.

Отже, визначений ч.2 ст. 93 ГПК України (в редакції від 21.06.2001р.) 3-місячний присічний термін не є строком на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в розумінні абзацу 7 п.2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Наведене цілком узгоджується зі змістом п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, згідно якої держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Колегія погоджується з твердженням прокуратури про те, що внесені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) зміни до ГПК України (1798-12) скасовують обмеження терміну, протягом якого можливе відновлення строку на апеляційне оскарження.

Зважаючи на те, що пунктом 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) не встановлено жодних випадків обмеження права на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду певним присічним строком, та враховуючи те, що прокуратурою АР Крим апеляційну скаргу подано 11.10.2010 року, тобто вже після набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , то колегія вважає безпідставним застосування апеляційним судом до спірних процесуальних правовідносин нечинної норми ч.2 ст. 93 ГПК України в частині присічного 3-місячного строку (в редакції від 21.06.2001р.), що обумовлено неправильним тлумаченням абзацу 7 п.2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Згідно з п.3 ч.2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Разом з тим, зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали чітко вбачається, що в порушенням вимог ст.ст. 53, 86 ГПК України апеляційний суд взагалі не дослідив та не встановив наявність чи відсутність поважних пропуску 10-денного процесуального строку, не надав правової оцінки наведеним прокуратурою у відповідному клопотанні причинам пропуску строку на предмет їх поважності (неповажності), обмежившись лише посиланням на подання апеляційної скарги за межами присічного 3-місячного терміну, що є наслідком помилкового застосування ч.2 ст. 93 ГПК України (в редакції від 21.06.2001р.) та абзацу 7 п.2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Таким чином, оформлена пунктом 1 резолютивної частини ухвали від 29.11.2010 відмова у відновленні процесуального строку на апеляційне оскарження рішення від 07.07.2008 є передчасною та немотивованою.

Наведене переконливо свідчить про те, що згідно з п.3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України вказані процесуальні порушення є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та передачі справи на розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до провадження апеляційної скарги першого заступника прокурора АР Крим.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу заступника прокурора АР Крим задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 у справі №2-2/7676-2008 скасувати з передачею справи на розгляд до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до провадження апеляційної скарги першого заступника прокурора АР Крим на рішення господарського суду господарського суду АР Крим від 07.07.2008.