Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каліта" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Фермерського господарства "Агроінвест –Топилище" про стягнення 348 356,85 грн., з них: 347500,00 грн. суми попередньої оплати, перерахованої в рахунок передачі сої, 856,85 грн. – процентів річних за прострочення платежу за період з 27.01.2010 року по 26.02.2010 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.04.2010 року (суддя Якушева І.О.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "Агроінвест –Топилище" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліта" 347500,00 грн. У задоволенні позову про стягнення 856,5грн. процентів річних відмовлено.

Фермерське господарство "Агроінвест –Топилище" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 28.04.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року скасувати і прийняти нове рішення яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Доповідач: Волковицька Н.О.

На думку скаржника рішення апеляційної інстанції є незаконним та необ'єктивним, через невідповідність висновкам викладених в рішенні, оскільки основоположного доказу у даній справі –рахунку-фактури № 26 від 07.12.2009 року не існує.

Крім того, заявник вважає, що його було позбавлено права на судовий захист.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у грудні 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каліта" та Фермерським господарством "Агроінвест –Топилище" було укладено усну домовленість про купівлю сої, в зв'язку з чим відповідачем було виставлено рахунок № 26 від 07.12.2009 року позивачу на оплату 232400,00грн.

08.12.2009 році позивачем було перераховано відповідачу оплату за сою у розмірі 232 400,00грн., про що свідчить платіжне доручення № 410.

09.12.2009 року позивачем було перераховано відповідачу суму в розмірі 97000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 412 та суму в розмірі 18100, 00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 944, як попередню оплату за товар.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 347500,00 грн. суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що позивачем перераховано кошти за товар, а відповідачем соя не поставлена.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про передачу відповідачем товару на вищевказану суму перерахованих позивачем коштів чи доказів повернення коштів, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 347500,00грн., що складають суму попередньої оплати за товар.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку при вирішенні даного спору по суті.

Доводи заявника про відсутність рахунку №26 від 07.12.2009 року касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки вони досліджені та обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що перерахування відповідачу спірної суми підтверджено платіжними дорученнями (а.с.9-10), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні 01.07.2010 року.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Що стосується прав відповідача на судовий захист та відмову апеляційного суду відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів касаційна інстанція вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, в тому числі за клопотаннями відповідача (а.с.30, 60, 71).

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Волинської області від 28.04.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року у справі № 01/35-38 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвест –Топилище" залишити без задоволення.