Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Зубченко С.М. - відповідача Матвєєва Н.Ф., Серебряннікова К.В., Зеленський Д.І.

19.01.2011 в судовому засіданні було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України на 26.01.2011.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.09.2010 (суддя Дмитрієв В.Є.) позов Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (надалі позивач/скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (надалі відповідач) задоволений повністю; за рішенням з відповідача стягнуто заборгованість з оплати вартості реактивної електроенергії у розмірі 431 273,40 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 (судді: Гонтар В.І., Борисова Ю.В., Плут В.М.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково, вирішено стягнути з відповідача заборгованість з активної електроенергії у сумі 240 623,81 грн., в решті позовних вимог –відмовлено.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на винесену судом апеляційної інстанції постанову звернувся позивач у справі з підстав порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем було надано відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти її доводів, просить оскаржувану постанову залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання електричної енергії № 5870 від 19.06.2008 за споживання активної електричної енергії у розмірі 431 273,40 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи 19.06.2008 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладений договір № 5870 на поставку електричної енергії (далі –договір), дія якого була продовжена відповідно до умов пункту 9.4. договору.

Розділом 1 вказаного договору встановлено, що постачальник зобов'язується постачати споживачу електричну енергію для забезпечення електроустановок споживача з приєднаною потужністю 70819,9 кВт., а споживач, в свою чергу, зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з додатком № 6 до договору "Порядок розрахунків" розрахунковим вважається період з 30 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Крім того, між сторонами було укладено договір спільного використання технологічних мереж № 997-54/08 від 29.10.2008 відповідно до умов якого, позивач який є постачальником електричної енергії одночасно використовує електричні мережі та обладнання, які є власністю відповідача, зокрема трансформатор 11Т, розміщений на ділянці технологічних електричних мереж відповідача, для постачання електричної енергії іншим споживачам.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до показань розрахункових приладів, які надавались відповідачем, позивачем було здійснено нарахування вартості спожитої електричної енергії за період з 31.07.2009 по 23.02.2010 та виставлено відповідні рахунки, які як встановлено судами попередніх інстанцій, виставлялися для оплати своєчасно та належним чином.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідачем не було сплачено заборгованість по оплаті за спожиту активну електричну енергію у сумі 431 273,40 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із їх обґрунтованості та доведеності позивачем; при цьому місцевий господарський суд керувався ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 275 ГК України.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що предметом розбіжностей між сторонами по справі є визначення об'ємів втрат електроенергії при її передачі постачальником споживачеві, що мають місце в трансформаторі 11Т, у зв'язку з чим суд першої інстанції мав врахувати, що оскільки позивач, який є постачальником електричної енергії одночасно використовує електричні мережі та обладнання, які є власністю відповідача, зокрема трансформатор 11Т, для постачання електричної енергії іншим споживачам (субспоживачам), то технологічні втрати електроенергії в мережах споживача повинні розподілятися між суб’єктами господарювання пропорційно об’єму переданого цими мережами електроенергії відповідним суб’єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж.

Здійснивши перерахунок проведених відповідачем розрахунків об’єму втрат електроенергії за спірний період, суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню має становити 240 623,81 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією (далі –Правила), затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) , визначено, що споживач електричної енергії –це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; субспоживач –це суб'єкт господарської діяльності –споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності - споживача (субспоживача).

Відповідно до пункту 1.6 Правил (z0417-96) відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору.

Згідно з пунктом 6.7 ПКЕЕ (z0417-96) розрахунок обсягу технологічних втрат електричної енергії в мережах споживача (основного споживача) здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.

Відповідно до наявного в матеріалах справи додатку № 4 до договору, розробленого на підставі "Методики по втраті електроенергії в трансформаторах і лініях електропередач", затвердженою заступником Міністра енергетики України Дарчуком В.А. 18.02.1998 і узгодженому з відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго", технологічні втрати електроенергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно об'єму переданого цими мережами електроенергії відповідним суб'єктом господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення п. 6.23.1.2 Правил (z0417-96) апеляційний господарський суд вказав на те, що позивач який є постачальником електричної енергії одночасно використовує електричні мережі та обладнання, які є власністю товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс", зокрема трансформатор 11Т, розміщений на ділянці технологічних електричних мереж відповідача, для постачання електричної енергії іншим споживачам. Точка продажу електричної енергії таким споживачам встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації.

Так, п. 6.23.1.2 Правил (z0417-96) встановлено, що якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та електропередавальній організації або іншому споживачу: для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів); для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 "Про судове рішення" (v_422800-96) зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 роз'яснення).

Однак, згаданим вимогам рішення господарських судів попередніх інстанцій не відповідає.

Зокрема, приймаючи оскаржувану постанову, судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не було належним чином досліджено наявність субспоживачів за спірним трансформатором, зокрема не з’ясовано чи укладалися відповідні договори постачання електроенергії між позивачем (постачальником) та субспоживачами шляхом транзиту електроенергії з використанням електричних мереж та обладнання, які є власністю відповідача, чи споживалась ними електроенергія та в якому обсязі.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що поза увагою судів залишились невирішеними питання, що мають значення для правильного вирішення даної справи, зокрема: 1. Який фактично об’єм електроенергії надійшов в мережі відповідача за спірний період? 2. Який фактично об’єм електроенергії спожитий субспоживачами, електромережі яких приєднані до спірного трансформатору, за спірний період? 3. Який обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача? 4. В якому об’ємі і на яку суму спожито електроенергії відповідачем за спірний період?

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову господарські суди надали неповну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального права, а також припустилися таких порушень процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити питання щодо призначення судової експертизи для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 02.09.2010 у справі № 5020-2/038 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.