804/5544/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ - 13.06.2019 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Царікової О.В. від 09 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дадим Ю.М., суддів Уханенка С.А., Богданенка І.Ю. від 06 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (перейменовано на Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Предметом перевірки судів у цій справі було податкове повідомлення-рішення податкового органу від 10 лютого 2014 року №0000372201, відповідно до якого Товариству зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 31540381,00 грн. згідно декларації за серпень 2013 року.

Оскаржуване рішення Інспекція прийняла на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року від 15 січня 2014 року №59/2202/37989494, яким встановлено порушення Товариством вимог підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 39.13 статті 39, пункту 190.1 статті 190, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), частин першої - п`ятої, сьомої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV (996-14) ), розділів 2, 3, 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (z0168-95) (далі - Положення №88), що призвело до: 1) завищення розміру показника рядка 24 "Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року у сумі 22596224,00 грн.; 2) завищення розміру показника рядка 20.2 "Зарахування від`ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року у сумі 8944157,00 грн.

У акті перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ у періоді з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року в загальному розмірі 9184782,00 грн. по взаємовідносинам із вітчизняними постачальниками ТОВ "Рім-Буд", ТОВ "Гарантрембуд", ТОВ "Інженерно-технічна компанія "Автоматик груп", "САЛЮТ ЛЮКС ЛТД ООО", ТОВ "ТРЦ Фабрика", ТОВ "Трейдленд", ТОВ "Ай Ді", ТОВ Універсал-Юг", ПАТ "АКТА", ПАТ "Аврора", ТОВ "Акта-Сервіс", ТОВ "МЕТРОПОЛИЯ", ТОВ "Груп Естейт ЛТД", ПП ОСОБА_1, ПП "ТЦ "Київ", ТОВ " 555-ІФ", ТОВ "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ", ПП "Перша Технічна Компанія", ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ", ТОВ "Бартком-Інвестмент", ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО", ТОВ "ВІНКОР НІКСДОРФ", ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА", ТОВ "ГАРАНТРЕМБУД" та іншими, вказуючи на непідтвердження таких відносин відповідними первинними документами.

Крім того в ході проведеної перевірки Інспекція встановила, що Товариство при відсутності первинних документів, які підтверджують факт реалізації товарів, раніше ввезених на митну територію України, не нижче їх митної вартості (не маючи належним чином оформлених облікових регістрів у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначених для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку), відображало у податковому обліку та звітності у періоді з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року результати господарських операцій з реалізації товарів, раніше ввезених на митну територію України, за ціною нижче їх митної вартості, що призвело до неправомірного формування податкових зобов`язань з ПДВ та визначення розміру показника рядка 24 податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року у сумі 22596224,00 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 09 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позов Товариства задовольнив частково; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року №0000372201 в частині зменшення розміру від`ємного значення ПДВ у сумі 1463799 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, з урахуванням поданих 13 червня 2019 року уточнень своїх вимог, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Вважає, що суди невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини, які свідчать про те, що операції між позивачем та його постачальниками, у тому числі із ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО", ТОВ "ВІНКОР НІКСДОРФ", ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА", ТОВ "ГАРАНТРЕМБУД", які мали місце у січні - серпні 2013 року, фактично проведені та документально оформлені, безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю Товариства й спричинили зміни в структурі його активів та зобов`язань, власному капіталі, тому, на його думку, позивачем дотримано передбачені ПК України (2755-17) умови для формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 7720983,00 грн. Зазначив, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано правової оцінки постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, яка набрала законної сили, у якій суд дійшов висновку про реальність господарських правовідносин позивача із вказаними контрагентами у 2012 році, й не враховано, що оскаржуваним рішенням Інспекція зменшила розмір від`ємного значення ПДВ не тільки по операціям із наведеними підприємствами, а по всім постачальникам позивача за період з січня по серпень 2013 року.

Також стверджує, що суди помилково визнали обґрунтованими доводи контролюючого органу про заниження Товариством податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 22355598,00 грн. внаслідок реалізації раніше імпортованих товарів на території України за ціною, нижче їх митної вартості, адже відповідач не довів належними та допустимими доказами таких обставин, не навів повного переліку операцій з продажу товарів нижче митної вартості в результаті проведення знижок (акцій) за період діяльності підприємства, який перевірявся, аналізу цін продажу товарів на митній території України по відношенню до їх митної вартості з деталізованим розрахунком сум податкових зобов`язань тощо, а свої висновки зробив лише на припущеннях, хоча з наданих до перевірки документів мав можливість ідентифікувати придбаний та реалізований Товариством товар та визначити його собівартість, митну та продажну вартість.

По суті вважає, що в порушення процесуальних норм суди вирішили спір без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, а тому прийшли до передчасних висновків про законність оскаржуваного рішення.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 13 червня 2019 року. У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Враховуючи, що в засідання суду 13 червня 2019 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу, просив їі задовольнити.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Що стосується зменшення Товариству суми від`ємного значення у розмірі 7720983,00 грн., судами встановлено, що така сформована позивачем за наслідками взаємовідносин із вітчизняними постачальниками у період з січня 2013 року по серпень 2013 року.

Так, правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України (2755-17) , у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати. Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми від`ємного значення у розмірі 7720983,00 грн., свої мотиви обґрунтовували неправомірним включенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за наслідками взаємовідносин із ТОВ "АБСОЛЮТ ОРДО", ТОВ "ВІНКОР НІКСДОРФ", ТОВ "МЕНПАУЕР УКРАЇНА", ТОВ "ГАРАНТРЕМБУД" у період з січня 2013 року по серпень 2013 року, оскільки надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність таких операцій.

Проте такі висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанцій за неповної й неналежної оцінки всіх обставин справи, оскільки встановлені в акті перевірки порушення обґрунтовані Інспекцією протиправним формуванням Товариством податкового кредиту з ПДВ не тільки по операціям із зазначеними судами контрагентами, а й з іншими особами, з якими підприємство мало взаємовідносини у січні - серпні 2013 року й складені із такими суб`єктами господарювання акти приймання-передачі робіт (послуг), як зазначає відповідач, не містять конкретизації та деталізації робіт (послуг), їх вартості, інших складових, що позбавляє такі документи юридичної значимості.

Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не встановили таких інших контрагентів, реальність операцій з якими також не визнає відповідач, суть (зміст) цих взаємовідносин, їх внутрішню сторону, не перевірили наявність чи відсутність первинних бухгалтерських документів, складених за їх результатом, та відповідність їх вимогам законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, не дослідили чи спричинили згадані господарські операції реальні зміни в майновому стані Товариства та який вплив мали на розмір задекларованих платником показників у звітності з ПДВ за період, що перевірявся. Як наслідок, висновок судів про заниження позивачем від`ємного значення ПДВ у сумі, визначеній контролюючим органом, є передчасним.

Стосовно ж висновку Інспекції про реалізацію позивачем раніше імпортованих товарів на території України за ціною нижче їх митної вартості та нескладення податкових накладних на суму ПДВ, як різницю між митною вартістю та вартістю реалізації, у зв`язку з чим, на думку контролюючого органу, Товариством завищено розмір від`ємного значення ПДВ у сумі 22355598,00 грн., слід зазначити наступне.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є: 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціальних магазинах; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 533549 від 29.02.2012.

Свою діяльність позивач здійснює наступним чином: закуповує у постачальника Warome Limited, Гонконг непродовольчі товари широкого вжитку, які в подальшому реалізує на території України через розгалужену мережу магазинів роздрібної торгівлі кінцевим споживачам.

Встановлено, що згідно розпорядження директора Товариства у магазинах компанії проводяться знижки (розпродаж) як на всі, так і на певні групи товарів, розміри знижок при цьому складають від 20 до 50 відсотків. Також, в магазинах позивача проводяться акції "При купівлі взуття - ботильйони в подарунок", "Третя пара-в подарунок" і т.д.

У зв`язку із ненаданням позивачем під час перевірки відомостей аналітичного обліку запасів (товарно-грошові відомості) за рахунками 281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", зведених в розрізі місць зберігання, складів, магазинів, у яких б містилась інформація щодо найменування товарів на українській (або російській) мові та кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, яка повинна відповідати інформації, зазначеній у податковій накладній, фіскальних касових чеках та вантажно-митних деклараціях, Інспекцією вказується на неможливість здійснення повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого висновку стосовно дотримання підприємством вимог пункту 39.13 статті 39 та абзацу третього пункту 188.1 статті 188 ПК України.

Вибірковою ж перевіркою наданих податкових накладних на роздрібну реалізацію товарів по магазинам контролюючим органом встановлено факти реалізації Товариством імпортованих товарів за цінами нижче митної вартості, у зв`язку з чим у акті перевірки сформульовано висновки про те, що позивач порушив підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункти 44.1, 44.3 статті 44, пункт 39.13 статті 39, пункт 190.1 статті 190 ПК України, частини 1, 2, 3, 4, 5, 7 статті 9 Закону №996-XIV, розділів 2, 3, 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (z0168-95) .

Водночас статтею 22, пунктом 23.1, пунктом 23.2 статті 23 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Нормами підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, абзацу третього пункту 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Разом з тим, за змістом пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже застосування відповідальності за здійснення продажу товарів, ввезених на митну територію України, за ціною, яка нижче митної вартості товарів, можливо за умови встановлення та доведення складу такого правопорушення.

Пунктом 3 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, положення якого були чинними на момент проведення перевірки позивача (далі - Порядок №984), визначено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як передбачено пунктами 4, 6 розділу I Порядку №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведеної норми саме на податкові органи покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні зобов`язання та застосовано фінансові санкції.

Натомість суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, належним чином не обґрунтував та не зазначив, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення позивачем реалізації товарів за ціною нижчою, ніж митна вартість товарів, що призвело до завищення Товариством від`ємного значення суми ПДВ загалом у розмірі 22355598,00 грн. У акті ж перевірки відповідачем вибірково обрано лише окремі господарські операції за окремою номенклатурою товару й зроблено висновок про реалізацію товарів нижче їх митної вартості у період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року без наведення відповідного переліку всіх операцій з продажу товарів, по яким, на думку контролюючого органу, занижено об`єкт оподаткування ПДВ.

Суди попередніх інстанцій, обмежившись лише посиланням на ненадання позивачем під час перевірки первинних документів у повному обсязі, що практично унеможливило перевірку та співставлення послідовності реалізації імпортованого товару, передчасно дійшли висновку про наявність складу податкового правопорушення, який має бути доведений суб`єктом владних повноважень належними та допустимими доказами у справі, й безпідставно обов`язок доказування переклали на позивача.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні даного спору.

Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа у частині позовних вимог - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року №0000372201 в частині зменшення розміру від`ємного значення ПДВ у сумі 1463799 грн., які були задоволені, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року №0000372201 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 30 076 582,00 грн. скасувати та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.