Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У жовтні 2008 р. ВАТ "Львівобленерго" звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ "Готель "Львів" про стягнення 91918,40 грн. недорахованої електричної енергії.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.01.2009 р. в задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2009 р. вказані рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Львівської області від 22.06.2010 р. (суддя: С. Іванчук), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р. (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 02.06.2005 р. позивач (постачальник) та відповідач (споживач) уклали договір №62665 про постачання електричної енергії, за яким постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Актом №079630 від 15.03.2006р. про опломбування та відповідальність за збереження засобів обліку та пломб на них, підтверджується опломбування в електрощитовій лічильника №897360.

05.10.2006р. працівники енергонагляду позивача склали акт №019513 про порушення Правил користування електричною енергією, яким зафіксовано факти порушень ПКЕЕ, а саме: порушення у вказаному лічильнику цілісності головки гвинтів кріплення кожуха лічильника до корпусу лічильника в місцях навішування пломб Держповірки та пломби енергопостачальної організації, пошкодження стрічкового пристрою для опломбування 00058520 (інші дії споживача з метою зниження показів засобу обліку, п. 6.40 ПКЕЕ).

Лічильник було знято позивачем, опломбовано в поліетиленовому пакеті одноразовою номерною пломбою КТ6514; ЛЕМ-39. Представник відповідача відмовився від підписання вказаного акту.

Згідно з протоколом №2666 від 17.10.2006 р. комісія по розгляду актів про порушення ПКЕЕ провела нарахування недоврахованої електроенергії на суму 91918,40 грн. Надісланий відповідачу рахунок №32-2666 оплачений не був, що стало підставою звернення до суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що рішення комісією виконавчої дирекції ВАТ "Львівобленерго" про розрахунок відповідачу обсягу та вартості недоврахованої електроенергії прийнято за відсутності результатів будь-якої експертизи, у тому числі й передбаченої п. 3.15. ПКЕЕ. Відтак, суди прийшли до висновку, що рішення комісії прийняте за відсутності належних доказів пошкодження відповідачем розрахункового засобу обліку електроенергії.

Крім того, господарські суди взяли до уваги надану відповідачем копію висновку №353 спеціаліста з трасологічних досліджень Львівського НДІСЕ від 11.03.2010р., у якій зазначено, що на зовнішніх поверхнях представленого на дослідження електролічильника №897360, слідів, які б свідчили про стороннє втручання, не має.

З огляду на викладені обставини, господарські суди у задоволенні позову відмовили.

Разом з тим, з огляду на вимоги ст. 11112 ГПК України (1798-12) вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 16.09.2009 р. звертала увагу господарського суду на те, що в силу вимог ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У постанові Вищого господарського суду України вказано, що при з’ясуванні питання про цілісність пломб та наявність пошкоджень на пломбах необхідно врахувати положення Правил користування електричною енергією.

Так, згідно п. 1.2 Правил користування електричною енергією експертиза засобу обліку - комплекс заходів, які здійснюються з метою встановлення правильності підключення та вірності роботи схеми обліку, отримання даних щодо цілісності пломб, якими опломбовується засіб обліку, їх відповідності пломбам заінтересованих організацій, відповідності засобу обліку метрологічним характеристикам та умовам експлуатації. Порядок проведення такої експертизи визначено у п.п. 3.14, 3.15 вказаних Правил.

Зокрема, експертиза засобів обліку здійснюється у присутності уповноважених представників власника засобу обліку або організації, яка відповідає за його збереження, постачальника електричної енергії, електропередавальної організації, представника територіального органу, уповноваженого центральним органом виконавчої влади у сфері метрології на проведення державних приймальних і контрольних випробувань і повірки засобів вимірювальної техніки та на проведення атестації методик виконання вимірювань, що використовуються у сфері та/або поза сферою поширення державного метрологічного нагляду. За результатами експертизи складається акт.

Разом з тим, зазначені вказівки суду касаційної інстанції господарськими судами під час нового розгляду справи не виконані, зокрема, судова експертиза не призначалася.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі щодо суперечливості висновків експертизи, наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема, заявник касаційної скарги наголошує на тому, що об’єкт дослідження - електролічильник №97360 не міг бути повторно представлений в інститут в запакованому вигляді та опломбований, оскільки дослідження за результатами якого підготовлений висновок № 353 від 11.03.2010 р. є повторним.

Зазначене свідчить, що господарські суди в порушення вимог ст. 43 ГПК України не здійснили повний, всебічний та об’єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності.

Заявник касаційної скарги також наголошує на порушенні вимог законодавства у зв’язку з тим, що експертиза засобів обліку (в яку включається експертиза цілісності пломб) здійснена без участі представника постачальника електроенергії.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Враховуючи викладене, рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11110, 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ВАТ "Львівобленерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 р. у справі № 16/172(30/247) скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду на новий розгляд.