62/152-10 Про визнання договору поруки недійсним - 25.01.2011 Прийняття

Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати від 24.01.2011, у зв’язку з виходом з відпустки головуючого-судді Демидової А.М. та судді Коваленко С.С розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді – Волік І.М. (доповідач), Коваленко С.С.

У травні 2010 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (надалі –ТОВ "Мальви-Маркет") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (надалі –ПАТ "Мегабанк", відповідач-1), Приватного підприємства "Торнадо-М" (надалі –ПП "Торнадо-М", відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки № 69-416/1-П від 15.04.2009, укладеного між ТОВ "Мальви-Маркет" та ПП "Торнадо-М".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на ПП "Торнадо-М", його державна реєстрація проведена 17.03.2009, тобто менш ніж за місяць до підписання договору поруки. Позивач також вказує на те, що статутний капітал ПП "Торнадо-М" становить 100,00 грн., в той час, як сума кредиту становить 2410000,00 грн. та 1274400,00 дол. США. Крім того, позивач, в обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що засновником ПП "Торнадо-М" є ЗАТ "Мега-Трейд", одним з учасників якого є ПАТ "Мегабанк", а отже угода суперечить вимогам діючого законодавства, що відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2010 у справі № 62/152-10 (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено; визнано недійсним договір поруки № 69-416/1-П від 15.04.2009, укладений між ПАТ "Мегабанк" та ПП "Торнадо-М"; стягнуто з відповідачів судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 (колегія суддів: Фоміна В. О. –головуючий, суддя: Гончар Т. В., Кравець Т.В.) рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 62/125-10 скасовано повністю; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач – ТОВ "Мальви-Маркет" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушені процесуальні норми та невірно застосовані норми матеріального права, зокрема частини 1 ст. 202, ст. ст. 509, 546, 548 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Відповідач-1 –ПАТ "Мегабанк" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів викладених у касаційній скарзі та просив залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача-1 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 25.07.2006 між ТОВ "Мальви-Маркет" (Позичальник) та ВАТ "Мегабанк" (Банк), правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", укладений кредитний договір № 119/2006, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 11.09.2008, Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 2 410 000,00 грн. строком з 25.07.2006 до 24.07.2011 зі сплатою 20 % річних та 1 274 400,00 доларів США строком з 25.07.2006 до 24.07.2011 зі сплатою 13,5 % річних.

15.04.2009, на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "Мальви-Маркет" за кредитним договором, між ПАТ "Мегабанк" та ПП "Торнадо-М" укладений договір поруки № 69-416/1-П, згідно умов якого ПП "Торнадо-М" поручився перед ПАТ "Мегабанк" за виконання ТОВ "Мальви-Маркет" у повному обсязі усіх обов’язків, що виникли з кредитного договору № 119/2006 від 25.07.2006.

Відповідно до пункту 2.1.1. Договору поруки, ПП "Торнадо-М" зобов’язався відповідати перед ПАТ "Мегабанк" за порушення ТОВ "Мальви-Маркет" зобов’язань за кредитним договором, а саме: повернення кредиту у сумі 2 410 000,00 грн. та 1 274 400,00 доларів США до 24.07.2011 включно; сплату нарахованих процентів згідно з умовами договору, сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту; сплату збитків у зв’язку з неналежним виконанням ТОВ "Мальви-Маркет" зобов’язань за договором. ПП "Торнадо-М" відповідає перед ПАТ "Мегабанк" за порушення зобов’язання як солідарний боржник, у тому ж обсязі, що і ТОВ "Мальви-Маркет", включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, відшкодування збитків (п. п. 3.1., 3.2. Договору).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що оспорюваний договір поруки № 69-416/1-П від 15.04.2009 суперечить поняттю договору в розумінні ст. 626 Цивільного кодексу України, як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, оскільки встановлює права та обов’язки, у тому числі для боржника (солідарна відповідальність), який не є стороною договору, у зв’язку з чим є недійсним на підставі частини 1 ст. 215, частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України . При цьому місцевий господарський суд зазначає про неможливість існування договору про встановлення певного виду забезпечення виконання зобов’язання, в тому числі договору поруки, без домовленості про це як боржника з кредитором, так і боржника з поручителем.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з того, що в силу приписів ст. 553 Цивільного кодексу України, під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

З правового аналізу ст. 553 Цивільного кодексу України вбачається, що договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов’язків боржника. Він зазвичай лише здійснює підготовчі дії до укладення договору поруки, підшукуючи поручителя і одержуючи його згоду. При цьому згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Поряд із договором поруки також може існувати договір про надання поручительських послуг, що укладається між майбутнім поручителем і боржником, у якому встановлюється обов’язок останнього поручитися за виконання зобов’язання за основним договором. Вказаний договір може бути як оплатним, так і безоплатним. Разом з тим взаємовідносини між боржником і поручителем можуть мати не тільки цивільно-правовий характер, а виникати й на інших правових засадах. Проте на правове регулювання поруки характер взаємовідносин між поручителем і боржником не впливає.

Таким чином, оспорюваний договір не суперечить приписам цивільного законодавства, оскільки договір поруки є двостороннім правочином, що укладається між поручителем і кредитором, як це випливає із частини 1 ст. 553 Цивільного кодексу України. Крім того, договір поруки є консенсуальним та безоплатним. А отже, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, безпідставним є посилання позивача щодо невизначеності оплати послуг поручителя та відсутність домовленості між боржником та поручителем, оскільки характеристика договору поруки як оплатного насамперед пов’язана із неправильним вирішенням питання про коло учасників вказаного договору, якими згідно ст. 553 Цивільного кодексу України є кредитор та поручитель. При цьому, обов’язок останнього надати те, до чого зобов’язався боржник, жодним чином не зв’язаний і не обумовлений ніякими зустрічними діями кредитора або боржника.

За таких обставин та враховуючи приписи ст. ст. 203, 215, 553 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору поруки № 69-416/1-П від 15.04.2009, укладеного між ПАТ "Мегабанк" та ПП "Торнадо-М".

Крім цього, апеляційний господарський суд правомірно зауважив щодо відсутності у позивача підстав для звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору поруки, оскільки обов’язковою умовою для визнання угоди недійсною є наявність порушеного права позивача. Втім, в порушення ст. 33 ГПК України, позивач не довів належними та допустимими доказами, яким чином договір поруки № 69-416/1-П від 15.04.2009 порушує його права або охоронювані законом інтереси.

Беручи до уваги встановлені під час здійснення апеляційного провадження обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанцій щодо скасування рішення суду першої інстанції, оскільки оспорюваний договір відповідає вимогам цивільного законодавства, а тому судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.