Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Авіас-2000" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило, зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №1 Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" усунути перешкоди в користуванні будівлею контори, загальною площею 52,7 м2, шляхом звільнення зайнятого приміщення по вул. Тітова, 13 в с. Мар'янське, Дніпропетровської області та стягнути 16092,20 грн. шкоди. Позов вмотивований тим, що відповідач без відповідної документації (договору оренди) займає спірне приміщення, яке належить позивачу чим завдає остатньому збитки.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11.12.2008 року (суддя Татарчук В.О.) позов задовольнив, зобов’язав відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем будівлею контори, загальною площею 52,7кв.м., шляхом звільнення зайнятого приміщення по вул. Тітова,13 у с. Мар’янське, Апостолівського району, Дніпропетровської області, а також стягнув з останнього на користь позивача –16092,20 грн. збитків. Рішення вмотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог та встановленням факту відсутності у відповідача підстав для користування спірним майном, яке належить позивачу на праві власності.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 26.02.2009 року (судді Мороз В.Ф., Стрелець Т.Г., Швець В.В.) рішення господарського суду залишив без змін, з тих же самих підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга вмотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статті 21 Господарського процесуального кодексу України, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Авіас-2000" надіслало відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує, просить залишити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.08.2001 року між ліквідаційною комісією КП "Агроцех Мар’янське" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Авіас-2000" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, село Мар’янське, вул. Тітова,13, в тому числі приміщення контори Б-2, загальною площею 1012 кв.м. Зазначений договір зареєстрований у встановленому законом порядку та внесений до реєстрової книги під № 4-Н за реєстровим № 3510 від 10.12.2001 року. Право власності позивача на спірне майно підтверджено свідоцтвом про право власності, виданим Апостолівським БТІ 28.03.2001 року.

Правомірність укладеного договору встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Дніпропетровської області №41/121, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України.

Вказані обставини, з урахуванням приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають повторному доведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Авіас-2000" зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні будівлею контори, загальною площею 52,7 м2, шляхом звільнення зайнятого приміщення та стягнути з відповідача на його користь 16092,20 грн. завданої шкоди .

Задовольняючи позовні вимоги, щодо звільнення спірного приміщення, місцевий суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується право власності позивача на спірний об’єкт (приміщення контори) та взяв до уваги докази, які надав позивач на підтвердження факту відмови відповідача укласти договір оренди спірного приміщення або його звільнення.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Ця норма кореспондується із статтею 321 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійснені.

Згідно з вимогами статті 391 Цивільного кодексу України власнику майна надане право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Характерною ознакою позову про усунення перешкод в користуванні належним позивачу майном (негаторного позову) є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Зважаючи на те, що стаття 391 Цивільного кодексу України не встановлює ознаку протиправності дій особи, для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи судами було встановлено право власності позивача на спірне приміщення та факт відмови відповідача звільнити зайняте приміщення, суди дійшли правомірного висновку в цій частині, стосовно зобов’язання відповідача звільнити спірне приміщення.

В частині стягнення з відповідача шкоди, єдиним доводом суди визначили, те що позивач вказує на можливість передання в оренду вказаного приміщення за ціною не нижче 9грн. за кв.м, що за період з грудня 2005 року по жовтень 2008 року складає 16092,20 грн.

Проте такі висновки є передчасними через нез'ясування усіх обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, діяння заподіювача шкоди має містити всі ознаки, передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України України, а саме: воно повинно заподіювати шкоду; бути протиправним; причинно пов'язаним зі шкодою; винним. Тому для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

За змістом зазначеної норми під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Зменшення або втрата майна потерпілої сторони тягне за собою виникнення майнової шкоди. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків або відшкодування в натурі.

Майнова шкода поділяється на дві частини: реальна шкода, яка полягає в зменшенні майна потерпілої особи та упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, коли б її право не було б порушене.

Важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і не одержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Упродовж усього розгляду спору позивач наголошував на тому, що зазначений в позовній заяві період заборгованості не відповідає дійсності, оскільки укладення договору оренди відповідачу було запропоноване лише в жовтні 2007 року; позивачем не надані докази, щодо ціни оренди частини приміщення,оціночна вартість майна не визначена, розрахунок збитків судами не досліджувався

Попередні судові інстанції не надали належної оцінки усім доводам наведеним сторонами під час розгляду справи .

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок подання доказів покладено на сторони та інших учасників судового процесу. Проте, якщо таких доказів недостатньо суд, в силу приписів частини першої статті 38 цього ж Кодексу, зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Отже, в розумінні зазначеної норми витребування доказів є не правом, а обов'язком суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Місцевий і апеляційний господарські суди, всупереч вимогам статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, не виконали усіх вимог процесуального законодавства, не дослідили повно і всебічно усі доводи наведені сторонами та обставини справи в частині стягнення 16097 грн.20 коп. завданої шкоди.

Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення 16097 грн.20 коп. завданої шкоди підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір у зазначеній частині вимог відповідно до закону.

Керуючись статтями 111 -5, 111 -7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року у справі № 27/261-08 скасувати в частині стягнення збитків у сумі 16097 грн. 20 коп., скерувавши в цій частині справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Решту постанови залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №1 Дніпропетровської філії ВАТ"Укртелеком" задовольнити частково.