3/238 Про визнання права власності на самовільно збудовані господарські споруди - 28.05.2009 Прийняття

Селянсько-фермерське господарство "Калина" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, в якому просило суд визнати за ним право власності на самовільно збудовані господарські споруди, а саме: ферму, навіс, сарай та гараж, розташовані за адресою: вул. Н.Олексовської, 20, с.Ясениця, Дрогобицького району.

Ухвалою суду від 12.11.2008 року господарський суд Львівської області замінив неналежного відповідача - Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на Ясенице - Сільнянську сільську раду, а Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки перевів в статус третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору.

Господарський суд Львівської області рішенням від 26.11.2008 року (суддя Н. Березяк) позовні вимоги задовольнив, визнав за Селянсько-фермерським господарством "Калина" право власності на нерухоме майно, а саме : ферму, навіс, сарай, гараж, розташовані за адресою: вул. Н.Олексовської, 20, с. Ясениця, Дрогобицького району. В рішенні судом зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази про невідповідність споруджених об'єктів затвердженому проекту чи порушення позивачем будівельних норм і правил в процесі виконання робіт. Самочинне будівництво позивачем здійснено на земельній ділянці, наданій з цією метою органом місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку, згідно будівельних норм та правил.

З касаційним поданням на рішення господарського суду в інтересах держави в особі Ясенице-Сільнянської сільської ради до Вищого господарського суду України звернувся заступник прокурора Львівської області, який просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2008 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга вмотивована неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 18, 24, 29 Закону України "Про основи містобудування", неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. В касаційному поданні зазначається, що позивач не надав суду належних доказів законності проведення будівельних робіт та введення об’єкта в експлуатацію; суд не встановив порушення прав позивача Ясенице-Сільнянською сільською радою (відповідачем у справі), оскільки позивач не надав належних доказів відмови відповідача у видачі свідоцтва про право власності на новостворене майно. Крім

того, в касаційному поданні зазначено, що при розгляді даного спору судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. В судовому засіданні прокурором змінені касаційні вимоги. Прокурор просив рішення господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд.

Селянсько-фермерським господарством "Калина" надано відзив на касаційне подання заступника прокурора, в якому воно просить рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2008 року залишити без змін, а касаційне подання заступника прокурора Львівської області без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. пояснення прокурора та представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Предметом спору в даній справі є визнання права власності на самовільно збудовані господарські споруди.

В процесі розгляду справи господарським судом попередньої інстанції встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької районної ради народних депутатів за Сторонською В.В. (голова Селянсько-фермерського господарства "Калина") для ведення фермерського господарства було закріплено в довічне володіння 15.0 га землі та в 1992 році видано державний акт про право користування землею № 181 серії Б № 039270 з планом землекористування.

Після отримання державного акта на землю, головою Селянсько-фермерського господарства "Калина", без дозволу на проведення будівельних робіт, було розпочато будівництво ферми, а саме: збудовано будівлі під літерами: А-1, Б-1, В-1, Г-1.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за адресою: вул.Н.Олексовської, 20 с. Ясениця, Дрогобицького району, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка була надана позивачу у встановленому законом порядку для ведення фермерського господарства, крім того споруджені об’єкти відповідають будівельним нормам та правилам і не порушують права інших осіб.

Проте, висновки місцевого господарського суду є передчасними та такими, що не грунтуються на всебічному повному дослідженні всіх обставин справи та наявних в матеріалах справи доказах, що виключає правильне застосування норм діючого законодавства до спірних відносин.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України (436-15) , засобів захисту. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об’єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, незаборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 329 вказаного Кодексу юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації. Законом не встановлені винятки із цього правила. Реєстрація права власності здійснюється на підставі свідоцтва. З цього моменту виникає право власності на об'єкт нерухомого майна.

Згідно з п. 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлювальних документів, наведених у переліку цього положення. Пунктом 6 зазначеного

переліку, до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, віднесено свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Як зазначає заступник прокурора в касаційному поданні, позовні вимоги, щодо визнання права власності, зокрема, на нерухоме майно може бути заявлене до особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача. Однак, визнаючи за позивачем право власності на нерухоме майно, судом першої інстанції не надано правової оцінки таким доказам, як наявність свідоцтва від 12.02.2008 року про право власності на нерухоме майно, яке видане Виконавчим комітетом Ясенице-Сільнянської сільської ради Сторонській В.В. (голові Селянсько-фермерське господарство "Калина"), та рішення Виконавчого комітету від 16.11.2007 року за № 46 "Про оформлення права власності на будівлі, які знаходяться в с.Ясениця по вул.Н.Олексовської, 20 за фермерським господарством "Калина" (аркуші справи 10,20,21). Відтак при вирішенні позову про визнання права власності, залишилось невстановленим питання щодо наявності факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, що є підставою для звернення з позовом до господарського суду.

Законами України "Про містобудування (2780-12) ", "Про архітектурну діяльність (687-14) " та "Про планування та забудову територій (1699-14) " передбачено порядок здійснення будівництва об’єктів нерухомості. Крім того, судова колегія касаційної інстанції звертає увагу на те, що місцевим господарським судом у повному обсязі обставини, щодо дотримання позивачем порядку будівництва спірних об’єктів нерухомості досліджені не були, зокрема, не з’ясовувалась наявність у позивача дозвільної документації на будівництво цих об’єктів; чи були здані об’єкти нерухомості в експлуатацію.

За таких обставин Вищий господарський суд України позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є

з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому рішення підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.