Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Кододова О.В.) від 31.03.2009 року по справі №34/23 у позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ЗАТ "Макіївкокс" просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 31.03.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 509, 511, 655, 662, 664, 670, 712, 909, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 194, 307 ГК України, ст.ст. 43, 83, 111-10 ГПК України, ст.ст.6, 24, 37 Статуту залізниць України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.08.2003 року між ЗАТ "Макіївкокс" (покупець) та ТОВ "САВІ" - металургій ний завод" (продавець) був укладений договір №1678/3 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору вугільну продукцію (товар), умови постачання якого обумов люються у додаткових угодах, які виступають невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.п.4.2. п.4 договору прийомка товару покупцем має здійснюва тись у відповідності до вимог "Інструкції про порядок приймання продукції вироб ничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" №П-6 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" №П-7.

Протягом червня, липня на адресу позивача надійшов вантаж - вугільний концентрат у трьох вагонах №№60791654, 67161232, 65324774 по залізничним накла дним №№49599549, 49600224. Вантажовідправником вантажу у накладних зазначений ВАТ ЦОФ Пролетарська.

За даними накладних, загальна маса вантажу –200000 кг, у тому числі: у ваго ні:

- №60791654 - 65000кг,

- №67161232 - 66000кг,

- №65324774 - 69000кг.

На станції призначення - Ясинувата Донецької залізниці вантаж був виданий відповідно до ст.52 Статуту, тобто без перевірки маси вантажу, про що свідчить від повідна відмітка у накладній.

Під час прийняття продукції за кількістю була встановлена невідповідність даних щодо ваги вантажу даним, зазначеним у накладній про що було складено акти №690/п від 09.06.2007 року, №815/1п від 03.07.2007 року; подальше прийняття продукції було призупинено до прибуття представника виробника продукції - ВАТ ЦЗФ "Про летарська". Представник відповідача не з’явився, письмово не відповів позивачеві, що було підставою для залучення представників громадськості, прийняття продукції було продовжено та остаточно була встановлена нестача, про що були складені акти № 690 від 10.06.2007 року, №815/1 від 04.07.2007 року (підписані представниками вантажоодержувача та громадськості). Згідно, цих акті у результаті недостатнього наповнення вагонів та неправильного встановлення маси вантажу вантажовідправником, кількість недостат ньої продукції склала 6,3т., а саме:

у вагоні №67161232 вага нетто зважування вантажу 64500кг (брутто 85950кг, тари 21450кг) нестача вантажу складає 1500кг проти даних залізничної накладної;

у вагоні №60791654 вага нетто зважування вантажу 63550кг (брутто 86000кг, тари 22450кг) нестача вантажу складає 1450кг проти даних залізничної накладної;

у вагоні №65324774 вага нетто зважування вантажу 65650кг (брутто 87750кг, тари 22100кг) нестача вантажу складає 3350кг проти даних залізничної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем платіжним дорученням №3807 від 10 липня 2007 року було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "САВІ" суму 6 499 024,00 грн. які є оплатою за договором №1678/3 від 18.08.2003 року за вугільну продукцію.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість недостачі вугільного концен трату у сумі 2683,20 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач передав залізниці вантаж за накладною та фактично уклав договір перевезення (п.2 ст. 307 ГК України, п.2 ст. 909 ЦК України). Як правову підставу за явленого позову позивач наводить 1166 Цивільного кодексу України (435-15) .

Касаційна інстанція повністю погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заявленого позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором переве зення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в устано влений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одер жання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтвер джується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов’язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Стаття 909 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної транспортними кодексами (статутами).

Згідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридич ної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка за вдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди за вдано не з її вини.

ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" є вантажовідправником, але не продавцем (постача льником) концентрату вугільного марки "К", отриманого ЗАТ "Макіївкокс" у червні, липні 2007 року за залізничними накладними №№49599549, 49600224 (а.с.16-18).

Продавцем концентрату за спірною відправкою є ТОВ "САВІ" згідно договору №1678/3 від 18.08.2003 року купівлі-продажу вугільної продукції, укладеного між ТОВ "САВГ" (Продавець) та ЗАТ "Макіївкокс" (Покупець). ВАТ ЦЗФ "Пролетарська" не є стороною у зазначеному договорі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовід-ношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та ін ші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’я зання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до ви мог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх за ходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як передбачено ст. 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для тре тьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст. 194 ГК України виконання господарського зобов’язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобо в’язанні. Управнена сторона зобов’язана прийняти виконання, запропоноване тре тьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов’язання не випливає обов’язок сторони виконати зобов’язання особисто. Неналежне виконання зобов’язання третьою особою не звільняє сторо ни від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (прода вець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплати ти за нього певну грошову суму.

Зобов’язаним передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, відповідно до ч.1 ст. 662 ЦК України є продавець.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець згідно ч.1 ст. 670 ЦК України має право вима гати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від передано го товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

ЗАТ "Макіївкокс" оплату концентрату вугільного марки "К" за спірною відправ кою здійснив продавцеві - ТОВ "САВІ", в обґрунтування цього ним надані рахунок-фактура №1180 від 30.06.2007 року (а.с.21) на загальну суму 5516784 грн. де зазначені спір ні вагони №60791654 на 65т, 67161232 на 66т та 65324774 на 69т. Рахунок сплаче ний платіжним дорученням №3807 від 10.07.2007 року на загальну суму рахунку 6499024 грн. (а.с.22). Актом звірки з ТОВ "САВІ" від 30.06.2007р. (а.с.51) підтверджу ється факт сплати рахунку №1180 від 30.06.2007 року суму 5516784 грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи безді яльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об сязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її від шкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана не правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для правильного вирішення спору суд повинен встановити наявність об ставин, які дають підстави для покладення на відповідача обов’язку відшкодування шкоди. До таких належать протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина завдавана шкоди.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодува ти її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підля гають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ін шими засобами доказування.

В якості доказів нестачі вугільної продукції позивачем були надані акти при ймання продукції по кількості № 690 від 10.06.2007р., № 815/1 від 04.07.2007р., скла дені за участю осіб, які є працівниками ЗАТ "Макіївкокс".

Вантажовідправником, ВАТ "ЦЗФ "Пролетарська", не був узгоджений такий по рядок приймання продукції.

Згідно відміток відправника, в графі 4 залізничної накладної (а.с.18) зазначено, що вантаж є власністю ТОВ "Ресурсенерготрайд" для ТОВ Єнергоімпекс у влас. ЗАТ Донецьксталь МЗ дог. 04.11/1 нр 885 Іде 04.11.05.

Відтак, суд оцінив надані позивачем акти як такі, що не є доказами, які підтверджують вину відповідача в спричиненні майнової шкоди позивачу, сума збитків є недоведеною. Позивачем не надано суду документів, які б підтверджували вину відповідача в понесених позивачем збитках.

Позивач належними доказами не довів, що нестача вугільної продукції сталася із вини відповідача, при цьому як вбачається із матеріалів справи та підтверджується позивачем, він суму недопоставленої вугільної продукції у розмірі 2683,20 грн. сплатив постачальнику продукції ТОВ "САВІ" платіжним дорученням №3807 від 10.07.2007 року на загальну суму 6499024 грн. (а.с.22), при цьому акти про нестачу ву гільної продукції були складені 09 і 10 червня 2007 року та 03 і 04 липня 2007 року. Тобто, встановивши факт нестачі, позивач сприяв виникненню збитків шляхом опла ти недопоставленої продукції. Натомість вартість нестачі (фактично повернення сплачених за не відвантажену продукцію коштів) вимагає від незобов’язаної (щодо нього) сторони, з яким у нього не існує ніяких договірних відносин щодо предмету купівлі-продажу, здійснення розрахунків, порядку приймання продукції по кількості. Відтак суд вважає, що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підляга ють.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Донецької області.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ЗАТ "Макіївкокс" на рішення Господарського суду Донецької області від 31.03.2009 року у справі № 34/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 31.03.2009 року у справі № 34/23 –без змін.