Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2008 р. у справі №14/165пн (суддя Левшина Г.В.) позовні вимоги ТОВ "АВАНТ" до Донецької міської ради задоволено повністю: визнано право ТОВ "АВАНТ" на отримання в оренду строком на 5 років земельної ділянки площею 0,1470 га для будівництва та функціонування автозаправного комплексу по вул.Одинцова у Куйбишевському районі м.Донецька шляхом укладення прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) , які діяли на момент звернення ТОВ "АВАНТ" з заявкою до донецького міського голови; стягнуто з Донецької міської ради на користь ТОВ "АВАНТ" витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2008р. у справі №14/165пн та відмовити ТОВ "АВАНТ" у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 58 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 116, ст. 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки: по-перше, внаслідок внесення змін до ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 124 Земельного кодексу України набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, тобто за позивачем залишалось право отримання в оренду спірної земельної ділянки на аукціоні і це право фактично могло бути набуто лише шляхом участі в аукціоні; по-друге, відповідачем будь-яке рішення щодо надання чи відмову в наданні в оренду позивачу земельної ділянки не приймалося, у зв'язку з чим позивач не набув права на її оренду у спосіб та у порядок, передбачені законодавством України; по-третє, визнавши за позивачем право на отримання в оренду земельної ділянки шляхом укладення прямого договору з Донецькою міською радою за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, господарський суд порушив його виключне, передбачене Конституцією України (254к/96-ВР) , право на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями та фактично підмінив відповідний орган місцевого самоврядування в порушення норм ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.

18.10.2007 р. позивач звернувся до донецького міського голови з листом №59, в якому просив у зв'язку з розвитком інфраструктури виділити в оренду на 5років земельну ділянку для розміщення малого автозаправного комплексу орієнтовною площею 0,14 га по вул.Одинцова в Куйбишевському районі м.Донець ка строком на 5 років.

17.04.2008 р. постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів Донецької міської ради позивача було повідомлено, що для розгляду питання стосовно об'єкта: автозаправний комплекс за адресою: вул.Одинцова в Куйбишевському районі м.Донець ка на засіданні постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів заявнику необхідно розробити, узгодити та затвердити в установленому порядку містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта з урахуванням суміжних перспективних землекористувачів у трьохмісячний термін.

Позивачем було отримано наступні дозволи та узгодження органів державної влади та місцевого самоврядування: 14.07.2008 р. —висновок про узгодження матеріалів містобудівельного обґрунтування розміщення об'єкта №05-6-1876, наданий Управлінням земельних ресурсів у м.Донецьку Донецької області; 04.08.2008 р. —висновок №05/2026, наданий відділом регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області; 22.08.2008 р. —висновок №01-1/2329з, наданий Управлінням культури і туризму Донецької міської ради; 22.08.2008р.—висновок №1522/07, наданий Донецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією.

03.09.2008 р. листом №471к позивач звернувся до Донецької міської ради, в якому просив вжити заходів щодо погодження ТОВ "АВАНТ" місця розташування автозаправного комплексу по вул.Одинцова в Куйбишевському районі м.Донецька на земельній ділянці площею 0,1470 га, а також щодо надання вказаної земельної ділянки в оренду шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки.

05.09.2008 р. Донецька міська рада листом №493/1 повідомила позивача про те, що внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) (згідно з якими придбання права оренди земельних ділянок, які перебувають в державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, окрім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності у громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частини, паї), які належать державі) надання земельної ділянки в оренду можливе лише при проведенні аукціону.

З огляду на викладене, вважаючи порушеним своє право на оренду спірної земельної ділянки, ТОВ "АВАНТ" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради про визнання права ТОВ "АВАНТ" на отримання в оренду земельної ділянки загальною площею 0,1470 га для будівництва та функціонування автозаправного комплексу по вул.Одинцова у Куйбишевському районі м.Донець ка строком на 5 років шляхом укладення договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до голови Донецької міської ради.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права ТОВ "АВАНТ" на отримання в оренду строком на 5 років земельної ділянки площею 0,1470 га для будівництва та функціонування автозаправного комплексу по вул.Один цова у Куйбишевському районі м.Донецька шляхом укладення прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) , які діяли на момент звернення ТОВ "АВАНТ" з заявкою до донецького міського голови, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, правовідносини щодо оренди землі виникли між органом місцевого самоврядування та позивачем з моменту подання останнім клопотання щодо надання в оренду спірної земельної ділянки, тобто до набрання чинності змінами до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим посилання органів місцевого самоврядування на неможливість розгляду документів про надання в оренду спірної земельної ділянки без проведення аукціону у зв'язку з внесенням змін до Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) є необґрунтованими та такими, що порушують права позивача на оренду земельної ділянки.

Однак, зазначені висновки господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, господарським судом не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює права власника від імені українського народу, є прийняття рішення.

Крім того, слід взяти до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації, що не було враховано місцевим господарським судом.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є наявність рішення відповідної ради про надання земельної ділянки в оренду, визнання права на оренду земельної ділянки шляхом укладення договору оренди з міськрадою за відсутності позитивного рішення ради є порушенням її компетенції, передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Крім того, враховуючи, що згідно з вимогами чинного законодавства право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, господарському суду необхідно з'ясувати чи правильно позивачем обрано спосіб захисту цивільного права, в т.ч. чи призведе задоволення позову про визнання права на оренду земельної ділянки до відновлення прав позивача, які він вважає порушеними, чи звертався позивач до відповідача з вимогою про укладення договору оренди на умовах, запропонованих позивачем в наданому ним проекті договору оренди, чи звертався позивач із позовними вимогами про спонукання відповідача укласти договір оренди спірної земельної ділянки тощо.

Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання заступника прокурора Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2008 р. у справі №14/165пн задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2008 р. у справі №14/165пн скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.