Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Заступник прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі: Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області звернувся до господарського суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" про знесення самовільно побудованих будівель.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.01.2009 р. у справі №02-03/42/21 (суддя Ярема В.А.) позовні матеріали було повернуто без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неподанням доказів наявності у заступника прокурора повноважень на підпис позовної заяви та подання її до суду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заступником прокурора Києво-Свя тошинського району було внесено апеляційне подання до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. у справі №02-03/42/21 (судді: Ткаченко Б.О., ЛобаньО.І., Федорчук Р.В.) апеляційне подання заступника прокурора Києво-Святошин ського району на ухвалу господарського суду Київської області від 08.01.2009 р. у справі №02-03/42/21 задоволено: ухвалу господарського суду Київської області від 08.01.2009 р. у справі №02-03/42/21 скасовано, матеріали справи №02-03/42/21 передано на розгляд до господарського суду Київської області.

У касаційній скарзі Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. у справі №02-03/42/21, залишити в силі ухвалу господарського суду Київської області від 08.01.2009 р. у справі №02-03/42/21 і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст. 2, ч. 2 ст. 28, ст.ст. 54, 63, 77, 98 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, при подачі позовної заяви заступник прокурора мав підтвердити свої повноваження документом, що посвідчує його посадове становище —службовим посвідченням, наказом про призначення тощо; по-друге, справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду.

Позивач-1 та позивач-2 не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовні матеріали без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд першої інстанції виходив із того, що заступником прокурора при поданні позовної заяви не було дотримано вимог ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів, які підтверджують наявність у заступника прокурора повноважень на підпис позовної заяви та подання її до суду.

Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції та передаючи матеріали справи №02-03/42/21 на розгляд до господарського суду Київської області, апеляційний господарський суд виходив із того, що: по-перше, позовна заява підписана заступником прокурора Києво-Святошинського району КленикД., повноваження якого на звернення до господарського суду з позовними заявами визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) та Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду про безпідставне повернення господарським судом першої інстанції позовної заяви заступника прокурора Києво-Святошинського району є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином —суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Статтею 56 Закону України "Про прокуратуру" роз'яснено поняття "прокурор", під яким слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позовну заяву підписано заступником прокурора Києво-Святошинського району Кленик Д., повноваження якого на звернення до господарського суду з позовними заявами визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) , Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Посилання скаржника в касаційній скарзі на отримання останнім ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.02.2009 р. у справі №02-03/42/21 про прийняття апеляційного подання до провадження та призначення справи до розгляду лише 23.02.2009 р. (після винесення постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р.) не може бути взяте до уваги, оскільки матеріали справи свідчать про надіслання вказаної ухвали апеляційної інстанції на адресу сторін 07.02.2009 р. та доставку відповідачу поштового відправлення 10.02.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.02.2009 р. (а.с. 5).

За таких обставин оскаржувана постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. у справі №02-03/42/21 є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. у справі №02-03/42/21 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009р. у справі №02-03/42/21 —без змін.