Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Дочірнє підприємство "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення із Відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень" 506610, 37 грн. (з яких 496650,53 грн. - сума, на яку банк не виконав платіжні доручення, а 9959,84 грн. - пеня) та про перерахування на поточний рахунок позивача у Відкритому акціонерному товаристві "Райффазен банк "Аваль" належних йому коштів.

18.06.08 позивач уточнив позовні вимоги та просив припинити всі взаємні зобов'язання сторін за кредитним договором № 081/27-07 від 29.10.07 у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом зменшення заборгованості відповідача перед підприємством за договором банківського рахунку № 20/88 на суму заборгованості за кредитом з урахуванням відсотків та пені 76192,51 грн., а також стягнути з відповідача 420458,02 грн., які залишилися на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку № 20/88. Ця заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

З врахуванням уточнення позовних вимог від 14.08.08 позивач просив стягнути з відповідача 420458,02 грн. безпідставно набутих грошових коштів та припинити провадження у справі в частині стягнення 76192,51 грн. за відсутністю предмету спору, у зв'язку з припиненням зобов'язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог (шляхом списання заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором у вигляді зменшення заборгованості відповідача перед позивачем за договором банківського рахунку №20-88 на суму заборгованості за кредитом з урахуванням відсотків та пені, а саме 76192,51 грн.). Цю заяву місцевий господарський суд вирішив залишити без задоволення, оскільки позивачем у порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінено підставу та предмет позову одночасно.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.09 (суддя Воронцова Н.В.) у позові відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що задоволення вимог кредиторів банку поза межами ліквідаційної процедури є недопустимим. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.09 (колегія суддів у складі головуючого-судді Черткової І.В., суддів: Волкова К.В., Гоголя Ю.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено. В частині відмови в позові, постанова мотивована посиланням на ті ж положення, що і рішення місцевого господарського суду. В частині скасування рішення постанова мотивована порушенням місцевим судом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що він неправомірно позбавлений права розпоряджатися власними коштами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.07 між сторонами позивачем укладений договір № 20/88 банківського рахунку. Позивач направив до відповідача наступні платіжні доручення № 624 від 18.12.07 на суму 50000 грн., № 625 від 18.12.07 на суму 60000 грн., № 626 від 19.12.07 на суму 3000 грн. і № 627 від 19.12.07 на суму 1197000 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору № 20/88 банківського рахунку відповідач приймає документи від позивача на паперових носіях ( платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги - доручення, розрахункові і грошові чеки ) та проводить по рим розрахунки. Однак відповідач своєчасно переказ грошей за вказаними платіжними документами не здійснив, що оспорюється відповідачем по справі. Всього відповідачем не виконано платіжні доручення позивача на загальну суму 496650,53 грн., що не заперечується представниками відповідача.

Причиною невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури банкрутства відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень" на підставі постанови Правління Національного банку України від 22.02.08 № 39. Позивач звернувся до ліквідатора відповідача з заявою від 29.02.08 про внесення до реєстру вимог кредиторів банку його грошової вимоги на суму 506610, 37 грн., з яких 496650, 53 грн. –це сума, на яку банк не виконав платіжні доручення, а 9959,84 грн. - пеня нарахована на цю суму. Відповідно до виписки радника ліквідатора вимоги позивача акцептовані в сумі 496650, 53 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок обох судових інстанцій про те, що в позові щодо стягнення суми заборгованості із банку, який перебуває на стадії ліквідації, слід відмовити є правомірним. Так, 25.02.08 згідно постанови Правління Національного банку України № 39 від 22.02.08 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень" розпочата процедура ліквідації ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" та призначений ліквідатор банку. Оголошення про відкриття ліквідаційної процедури ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень"опубліковано у газеті "Голос України" № 41 (4291) від 01.03.08.

Відповідно до вимог ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора наступили певні правові наслідки, у тому числі банківська діяльність банку завершилась закінченням технологічного циклу конкретних операцій, були закрити кореспондентські рахунки банку, діючим є тільки рахунок, відкритий ліквідатором банку для здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 89 Закону України "Про банки та банківську діяльність" про відкриття ліквідаційної процедури щодо банку здійснюється оголошення, а кредитори мають право заявити свої вимоги до банку впродовж місяця після оголошення про відкриття ліквідаційної процедури. Вимоги кредиторів за рахунок майна банку, що ліквідується задовольняються в черговості, що визначається статтею 96 цього Закону. Ці положення виключають задоволення вимог кредиторів до банку, що ліквідується, поза процедурою ліквідації. Як зазначено вище, позивач звернувся з вимогою до ліквідатора у встановленому порядку і його вимоги визнані в сумі 496650,53 грн. Крім того, договір банківського рахунку від 07.11.07 № 20/88, укладений між сторонами на час вирішення спору не був розірваний. Тому законним і обгрунтованим є висновок судів про те, що позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Незважаючи на однаковість позицій судів попередніх інстанцій щодо стягнення суми заборгованості, апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, оскільки дійшов висновку, що місцевий господарський суд неправомірно прийняв до розгляду та розглянув вимогу позивача про припинення зобов'язань за кредитним договором. Так, 18.06.08 позивачем подана заява про зміну позовних вимог. Вказаною заявою позивач відмовився від позовних вимог про визнання затримання грошових коштів порушенням його прав та про перерахування на його поточний рахунок у Відкритому акціонерному товаристві "Райффазен банк "Аваль" належних йому коштів, зменшив розмір вимоги про стягнення з відповідача коштів, які залишилися на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку № 20/88 від 07.11.07, до 420458,02 грн.

Крім того, позивач доповнив позовні вимоги вимогою про припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом зменшення заборгованості відповідача, перед підприємством за договором банківського рахунку № 20/88 від 07.11.07 на суму заборгованості за кредитом з урахуванням відсотків та пені - 76192,51 грн. Апеляційний суд визнав, що ця вимога є новим предметом позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з цим висновком апеляційного суду щодо застосування процесуальних норм, оскільки вважає, що дійсно, ці вимоги не є взаємно пов'язаними із первісними вимогами, а можуть бути предметом окремого позову, та також є одночасно зміною предмету і підстав позову, що є неприпустимим.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Дитячого оздоровчого табору-пансіонату ім. А.В. Казакевича ТОВ "Поліком" залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.09 у справі № 2-27/3011-2008 залишити без змін.