Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору

В судове засідання з’явились представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

27.05.2003 Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради було прийнято рішення №299 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств", яким вирішено оформити право власності за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств з видачею відповідних свідоцтв про право власності на зазначені у рішенні об’єкти нерухомості, які знаходяться у оперативному управлінні Дніпродзержинського міського споживчого товариства.

Дніпродзержинське міське споживче товариство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з врахуванням уточнень) про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2003 №299 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств"; визнання недійсним свідоцтва про право власності Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 29.05.2003 серії САА №943371 на спірні об'єкт нерухомого майна в цілому та визнання права власності Дніпродзержинського міського споживчого товариства на ці об’єкти нерухомості в цілому.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008 (суддя Т.Загинайко) визнано недійсним рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2003 №299 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств" у частині оформлення за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств права власності на об’єкти нерухомості, що розташовані у м. Дніпродзержинську по вул. Маршова, 10 та провулку Кирпичному, 69-51; визнано за Дніпродзержинським міським споживчим товариством право власності на спірні об’єкти нерухомості; в решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано, зокрема, тим що:

- рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих від 24.02.1956 №149 вирішено погодитися з пропозицією Дніпродзержинського міськвиконкому щодо передачі приміщення колишнього клубу по вулиці Маршова-Ленінградська з балансу Дніпродзержинського міського відділу народної освіти на баланс Дніпродзержинського міськкопторгу (т.3, а.с. 12);

- також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту від 25.07.1990 вводу в експлуатацію овочевого павільйону, складеного комісією міськкоопторгу, змонтовано і встановлено на Центральному колгоспному ринку по пр. Цегельний,2а овочевий павільйон з металоконструкцій і легкого перекриття частин покрівлі загальною площею 171,3 кв.м; овочевий павільйон введено в експлуатацію для торгівлі овочами і сільгосппродукцією;

- згідно постанови Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 21.01.1992 №20 "Про вдосконалення організаційної структури споживчої кооперації області" у зв’язку з намірами створити на базі Дніпродзержинського міськкопторгу міського споживчого товариства постановлено провести організаційну роботу по прийому у члени пайовиків Міськкоопторг, по проведенню зборів та установчих зборів пайовиків міського споживчого товариства;

- відповідно до протоколу від 05.02.1992 загальних зборів працівників Дніпродзержинського міськоопторгу підтримано рішення про перетворення міськоопторгу у міське споживче товариство;

- в подальшому 25.03.1992 Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області було прийнято рішення №240 "Про державну реєстрацію міської споживчої спілки", яким вирішено зареєструвати міську споживчу спілку та установити, що міська споживча спілка є правонаступником міськкоопторгу;

- згідно з Статутом Дніпродзержинського міського споживчого товариства, зареєстрованого 25.03.1992, Дніпропетровське міське споживче товариство є правонаступником Дніпродзержинського міськкоопторгу (пункт 1 Статуту); власністю споживчого товариства є приналежні основні фонди і інше майно, що необхідне для здійснення головних завдань; споживчому товариству можуть належати будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, виробнича продукція, товари, грошові кошти і інше майно у відповідності з цілями його діяльності (розділ Статуту "Власність споживчого товариства") (т.1, а.с. 15-31);

- постановою правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 21.05.2002 №67 "Про внесення доповнень у постанову правління облспоживспілки від 21.01.1992 №20" було доповнено постанову правління Облспоживспілки від 21.01.1992 №20 пунктом 3 такого змісту: "3. Основні засоби, що знаходяться на балансі Дніпродзержинського міськкоопторгу і є власністю Дніпропетровської облспоживспілки, передаються Дніпродзержинському міському споживчому товариству у оперативне управління".

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" власність споживчої кооперації є однією із форм колективної власності, яка складається із власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. А тому майно, яке перебувало у віданні Дніпродзержинського міськкоопторгу, у тому числі майно передане державою, на якому створене Дніпродзержинське міське споживче товариство, належало йому на праві власності. Будь-які докази про передачу Дніпродзержинським міськоопторгом належного йому права власності на майно Дніпропетровській облспоживспілці відсутні. Відтак, постанова правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 21.05.2002 за №67 про належність основних засобів, що знаходяться на балансі Дніпродзержинського міськкоопторгу, на праві власності Дніпропетровській облспоживспілці та передаються Дніпродзержинському міському споживчому товариству в оперативне управління, не базується на відносинах з виникнення права власності та компетенції спілки. Майно, що є предметом спору належить позивачу на праві власності; рішення про оформлення права власності на таке майно за Дніпропетровською облспоживспілкою є недійсним.

Вимога про визнання недійсним як свідоцтв про право власності Дніпропетровської облспоживспілки на спірне майно, господарським судом залишена без задоволення з огляду на те, що свідоцтво не має статусу акта, а видається на підставі відповідного акта.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2009 (колегія суддів: А. Логвіненко,Т. Стрелець, В. Головко) рішення у справі скасоване; у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована наступним.

Звернення до суду з вимогами про визнання права власності у жовтні 2008 р. та похідними від цього вимогами про визнання недійсним рішення про оформлення права власності облспоживспілки у липні 2007 року, є таким, що здійснене поза межами строків позовної давності, оскільки правовідносини щодо права на майно виникли ще у 1992 році, а відсутність передаточного балансу від міськкоопторгу до новоствореного споживчого товариства як необхідна умова реорганізації юридичної особи, є підтвердженням того, що майно не було переданим новоствореному споживчому товариству.

Дніпродзержинське міське споживче товариство звернулося до суду з касаційною скаргою, посилаючись при цьому на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при ухваленні оспорюваної постанови норм матеріального та порушення норм процесуального права; просить постанову у справі скасувати, залишивши без зміни рішення. Мотивами касаційної скарги є неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції законодавчих положень щодо позовної давності; аналізу правовідносин при реорганізації підприємства та його перетворенні, що не є тотожними поняттями; порушенні вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Заявлена позовна вимога поза межами строків позовної давності може бути підставою для відмови у позові лише у випадку висновку суду про наявність порушеного права позивача. Висновок суду про недоведеність позивачем належного йому права власності на спірне майно, виключає правову підставу відмови у позові через порушення строків позовної давності.

Чинне цивільне законодавство передбачає втрату власником права на майно за ознаками часу (строки,терміни) лише за набувальною давністю іншої особи. А тому хибним є посилання господарського суду апеляційної інстанції на загальні строки позовної давності у спорі, що розглядається.

Щодо спору про право власності на майно, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Відповідно до п.6 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" суб’єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами. Підприємство Дніпродзержинського міськкоопторгу було колективним підприємством. Закон України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) не містить законодавчої норми про правової статус майна, яке перебуває у володінні підприємства (власність, господарське відання). А тому майно може належати як на праві власності підприємству, так і перебувати у нього на праві господарського відання.

Підставі виникнення цивільних прав та обов’язків визначені ст. 4 ЦК УРСР та ст. 11 ЦК України, зокрема, відповідно до положень ст. 4 ЦК УРСР цивільні права та обов’язки виникають з адміністративних актів. А тому майно передане Дніпродзержинському міськкоопторгу за рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 24.02.56 за № 149 у власність міськкоопторгу.

Так як відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" товариства, спілки, підприємства не віднесені до суб’єктів права власності, то слід розуміти, що зазначені особи здійснюють правомочності власника, правовий статус яких є подібним до правового статусу органів місцевого самоврядування щодо реалізації функції суб’єкта права власності.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що майно, яке перебувало у володінні міськкоопторгу належало на праві власності облспоживспілці. Рішення трудового колективу міськкоопторгу, який є суб’єктом права власності, про створення на майні міськкоопторгу споживчого товариства є рішенням про перетворення організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності.

Посилання господарського суду на порушення оформлення документів щодо реалізації рішення про створення споживчого товариства на майні міськкоопторгу, не змінює природи виникнення прав та обов’язків зазначених осіб.

Відтак, висновок господарського суду, викладений у рішенні зі справи про те, що спірне майно належить споживчому товариству на праві власності є правильним. А тому оформлення права власності за іншою особою, ані ж власник, є неправомірним.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дніпродзержинського міського споживчого товариства задовольнити.

Постанову від 09.02.2009, ухвалу від 23.02.2009 (про розподіл судових витрат) Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №16/213-08(8/258-07) скасувати.

Рішення від 12.12.2008 господарського суду Дніпропетровської області у справі №16/213-08(8/258-07) залишити без зміни.