20/136-38/333-38/334-38/335-38/336 Про визнання права власності на квартири за договором про пайову участь у будівництві житла, та зобов'язання передати квартири - 28.05.2009 Прийняття

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі вимоги позивача.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів та третя особа із самостійними вимогами-2 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача, прокуратури, третіх осіб із самостійними вимогами -1,3,4,5, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 грудня 2005 року ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" уклало договір № 14/12-05 про пайову участь у будівництві житла з ТОВ "Київвисотбуд", згідно умов якого позивач бере участь у будівництві 16 квартир у житловому будинку 4-А по вул. Сім'ї Сосніних в м. Києві на загальну суму 9 551 960 грн., а відповідач-1 передає йому в рахунок його пайової участі за актом прийому-передачі 16 квартир загальною площею 1736,72 кв. м, згідно з адресним переліком квартир, визначених у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.3 договору, орієнтовний строк закінчення будівництва і здачі об'єкта в експлуатацію –І квартал 2006 року. Зміна строку закінчення будівництва і здачі об'єкта в експлуатацію оформлюється сторонами додатковою угодою до цього договору.

10 січня 2006 року ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Київвисотбуд" уклали додаткову угоду б/н до договору про пайову участь у будівництві житла № 14/12-05 від 14 грудня 2005 року, відповідно до умов якої компанія передає пайовику в рахунок його пайової участі за актом прийому - передачі додатково ще 18 квартир, загальною площею 1352,94 кв. м за адресою по вул. Сім'ї Сосніних, 4-А (будинок В) в м. Києві вартістю по додатковій угоді 7441170 грн.

ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" перерахувало ТОВ "Київвисотбуд" грошові кошти на виконання взятого на себе за договором про пайову участь від 14 грудня 2005 року № 14/12-05 та додатковою угодою б/н до вказаного договору зобов'язання.

Судами встановлено, що у 2005 році ТОВ "Київвисотбуд" уклало інвестиційні договори з ТОВ "Ценробуд-трейд", ТОВ "Експоінвест", ТОВ "Роммакс", ТОВ "Інвестгарант", ТОВ "Центробуд-трейд" та ТОВ "Престижінвест" на зазначені вище квартири.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суди вірно встановили, що правовідносини, які виникли між сторонами за зазначеними вище угодами є господарськими зобов'язаннями, які, регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року (1560-12) (далі - Закон).

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону, передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), при цьому укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Суди встановили, що спорудження будинку здійснюється замовником будівництва –ТОВ "Київвисотбуд", на підставі проектно-кошторисної документації, в якій визначені технічні дані будинку, технічна характеристика квартир, інженерне обладнання, а також плани поверхів і квартир.

Підприємства-інвестори, уклавши договори, погодились на умови відповідача та виконали взяті на себе зобов'язання, перерахувавши грошові кошти на інвестування будівництва в передбаченій інвестиційними договорами частині.

При укладанні зазначених договорів сторонами у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 ЦК України, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договорів, а саме, погодили предмет, ціну, строк дії договору, порядок передачі і оформлення права власності на конкретні квартири після здачі будинку в експлуатацію та інше.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Виникнення права власності на нерухоме майно після закінчення її створення передбачає прийняття майна в експлуатацію, тому право власності на об'єкт у вигляді квартир виникає саме з моменту прийняття будинку до експлуатації, порядок якого визначений Листом Міністерства юстиції України від 10 травня 2006 року № 19-32/1 (v32_1323-06) .

Таким чином, до завершення будівництва, особа вважається власником матеріалів та обладнання, які були використанні в процесі такого будівництва.

Відтак, уклавши у 2005 році інвестиційні договори, ТОВ "Київвисотбуд" позбавилось права розпоряджатись майновими правами (правами вимоги у майбутньому) щодо об'єкту незавершеного будівництва по вул. Сім'ї Сосніних, 4-А в м. Києві в частині, зазначеній у вище зазначених актах прийому - передачі.

Суди вірно встановили, що зазначені інвестиційні договори з відповідними додатковими угодами та актами прийому-передачі, укладені ТОВ "Київвисотбуд" з ТОВ "Ценробуд-трейд", ТОВ "Експоінвест", ТОВ "Роммакс", ТОВ "Інвестгарант", ТОВ "Центробуд-трейд" та ТОВ "Престижінвест", мають на меті реальне настання правових наслідків і в судовому порядку не були розірвані, визнані недійсними чи неукладеними. Отже, відповідно до ст. 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність", дані договори зберігають свою чинність на весь строк їх дії.

Суди обґрунтовано прийшли до висновку, що станом на 14 грудня 2005 року право вимоги на об'єкти незавершеного будівництва на квартири по вул. Сім'ї Сосніних, 4-А в м. Києві №№ 20 (будинок В), 151, 161, 170, 180, 190 (будинок А), 11, 20, 31, 40, 151, 160, 220, 390, 400 (будинок Б), 39, 5, 8, 62, 11, 13, 15 (будинок В) вже перейшло від ТОВ "Київвисотбуд" до інших осіб.

Таким чином, укладений ТОВ "Київвисотбуд" з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" договір № 14/12-05 про пайову участь у будівництві житла не був спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків у кожної зі сторін в розумінні ч. 1 ст. 202 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки шляхом укладення інвестиційних договорів з ТОВ "Ценробуд-трейд", ТОВ "Експоінвест", ТОВ "РЕГІОНІНВЕСТ", ТОВ "Роммакс", ТОВ "Інвестгарант", ТОВ "Центробуд-трейд" та ТОВ "Престижінвест", ТОВ "Київвисотбуд" втратив право передавати (право вимоги) у майбутньому право власності на квартири, визначені в актах прийому-передачі, будь яким іншим третім особам в рахунок пайової участі у будівництві житла.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 19 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року у справі № 20/136-38/333-38/334-38/335-38/336 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" –без задоволення.