25/142-08(П25/6098) Про визнання недійсним договору іпотеки - 26.05.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2008 року у справі № 25/142-08 суддя Чередко А.Є.) позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки між ВАТ "Дніпрофарм" та ТОВ "Фортуна-банк від 29.07.2004 року, стягнуто з відповідача - ТОВ "Фортуна-банк" на користь ВАТ "Дніпрофарм" судові витрати у сумі203,00 грн., а також повернуто позивачеві - ВАТ "Дніпрофарм" з державного бюджету надмірно сплачене держмито у сумі 25 415,00 грн. за платіжною квитанцією № 50174006 від 30.07.2007р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 року у справі № 25/142-08 (судді: Науменко І.М., Білецька Л.М., ГоляшкінО.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Фортуна-банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.08р., посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.12.2003 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання кредитної лінії № 04К-КЛ/216.

Згідно п.п. 1.1.1., 1.2, 1.3. кредитного договору, відповідач надав позивачеві кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості до 1 400 000,00 гривень із строком повернення до 15.04.2005р. під 20 відсотків річних.

Враховуючи зміни, внесені до кредитного договору додатковими угодами, сума максимального ліміту заборгованості збільшилася до 12 000 000,00 гривень та було встановлено новий строк повернення кредитних коштів - до 10.10.2005р.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в забезпечення виконання позивачем своїх обов'язків за кредитним договором, позивач та відповідач уклали договір іпотеки від 29.07.2004р., який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О.Ю., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно Б-З - будівля головного виробничого корпусу, Г-2 - будівля інтерферона, Ч –склад склопосуду та допоміжний склад № 1, Д-1 - виробнича будівля віварія, 0 - трансформаторний кіоск, Л, И - блок майстерень, К - склодувна майстерня, М - склад обладнання, Н - корпус підсобних допоміжних служб, склад склотари та обладнання, Ж - будівля господарчих та медичних складів, 3 - склад зберігання обладнання, Т - прохідна заводу, Ш - допоміжний склад № 2, С - підземне вакциносховище, Р - підземне бензосховище, Щ - допоміжний склад №3, А-2,3 - будівля сушки та фасування, адміністративно - виробничий корпус, будівля автоматичної лінії пакування лікарських засобів, В-1,2 - будівля центральної котельні, будівля пральні, будівля водопідготовки, І - градирня, IV - металева труба котельні, II - градирня бетонна, 1-10 - огорожа, Е-1 - будівля банку (приміщення №2), ґанок е2, VI-мостіння, Ю,L - навіси, III - естакада, що знаходиться за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 12.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 06.10.2004 р. до договору іпотеки, у зв'язку із збільшенням забезпеченого іпотекою основного зобов'язання, внесено зміни до іпотечного договору щодо збільшення розміру основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою, до 12 000 000, 00 грн.

ВАТ "Дніпрофарм" 30.07.2007р. було заявлено позов до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним договору іпотеки від 29.07.2004р. з моменту його укладення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що при розгляді справи, судом першої інстанції було зроблено відповідні запити щодо фактів виникнення, існування та припинення податкової застави на майно ВАТ"Дніпрофарм", м. Дніпропетровськ, в період з 01.01.2003р. по 01.01.2006р. та отримано відповідь Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська за № 27435/10/24-029 від 17.06.2008р. та Дніпропетровської філії державного підприємства "Інформаційний центр" за № 1189 від 13.06.2008р.

Суди встановили, що з розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 19083838 від 11.06.2008р., наданого на запит суду Дніпропетровською філією державного підприємства "Інформаційний центр", витягу із Державного реєстру застав рухомого майна від 19.09.2003р. та матеріалів, наданих на запит суду ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, видно, що на час укладення між позивачем та відповідачем договору іпотеки, тобто на 29.07.2004р., всі майнові активи позивача знаходилися в податковій заставі.

Зокрема, 16.04.2003р. до Державного реєстру застав рухомого майна СДПІ по роботі з великими платниками податків було внесено запис № 973-1526 про податкову заставу на позивача –ВАТ "Дніпрофарм" Зазначена податкова застава була припинена лише 21.09.2005р.

Відповідно до п.п. 8.6.3. п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

Як вірно вказав суд попередньої інстанції, укладення спірного договору також суперечить вимогам закону України "Про іпотеку" (898-15) , а саме ч.1 ст.6, оскільки для передачі майна в іпотеку, у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном, необхідна згода його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судами встановлено, що оспорюваний правочин вищевказаним вимогам не відповідає.

За таких обставин, суд попередньої інстанції підставно погодився з висновком місцевого господарського суду щодо визнання договору іпотеки від 29.07.2004р., недійсним з моменту його укладення міжВАТ "Дніпрофарм" та ТОВ "Фортуна-банк".

Крім того, суди вірно зазначили, що згідно п. 8.18. Статуту ВАТ "Дніпрофарм" та ст. 46 Закону України "Про господарські товариства", питання, які віднесені до компетенції Ради ВАТ "Дніпрофарм" не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства, яким є генеральний директор.

Судова колегія погоджується із висновком суду апеляційної інстанції проте, що обґрунтованим є твердження суду першої інстанції щодо визнання правочина (а саме, підписання генеральним директором позивача - ВАТ "Дніпрофарм" Хрустальовим О.Г. договору іпотеки від 29.07.2004р.), відповідно до ч.1.ст. 236 ЦК України, закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та Статуту ВАТ "Дніпрофарм", м. Дніпропетровськ, недійсним з моменту його вчинення, оскільки відповідно до п.8.26.6. Статуту ВАТ "Дніпрофарм", угоди, укладання яких віднесено до компетенції Ради ВАТ "Дніпрофарм", підписуються виключно Головою Ради ВАТ "Дніпрофарм".

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суд попередньої інстанції правомірно відхилив, як безпідставні, посилання третьої особи - ТОВ "Фаін"в апеляційній скарзі на застосування позовної давності у зв’язку із тим, що позовну заяву від ВАТ "Дніпрофарм" підписано неповноважною особою Ковтушенко О.О. та було подано із спливом позовної давності, виходячи з такого.

Суди встановили, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2006 року Ковтушенко О.О. поновлений на роботі на посаді генерального директора ВАТ "Дніпрофарм".

Зазначене рішення було скасовано рішенням Дніпропетровського апеляційного суду від 10.09.2008 року.

На підставі викладеного, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку, що Ковтушенко О.О. на законних підставах займав посаду генерального директора ВАТ "Дніпрофарм" в період з 18.04.2006 року і по 10.09.2008 року.

Господарські суди підставно зазначили те, що підтверджується факт того, що позовна заява з додатками була направлена на адресу господарського суду Дніпропетровської області поштою в останній день строку на звернення до суду - 30.07.2007 року, а суд отримав вказану позовну заяву 01.08.2007 року.

Щодо клопотання ТОВ "Фортуна-банк" від 05.09.2008р. щодо залучення до участі у справі приватного нотаріуса Шрамко О.Ю. для підтвердження нею відсутності на момент укладення договору іпотеки податкової застави нерухомого майна, суд попередньої інстанції обгрунтовано його залишив без задоволення, оскільки судом першої інстанції було зроблено запити щодо фактів виникнення, існування та припинення податкової застави на майно ВАТ"Дніпрофарм" у період з 01.01.2003р. по 01.01.2006р., відповіді на які наявні у матеріалах справи та є цілком достатніми для вирішення спору.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.