Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж. О.,

Разводової С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р.

у справі №47/264-08

господарського суду Харківської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"

про стягнення 445 857,73 грн.

за участю представників:

позивача - Лебедюк Ю.А. –довіреність № 194/10 від 26.12.2008 року

відповідача - Версан А.В. –довіреність №101 від 05.01.2009 року

У серпні 2008 року ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"звернулася до господарського суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій"основний борг за природний газ в сумі 10135,56 грн., пеню в сумі 1127,95 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 366810,68 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 67783,54 грн. на підставі договору від 29.12.2006 р. на постачання природного газу № 06/06-1930 БО-32 з додатковими угодами до нього.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2008р. по справі № 47/264-08 (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ в сумі 10135,56 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 273,44 грн. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"на користь Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних, що становить суму у розмірі 67783,54 грн., інфляційні в сумі 366810,68 грн., пені в сумі 854,51 грн., державного мита у розмірі 4354,9 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,25 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року (судді Карбань І.С., Кравець Т.М., Шутенко І.А.) рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2008 року зі справи № 47/264-08 скасовано частково, та прийняти нове, яким у частині стягнення з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"3% річних, що становить суму у розмірі 67783,54 грн., інфляційні у сумі 366810,68грн., пені в сумі 854,51грн., державного мита у розмірі 4354,90 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,25 грн. в позові відмовлено, в інший частині рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2008 року зі справи № 47/264-08 залишено без змін, припинено виконання наказу, виданого господарським судом Харківської області на виконання частково скасованого рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2008 року зі справи № 47/264-08, в частині стягнення з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних, що становить суму у розмірі 67783,54грн., інфляційні у сумі 366810,68грн., пені в сумі 854,51 грн., державного мита у розмірі 4354,90 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,25 грн.

Не погодившись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2008 року.

Вимоги касаційної скарги Дочірня компаня "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне, 29 грудня 2006 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Харківською обласною КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" був укладений договір на постачання природного газу № 06/06-1930 БО-32 з додатковими угодами до нього, які є невід’ємною частиною договору. Відповідно до п.1.1., 2.1 зазначеного договору позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу в 2007 р. до 3 130 тис. куб. м. природного газу, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Такий порядок визначено п. 6.1. спірного договору. Пунктом 7.2 договору визначено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п.7.5 договору неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Протягом січня-серпня 2007 року позивач передав, а відповідач прийняв газ в кількості 5504,079 тис. куб. м. на суму 5 457 322,52 грн., що підтверджується відповідними актами передачі-приймання природного газу, які підписані представниками обох сторін та засвідчені печатками підприємств.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, перерахувавши за поставлений природний газ 5 447 186,96 грн.

Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визначено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому КМ України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств до державного бюджету та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, з місцевих бюджетів можуть здійснюватись за рахунок належних їм додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.

Пунктом 1 Порядку визначено, що цей Порядок визначає механізм перерахування у 2008 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі –заборгованість з різниці в тарифах), за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості надавачів, виробників, виконавців послуг, інших підприємств або їх кредиторів –учасників розрахунків (далі –учасники розрахунків) до державного бюджету та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та за рахунок повернення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Мінфіном фінансової допомоги Урядові Криму, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому на підставі укладених між ними у 1994 р. договорів для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови КМ України від 26.07.1994 р. № 510 (510-94-п) .

Згідно з п. 2 Порядку перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі –розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 01.01.2000 р. по 31.12.2008 р. з урахуванням проведених у 2006 р. розрахунків і не погашеної на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості учасників розрахунків, у межах щомісячних лімітів, установлених Мінфіном для Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2008 рік.

Також п. 3 Порядку визначено, що підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій), форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА, інпаливенерго, Мінжитлокомунгоспом і Мінфіном.

Сума спірного основного боргу відповідача за спожитий природний газ, за договором №06/06-1930 БО-32 від 29 грудня 2006 року, становить 10 135,56 грн., яка виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалися населенню, внаслідок невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування і на сплату якої держава перераховує субвенції.

Між Головним Управлінням державного казначейства України в Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської облдержадміністрації, Головним управлінням житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрацій Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території", ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України" та НАК "Нафтогаз України" був укладений договір № 17/440 від 04 липня 2008 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМ України від 25 квітня 2008 року № 440 (440-2008-п) "Порядок перерахування у 2008 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування".

Згідно п. 3.1. договору № 17/440 від 04 липня 2008 року, сторони зобов'язувались до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору. Тобто відповідач не мав можливості сплатити заборгованість раніше, так як це порушило б п 3.1. вказаного договору.

Договір № 17/440 від 04 липня 2008 року був підписаний уповноваженими представниками усіх сторін та скріплений їх печатка, що свідчить про згоду позивача із встановленим порядком перерахування відповідачем вказаної суми.

Таким чином, укладаючи вищевказаний договір № 17/440 від 04 липня 2008 року про організацію взаєморозрахунків, позивачу було відомо причини виникнення спірної заборгованості і порядок її погашення. На час звернення з позовом позивачу також було відомо про особливий порядок погашення спірної заборгованості, який було встановлено № 17/440 від 04 липня 2008 року про організацію взаєморозрахунків, підписаним втому числі позивачем.

Відповідно до пунктів 7-12 Порядку Міністерство фінансів України повинно прийняти рішення про перерахування 10100,00 грн. для проведення розрахунків згідно розділу 2 договору № 17/440 від 04 липня 2008 року, в якому зазначено, що на рахунок позивача буде перераховано вказану суму для погашення заборгованості за постачання природного газу згідно з договором 06/06-1930 від 29 грудня 2006 року за 2007 рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перерахунок суми в розмірі 10 100,00 грн. було здійснено в день надходження котів на рахунок відповідача платіжним дорученням № 81 від 22 серпня 2008 року, в графі призначення платежу вказано, що платіж здійснено згідно зі ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2008р.", постанови КМ України № 440, договору № 17/440 від 04.07.2008р. за постачання природного газу згідно з договором № 06/06-1930 від 29.12.2006р. за 2007р. в тому числі ПДВ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком Харківського апеляційного господарського суду про відмову в позові частині стягнення суми основного боргу. Оскільки, позивачем були погоджені умови договору № 17/440 від 04 липня 2008року, якими були визначено порядок погашення саме спірної заборгованості, тому у нього були відсутні підстави для звернення у серпні 2008 року з позовними вимогами про стягнення суми основної заборгованості за постачання природного газу згідно з договором № 06/06-1930 від 29 грудня 2006 року порядок погашення якої, був визначений умовами договору № 17/440 від 04 липня 2008 року, що встою чергу свідчить про відсутність вини відповідача.

Враховуючи те, що спірна сума заборгованості виникла не з вини відповідача, у зв’язку з несвоєчасним надходження відповідних коштів з бюджету, про що було відомо позивачу і він з цим погодився, про що свідчить підписаний позивачем договір № 17/440 від 04 липня 2008 року про організацію взаєморозрахунків, колегія суддів погоджується висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1127,95 грн., індексу інфляції в розмірі 366810,68 грн. та 3% річних в розмірі 67783,54 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Отже, при вирішенні спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р. зі справи залишити без змін.