Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новойл" на рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р.

у справі №6/141 господарського суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новойл"

про стягнення 241 644 440,88грн.

за участю представників:

ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" - Ковальчук О.М.;

ТОВ "Новойл" – не з’явилися

Закрите акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Новойл" 241 644 440,88грн., у т.ч. 141786087,39грн. основної заборгованості та 4 039 932,35грн. пені за договором №2213/2/2118 від 27.09.2008р.; 93 283 163,65грн. основної заборгованості та 2535 257,49грн. пені за договором №2315/2/2118 від 11.10.2007р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань в частині повної оплати у встановлений вищевказаними договорами строк поставлених нафтопродуктів (т.1 а.с.2-7).

Відповідач у справі – ТОВ "Новойл" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

- позивачем не виконано у повній мірі умови вищевказаних договорів, а саме недопоставлено нафтопродукти;

- порушення зобов’язань з поставки нафтопродуктів у визначеному договорами обсязі тягне за собою відповідальність у вигляді сплати штрафу, що узгоджено сторонами у договорі, однак, штраф позивачем не сплачений;

- невірно обрахована пеня, без врахування строків виконання зобов’язань з оплати, встановлених договорами (т.1 а.с.107-109).

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2008р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з ТОВ "Новойл" на користь ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" стягнуто 235 069 251,04грн. основної заборгованості, 6266057,67грн. пені; в іншій частині позову відмовлено (т.1 а.с.118-121).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідачем порушено строк виконання зобов’язань за договорами №2213/2/2118 від 27.09.2007р., №2315/2/218 від 11.10.2007р. в частині оплати поставлених нафтопродуктів протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару;

- заборгованість за поставлені нафтопродукти за вищевказаними договорами на момент прийняття рішення у даній справі становить 235069 251,04грн.

Заявлені вимоги в частині стягнення пені задоволені лише у сумі 6266057,67грн., враховуючи невірний розрахунок таких вимог, без врахування строків виконання зобов’язання з оплати, встановлених договорами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008р. залишено без змін (т.2 а.с.49-54).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Новойл" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів (т.2 а.с.60-64,106-107).

Позивач у справі –ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі судові акти залишити без змін (т.2 а.с.99-102).

До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ТОВ "Новойл" подано клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (т.2 а.с.122).

Подане клопотання відхилено колегією суддів, оскільки, за змістом ч.7 ст. 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється на вимогу учасника судового процесу лише у суді першої чи апеляційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

27.09.2007р. між сторонами у справі –ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" та ТОВ "Новойл" укладено договір №22/3/2/2118 поставки нафтопродуктів, за умовами якого позивач здійснював оплатну поставку відповідачу нафтопродуктів в асортименті, за ціною та у кількості, які зазначені у договорі та актах прийому передачі.

Крім того, 11.10.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір №2315/2/2118 на поставку нафтопродуктів, предметом якого є оплатна поставка позивачем відповідачу нафтопродуктів, асортимент, ціна та кількість яких визначена у такому договорі та актах прийому-передачі.

Зазначені договори є підставою для виникнення у сторін у справі господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за вищевказаними договорами в частині здійснення оплати за поставлені йому нафтопродукти, а також застосування до нього передбаченої договорами відповідальності у вигляді пені за порушення зобов’язань.

Судами встановлено, що відповідно до умов договору №2213/2/2118 від 27.09.2007р. позивачем поставлено відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 369 275 325,65грн., про що складено акти прийому-передачі, а відповідачем здійснено оплату таких нафтопродуктів лише у загальній сумі 227489 238,26грн.; заборгованість становить 141786087,39грн.

За умовами договору №2315/2/2118 від 11.10.2007р., позивачем поставлено відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 93 283 163,65грн., що підтверджується актами прийому-передачі, однак, їх оплата не здійснена.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами укладених сторонами договорів, строк виконання зобов’язання з оплати нафтопродуктів становить –10 банківських днів з моменту передачі товару (п.4.5 договорів №№2213/2/2118, 2315/2/2118).

Враховуючи положення вищевказаних норм матеріального права, а також встановлений судами першої та апеляційної інстанцій факт порушення відповідачем строку виконання взятих на себе зобов’язань за договорами та не здійснення розрахунку за поставлений йому товар на загальну суму 235069251,04грн., ними зроблений правильний висновок про задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за поставлені згідно вищевказаних договорів нафтопродукти.

В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Зазначеними договорами передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати товару у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці НБУ від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п.6.2 договорів).

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією щодо обґрунтованості вимог в частині пені правильний. При цьому, її перерахунок вірно здійснений судом першої інстанції, яким встановлено, що розрахунок пені не відповідає встановленому договорами строку виконання зобов’язання -10 банківських днів та моменту здійснення оплати.

Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права безпідставні.

Так, за змістом ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Однак, під час розгляду спору у справі, відповідних питань, вирішення яких потребувало призначення експертизи, не виникало. Крім того, як вбачається з відзиву на позов, відповідач не оспорював обсяг здійсненої йому поставки відповідно до зазначених договорів.

Є необґрунтованими посилання скаржника на необхідність зупинення провадження у даній справі у зв’язку з скасуванням державної реєстрації відповідача. Так, зазначена обставина, за змістом ст. 79 ГПК України, не є підставою для обов’язкового зупинення провадження у справі.

Також є безпідставними і інші твердження скаржника щодо порушення судами під час прийняття оскаржуваних актів норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, судові акти у цій справи прийняті з урахуванням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не має.

Відповідно до ст.ст. 46, 49 ГПК України, з ТОВ "Новойл" підлягає стягненню до державного бюджету 250грн. державного мита з касаційної скарги, оскільки мито при подачі касаційної скарги ним сплачено у розмірі, меншому, ніж встановлено ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р., яке зупинено відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 20.11.2008р., підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 121-1 ГПК України, колегія суддів

1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. у справі №6/141 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Новойл" –без задоволення.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новойл" в доход державного бюджету 250грн. державного мита з касаційної скарги.

3. Доручити видати наказ на виконання п.2 резолютивної частини даної постанови господарському суду м. Києва.

4.Виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р., у даній справі поновити.