Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Приватне підприємство "Альп-Ком" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про право тимчасового користування землею від 13.06.2001р., укладеного Черкаською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів та Черкаською міською радою, зареєстрованого в реєстрі 13.06.2001р. за № 2498, спонукання реєструючого органу скасувати державну реєстрацію договору, та про усунення перешкод в користуванні позивачем наданої йому земельної ділянки, звільнивши її від наявних елементів огорожі, належної спілці автомобілістів. Позовні вимоги було вмотивовано правом позивача, як орендаря спірної земельної ділянки, вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю за статтею 152 Земельного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про оренду землі", статтею 391 Цивільного кодексу України.

Заявою, поданою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (а.с.47), позивач виклав позовні вимоги наступним чином: розірвати договір на право тимчасового користування землею від 13.06.2001р., укладений Черкаською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів та Черкаською міською радою, зареєстрований в реєстрі 13.06.2001р. за № 2498, спонукати реєструючий орган скасувати державну реєстрацію договору, усунути перешкоди в користуванні позивачем наданої йому земельної ділянки, звільнивши її від наявних елементів огорожі, належної спілці автомобілістів. Позивач послався на безпідставне ухилення попереднього землекористувача від виконання рішення Черкаської міської ради про припинення права користування земельною ділянкою та від звільнення наданої в орендне користування позивачу земельної ділянки.

Ухвалою від 07.10.2008р. судом здійснено заміну неналежного відповідача Черкаської міської ради на відповідача - виконавчий комітет Черкаської міської ради.

Відповідач Черкаська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів заперечив проти позову, зазначивши, що позовна заява не містить посилання на передбачені законодавством підстави розірвання договору та про дотримання встановленого порядку розірвання договору.

Відповідач зазначив, що позивач не є належним позивачем у позові про розірвання договору, оскільки він не є стороною даного договору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.10.2008р. (суддя Скиба Г.М.) позов задоволено повністю; розірвано на майбутнє договір оренди земельної ділянки (м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15), укладений 13.06.2001р. між виконкомом Черкаської міської ради та Черкаською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Черкаси; вирішено спонукати Черкаську регіональну філію ДП "Центр ДЗК" при Державному комітеті України по земельним ресурсам .

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.01.2009р. (судді: Писана Т.О. –головуючий, Корсакова Г.В., Мельник С.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості, відповідності встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Черкаська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального права, оскільки судами не враховано положення статті 651 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України "Про оренди землі", які визначають порядок та підстави дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку, суб'єкта звернення з відповідним позовом. В порушення вимог статей 32- 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу суди не досліджували обставини, що мають значення для справи, не обґрунтували мотиви, з яких було відхилено доводи та клопотання скаржника; апеляційним господарським судом було порушено статтю 77 Господарського процесуального кодексу України.

Інші сторони не надали відзив на касаційну скаргу, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Також до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Черкаської міської ради про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника Черкаської міської ради, яке судом відхилено, оскільки Черкаську міську раду, як неналежного відповідача, було замінено виконавчим комітетом Черкаської міської ради. Неможливість участі представника Черкаської міської ради в судовому засіданні не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників відповідачів, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про захист права, яке він вважає порушеним, а саме права користування орендованою земельною ділянкою, шляхом розірвання в судовому порядку договору тимчасового користування земельною ділянкою, стороною якого він не є.

Таким чином для правильного вирішення спору судам належало встановити наявність чи відсутність порушених прав позивача, відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, наявність передбачених законодавством підстав дострокового розірвання договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем та Черкаською міською радою 04.08.2008р. був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 24658кв.м., що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Черкаси по вул. Сумгаїтська, 15; вказаний договір укладено на підставі рішення Черкаської міської ради від 29.07.2008р. № 4-653 "Про надання приватному підприємству "Альп-Ком" земельної ділянки в оренду по вул. Сумгаїтській, 15", що є чинними.

Також судами встановлено, що до надання позивачеві даної земельної ділянки її частина площею 19117кв.м. по вул. Сумгаїтській, 15 використовувалась Черкаською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів на підставі укладеного 13.06.2001р. договору на право тимчасового користування землею, зареєстрованого 13.06.2001р. в книзі запису договорів за № 2498.

Пунктом 6 рішення Черкаської міської ради від 29.07.2008р. № 4-653 "Про надання приватному підприємству "Альп-Ком" земельної ділянки в оренду по вул. Сумгаїтській, 15" встановлено припинити право користування Черкаською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів земельною ділянкою площею 19117кв.м. по вул. Сумгаїтській, 15, а пунктом 7 цього рішення доручено реєструючим органам внести зміни до земельно-облікових документів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за наявності рішення уповноваженого орган про припинення права користування земельною ділянкою дія договору від 13.06.2001р. не може продовжувати свою дію на майбутнє.

Статтями 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України визначено вимоги до змісту рішення місцевого та постанови апеляційного суду. Так, у них, зокрема, має бути зазначено обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими суд відхилив клопотання і докази сторін, законодавство, яким керувались суди попередніх інстанцій.

В силу Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , вказані законодавчі акти підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до положень частини 2 Земельного кодексу України (2768-14) суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею є земельними, а земельні ділянки та права на них є об'єктами земельних відносин.

Правове регулювання земельних відносин здійснюється Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються з позовами для захисту порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів.

Способами захисту прав землекористувача на землю за статтею 152 Земельного кодексу України є: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання договору недійсним; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Також за частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства, застосовуються положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, тобто, види матеріально-правових вимог, які заінтересована сторона може заявити до порушника. Однак, розглядаючи спір, суд зобов'язаний перевірити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права нормам права, що регулюють спірні правовідносини, в даному випадку –щодо розірвання договору.

Випадки та підстави дострокового розірвання договору передбачено статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України; вказаними статтями передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору.

В свою чергу право землекористувача на землю припиняється за наявності підстав та в порядку, визначеному законодавством (глава 22 Земельного кодексу України (2768-14) ); при цьому за частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Таким чином, судова колегія констатує, що оскаржувані судові рішення не містять аналізу правової природи договору, розірвання якого було предметом позовних вимог, відповідності обраного позивачем способу порушеного права способам, передбаченим законодавством, що регулює спірні правовідносини, моменту, з яким законодавство пов'язує припинення права на землю, а відтак висновки судів щодо змісту прав позивача та відповідача –Всеукраїнської спілки автомобілістів на спірну земельну ділянку не ґрунтуються на належно встановлених обставинах справи, що є істотними в даному випадку.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій належить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Черкаської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2009р. у справі № 13/4809 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2008р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.