Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В вересні 2008 р.ВАТ "Дніпроенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" та ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" про стягнення 15844 грн. (вартість недопоставлених нафтопродуктів).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачами було недопоставлено 5,825 т. нафтопродуктів (з врахуванням природних втрат та відносної похибки методу вимірювання).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2008 р. (суддя Смілянець В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. (судді: Острович С.О., Дзюбко П.О., Скрипка І.М.), в задоволенні позову відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані тим, що при прийнятті нафтопродуктів ВАТ "Дніпроенерго" порушено вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 р. № 81 (надалі - Інструкція).

Не погоджуючись з постановою, ВАТ "Дніпроенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги ВАТ "Дніпроенерго" задовольнити, скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між ВАТ "Дніпроенерго" та ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" укладено Договір поставки нафтопродуктів № 0073-08/П від 05.03.2008 р. (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" (Постачальник) зобов’язався передати, а ВАТ "Дніпроенерго" (Покупець) прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, в кількості, за номенклатурою, за ціною та в строки поставки згідно умовам цього Договору і додатків до нього, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до додатку № 2 до Договору ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" зобов’язався поставити, а ВАТ "Дніпроенерго" прийняти та оплатити мазут у кількості 3000,00 т. загальною вартістю 8160012, 00 грн.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили порядок приймання товару по кількості та якості у відповідності з вимогами Інструкції.

Відповідно до п. 7.1 Договору, ВАТ "Дніпроенерго" зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату вартості товару, визначену в Додатку до цього Договору, не пізніше 2-х робочих днів з моменту отримання від ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" рахунку-фактури.

Судами встановлено, що 24.03.2008 р., на виконання умов Договору, ВАТ "Дніпроенерго" здійснив попередню оплату товару в розмірі 8392012,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5485 та №5488 від 24.03.2008 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

27 березня 2008 р. на адресу Придніпровської ТЕС ВАТ "Дніпроенерго" по залізничній накладній № 50589641 надійшов мазут у кількості 963,498 т. Вантажовідправником є ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія".

Відповідно до вимог п. 6.6. Договору 27.03.2008 р. ВАТ "Дніпроенерго" у присутності незалежного експерта ТОВ "Інспекторат Україна" проведено приймання мазуту, про що складено акт вимірювань вагоно-цистерн № 1 від 27.03.2008 р., яким зафіксовано фактичне приймання мазуту у кількості 957,412 т.

Різниця між зазначеною масою та залізничною накладною № 50589641 (963,498 т.) і фактичною масою (957,412 т.) становить 5,825 т. з врахуванням природних втрат та відносної похибки методу вимірювання. Згідно додатку № 2 до Договору, ціна однієї тони мазуту становить 2720,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, вартість нестачі мазуту за розрахунками позивача складає 15844,00 грн. з ПДВ.

Позивач направив на адресу Відповідачів претензію вих. №2655/24 від 02.04.2008 р., в якій просив відшкодувати вартість нестачі мазуту у розмірі 15844,00 грн.

У відповідь на вищевказану претензію Відповідачі надіслали листи, в яких відмовили Позивачу у задоволенні претензії.

Відповідно до п. 6.1 Договору, у випадку, якщо товаром за даним договором є нафтопродукти,які відрізняються від газів,приймання товару за кількістю здійснюється з урахуванням Інструкції, інших чинних нормативних актів, що регулюють дані правовідношення, а також відповідно до умов даного Договору та додатків до нього.

В преамбулі Інструкції визначено, що дана інструкція встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з п. 4.1.3.19 Інструкції, на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою № 5-НП. Акт складається у день надходження нафтопродуктів і затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання. Форма акту приймання нафтопродуктів за кількістю наведена у додатку № 5 до Інструкції.

Судами досліджено, що Акт за формою 5-НП на нафтопродукти, що надійшли від ЗАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на адресу ВАТ "Дніпроенерго" всупереч інструкції не складався.

Відповідно до п. 4.1.3.21 Інструкції у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта. Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, виявивши нестачу нафтопродуктів, ВАТ "Дніпроенерго" не вчинив передбачених Інструкцією дій (застосування якої є обов'язковим в силу п. 6.1 Договору), зокрема позивачем не призначено комісію для виконання робіт з приймання нафтопродуктів, не викликано представника відправника для участі у їх прийманні і складанні двостороннього акта приймання нафтопродуктів.

Судами досліджено, що в обґрунтування позовних вимог ВАТ "Дніпроенерго" до матеріалів справи надано копію Акту № 618 приймання палива за кількістю зважуванням (обміром), який підписаний начальником ТТЦ, обліковцем, затверджений директором (а.с. 39), а також акт незалежного експерта ТОВ "Інспекторат Україна".

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами правомірно зазначено, що Акт № 618 приймання палива за кількістю зважуванням (обміром) не містить передбачених актом № 5-НП реквізитів, а отже він є неналежним доказом недопоставки нафтопродуктів.

Щодо посилання позивача на акт незалежного експерта ТОВ "Інспекторат Україна", судами правомірно не прийнято до уваги дане посилання в силу п. 6.6 Договору, яким визначено зокрема, що ВАТ "Дніпроенерго" має виставити постачальнику претензію за умов дотримання вимог встановлених Договором та положеннями Інструкції.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу ВАТ "Дніпроенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. у справі № 24/356 залишити без змін.