Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Швидка допомога "Пульс", м. Рівне,

на рішення господарського суду Рівненської області від 14.01.2009

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2009

зі справи № 17/125

за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі його Рівненської філії (далі –ВАТ "Укртелеком"), м. Рівне,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Швидка допомога "Пульс" (далі –ТОВ "Швидка допомога "Пульс")

про стягнення 8 455,20 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Марчука Р.І.,

відповідача –Тюріної В.О.,

ВАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ "Швидка допомога "Пульс" 8 455,20 грн. боргу за наданий доступ до довідково-інформаційних служб з використанням скороченого номеру.

Рішенням названого суду від 14.01.2009 (суддя Петухов М.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 (колегія суддів у складі: Зварич О.В. –головуючий суддя, судді Юрченко Я.О., Якімець Г.Г.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення мотивовано тим, що відповідач як підприємницьке товариство не є службою соціального спрямування, а тому, замовивши доступ до довідково-інформаційних служб з використанням скороченого номеру та отримавши відповідну послугу, має сплатити її вартість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Швидка допомога "Пульс" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 28.09.2005 ТОВ "Швидка допомога "Пульс" звернулося до ВАТ "Укртелеком" з заявою про встановлення двохзначного або трьохзначного багатоканального телефону на 5 ліній за адресою: м. Рівне, вул. Орлова, 40 та гарантувало оплату цієї послуги (а.с. 9);

- Національна комісія з питань регулювання зв'язку України виділила скорочений номер "062" у місті Рівне оператору телекомунікацій ВАТ "Укртелеком" для замовника послуг ТОВ "Швидка допомога "Пульс", що підтверджується дозволом від 24.02.2006 № НР 000085 (а.с. 10);

- позивачем зазначений номер встановлено відповідачеві;

- 06.02.2006 сторонами укладено договір про надання послуг електрозв'язку № 205544.2, відповідно до якого відповідачеві надано доступ та виділені в користування сервісні номери №№ 240-62-01, 210-62-02, 210-62-03, 210-62-04, 210-62-05, які можуть використовуватися і при скороченому наборі номеру "062" (а.с. 20-25);

- ТОВ "Швидка допомога "Пульс" створено з метою здійснення підприємницької діяльності та одержання прибутку, реалізації економічних інтересів засновників та працівників товариства, що підтверджується пунктом 1.1 його статуту (а.с. 35-46);

- ТОВ "Швидка допомога "Пульс" не заперечує використання у своїй діяльності скороченого телефонного номеру "062".

Причиною виникнення даного судового спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ "Швидка допомога "Пульс" коштів.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами Розміру плати за виділення номерного ресурсу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 839 (839-2004-п) (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), від внесення відповідної плати звільнялися служби екстреного виклику та служби соціального спрямування, які не отримують прибутку.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності, не будучи службою соціального призначення, що діє без отримання прибутку, замовив позивачеві послугу певної вартості та одержав її, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення даного позову.

У свою чергу, посилання скаржника на відсутність у нього необхідного договору з позивачем не може бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки факт наявності відповідних договірних відносин встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, тоді як згідно з статтею 111-7 ГПК України касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Рівненської області від 14.01.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 зі справи № 17/125 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Швидка допомога "Пульс" –без задоволення.