Вищий господарський суд України в складі колегії

За участю представників:

Рішенням господарського суду АР Крим від 11.09.2008 (суддя О.Башилашвілі) вимоги про визнання недійсним рішення виконкому Сакської міської ради № 408/3 від 24.11.2000, визнання недійсними свідоцтва про право власності ВАТ "Укртелеком" від 14.12.2000 задоволені. В позовних вимогах про визнання за державою в особі Міністерство транспорту та зв'язку України права власності на об'єкти нерухомого майна та зобов'язання БТІ здійснити його реєстрацію відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оспорюване рішення виконкому міської ради порушує норми законодавства щодо права власності та фактично позбавляє державу права власності на спірне майно. Оскільки свідоцтва про право власності ВАТ "Укртелеком" від 14.12.2000 видавалися на підставі оспорюваного рішення, тому повинно бути визнано недійсним за відсутності рішення як правової підстави для його видання.

Щодо вимог про визнання права власності, то позивач не є власником спірного майна, а Міністерство транспорту та зв'язку України самостійних вимог на предмет спору не заявляло.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 (судді: В.Сотула, В.Гонтар, В.Голик) рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним рішення виконкому Сакської міської ради № 408/3 від 24.11.2000 скасовано. В позові в цій частині вимог відмовлено. В частині визнання недійсними свідоцтва про право власності ВАТ "Укртелеком" від 14.12.2000 провадження у справі припинено. В решті частині рішення місцевого господарського суду залишено без зміни.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не було доведено, що оспорюване рішення виконавчого комітету міської ради порушує його права, оскільки право на спірне майно належить ВАТ "Укртелеком".

Оскільки за висновком апеляційної інстанції свідоцтво про право власності лише фіксує право, однак не є правовстановлюючим документом, тобто атом, що в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України може бути визнаний недійсним, тому не може бути самостійним предметом спору, отже в цій частині провадження підлягає припиненню.

В частині відмови у вимогах про визнання права власності, апеляційна інстанція погодилася із висновками місцевого господарського суду, оскільки позивач не є власником спірного майна, а Міністерство транспорту та зв'язку України є самостійним суб'єктом відповідних вимог на предмет спору не заявляло, позивача не уповноважувало.

Центр поштового зв'язку № 2 Кримської дирекції УДППЗ "Укрпошта" в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав невідповідності нормам матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Скаржник вважає, що апеляційною інстанцією неправомірно прийнято в якості доказів рішення Євпаторійського міського суду від 05.12.2000 у справі № 2-4949, оскільки зазначений доказ місцевому господарському суду не подавався.

Висновки апеляційної інстанції щодо обставини оренди земельних ділянок під спірним нерухомим майном не вірні, оскільки зроблені без врахування обставин площ орендованих земельних ділянок, без відповідної оцінки планів-схем та актів визначення меж цих земельних ділянок.

Апеляційна інстанція всебічно не з'ясувала обставин передачі спірного майна між підприємствами позивача та відповідача, що належать до сфери управління одного органу державної влади, тобто Міністерства транспорту та зв'язку України.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є рішення виконкому Сакської міської ради № 408/3 від 24.11.2000 "Про правову реєстрацію та оформлення права власності за цехом № 2 Саки ЦЕС № 1 КД ВАТ "Укртелеком", визнання недійсними свідоцтва про право власності ВАТ "Укртелеком" від 14.12.2000. Позивач вважає, що зазначені правовстановлюючі документи порушують його права, оскільки він фактично володіє цим майном та просить визнати його права власника об'єктів нерухомого майна.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні об'єкти нерухомого майна, права щодо яких оспорюються, згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого Наказом Держкомзвязку і інформатизації України від 23.12.1999 № 150, передано у статутний фонд ВАТ "Укртелеком" в процесі корпоратизації Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" згідно з Наказом Держкомзвязку і інформатизації України від 27.12.1999 № 155.

Правомірність такої передачі у встановленому законодавством порядку не оспорювалася. Отже ВАТ "Укртелеком" за приписами чинного на час передачі законодавства, а саме ст. 21 Закону України "Про власність", ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" набув права власності на відповідне майно, що знаходилося на балансі Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" та передано до статутного фонду у процесі корпоратизації.

Позивачем не було доведено обставин порушення його права, оскільки як встановлено судом та не спростовано позивачем, спірне майно є власністю ВАТ "Укртелеком".

За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення виконкому Сакської міської ради № 408/3 від 24.11.2000 "Про правову реєстрацію та оформлення права власності за цехом № 2 Саки ЦЕС № 1 КД ВАТ "Укртелеком".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, суд правомірно дійшов висновку про відмову у позові щодо вимог про визнання права власності за державою, оскільки позивач не має повноважень для звернення з позовом в інтересах держави чи Міністерства транспорту та зв'язку України.

Касаційна інстанція також погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо припинення провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності, оскільки зазначене свідоцтво не є актом з якого у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, виникають цивільні права та обов'язки та який може бути визнаний незаконним з метою захисту цивільного права або інтересу, а тому суд правомірно зазначив, що спір в частині визнання недійсним такого свідоцтва не підлягає розгляду в господарських судах України.

Додаткова перевірка доказів у справі, або встановлення обставин справи не входить до повноважень касаційної інстанції, оскільки згідно з приписами частини другої ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного господарського суду з приводу встановлених обставин набуття ВАТ "Укртелеком" прав на спірне майно не спростовують, з'ясування обставин щодо земельних ділянок для предмету доказування даного спору, а саме оспорюваного рішення виконкому міської ради, значення не мають, натомість встановлення обставин, пов'язаних із наказами КРППЗ "Кримпошта" №№ 133, 144 від 08.06.1998 зводяться до намагання встановити інші обставини справи, а тому до уваги не приймаються.

Доводи скаржника щодо порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права в частині допустимості доказів відхиляються, оскільки висновки суду не ґрунтуються виключно на зазначених доказах, зокрема рішенні Євпаторійського міського суду від 05.12.2000 у справі № 2-4949.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 у справі № 2-29/12568-2006 господарського суду АР Крим залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення