25/79 Про стягнення передоплати за договором купівлі-продажу - 26.05.2009 Прийняття

Позовні вимоги ТОВ "ДПНФ "Соло" ґрунтуються на невиконанні приватним підприємцем ОСОБА_1. своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу №06/1 від 18.06.2003, право вимоги за яким передано ТОВ "ДПНФ "Соло" від ТОВ "НПФ "Варіант" за договором уступки вимоги.

ТОВ "ДПНФ "Соло" посилається на ст.ст. 15, 16, 512, 514, 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006 у справі № 25/79, яку було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2006, призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Науково-дослідного експериментального криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2007 у справі №25/79 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 у справі № 25/79 позов ТОВ "ДПНФ "Соло" задоволено, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДПНФ "Соло" передоплату за договором купівлі-продажу № 06/1 від 18.06.2003 у сумі 96 000 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 у справі № 25/79 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 скасовано, в позові ТОВ "ДПНФ "Соло" відмовлено.

ТОВ "ДПНФ "Соло" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 у справі № 25/79, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 залишити в силі, посилаючись на те, що постанова апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно викладених у відзиві на касаційну скаргу доводів приватний підприємець ОСОБА_1. просить Вищий господарський суд України залишити постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 у справі №25/79 без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ДПНФ "Соло" без задоволення.

Вищим господарським судом України ухвалою від 09.04.2009 у справі №25/79 порушено касаційне провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до встановлених обставин справи господарськими судами попередніх інстанцій позовні вимоги грунтуються на договорі від 18.06.2003 між ТОВ "Валекс" як покупцем та приватним підприємцем ОСОБА_1. як продавцем № 06/01 купівлі-продажу соняшнику у кількості 150 грн. за ціною 640 грн. за тонну загальною вартістю 96 000 грн.

Як встановлено господарськими судами, 18.06.2003 ТОВ "Валекс" передано приватному підприємцю ОСОБА_1 96 000 грн. готівкою згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору у випадку не поставки продавцем покупцю соняшника в строк до 01.12.2003, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми здійсненої покупцем передоплати і зобов’язаний повернути здійснену йому передоплату, а також штраф у трьохденний строк –до 03.12.2003.

Місцевим господарським судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1. згідно умов вказаного договору соняшник до 01.12.2003 на користь ТОВ "Валекс" не поставив, суму передоплати ТОВ "Валекс" не повернув.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2004 між ТОВ "Валекс" (цедент) і ТОВ "НПФ "Варіант" (цесіонарій) був укладений договір № 2004/1 про відступлення права вимоги по поверненню передоплати у розмірі 96 000 грн. від приватного підприємця ОСОБА_1 згідно умов договору № 06/1 від 18.06.2003.

17.03.2006 між ТОВ "НПФ "Варіант" (цедент) і ТОВ "ДПНФ "Соло" (цесіонарій) був укладений договір №2006/1 про відступлення права вимоги по поверненню передоплати у розмірі 96 000 грн. від приватного підприємця ОСОБА_1 згідно умов договору № 06/1 від 18.06.2003.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, судами встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1. заперечував проти факту підписання ним договору № 06/1 купівлі-продажу від 18.06.2003 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 18.06.2003 і отримання коштів за договором, посилаючись при цьому на висновок криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи №1186, призначеної у справі №34/188 господарського суду Дніпропетровської області, складений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, яким встановлено, що підписи на цих документах виконані не приватним підприємцем ОСОБА_1., а іншою особою.

ТОВ "ДПНФ "Соло" посилався на висновки Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз № 560 від 07.04.2005 та № 561 від 31.03.2005, якими встановлений факт підписання договору № 06/1 від 18.06.2003 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 18.06.2003 саме приватним підприємцем ОСОБА_1. та факт відбитку на них печатки останнього.

Враховуючи обставини справи, заперечення приватним підприємцем ОСОБА_1. підписання договору та отримання коштів, заявлені клопотання сторін, проведення експертного дослідження підписів приватного підприємця ОСОБА_1 на договорі № 06/1 купівлі-продажу від 18.06.2003 та на квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 18.06.2003 в межах справи № 33/62 (34/188), яка має той-самий предмет та підстави, що і у даній справі, Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз та Кримським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз, які містять висновки, що суперечать один одному, необхідність спеціальних знань для вирішення питань, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі та усунення суперечок між висновками експертів, а також з метою повного та всебічного розгляду спору, враховуючи, що належне доказове значення мають висновки експертизи призначеної у конкретній судовій справі, неупередженого проведення судової експертизи, місцевим господарським судом було призначено у справі судово-почеркознавчу та технічну експертизу та доручено її проведення експерту Науково-дослідного експериментального криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим.

Відповідно до висновку комісії експертів Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим від 25.09.2007 № 393 підписи на тексті договору № 06/1 купівлі-продажу від 18.06.2003 і на квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 18.06.2003 виконані саме приватним підприємцем ОСОБА_1. та містять відбитки круглої печатки останнього, тому заперечення приватного підприємця ОСОБА_1 проти позову, які ґрунтуються на не підписанні ним договору та квитанції до прибуткового касового ордеру, фальсифікації зазначеного договору та квитанції, не отриманні коштів у сумі 96 000 грн. господарський суд першої інстанції вважає безпідставними.

Крім того, враховуючи, що на спірних документах стоять відтиски печатки приватного підприємця ОСОБА_1, дійсність яких підтверджується висновком комісії експертів Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим від 26.09.2007 № 392 та висновком Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз № 561 від 31.03.2005, господарський суд першої інстанції вважає, що факт укладення вищезазначеного договору приватним підприємцем ОСОБА_1. та отримання останнім грошових коштів у сумі 96 000 грн. підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, оцінюючи кожний із висновків проведених експертиз як по даній справі, так і по справі № 34/188 щодо одного і того ж предмету спору, з точки зору всебічності, повноти і об’єктивності експертного дослідження, надає перевагу висновку комісійної експертизи, проведеної Київським Науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром, яким спростовуються висновки попередніх експертиз. Оскільки експертиза проведена Київським НДІСЕ має більш повний і всебічний характер і проведена з урахуванням і вивченням попередніх експертиз, тому сумніву у апеляційного господарського суду не викликає, тоді як попередні експертизи проведені без урахування особливостей виконання досліджуваних підписів.

Крім того, не викликає сумніву у апеляційного господарського суду і висновок експертизи № 1186 від 29.10.2004 в частині того, що рукописний текст на квитанції до прибуткового касового ордеру виконаний не приватним підприємцем ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно ж до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Надані до матеріалів справи нотаріально посвідчені копії договору 06/1 купівлі-продажу від 18.06.2003 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 18.06.2003 визнані місцевим господарським судом належними письмовими доказами згідно ст. 36 ГПК України.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що за наявності лише печаток на договорі і квитанції при відсутності достовірних доказів, що підписи на вказаних документах виконані приватним підприємцем ОСОБА_1., у суду немає підстав вважати доведеними факт укладення договору та отримання коштів приватним підприємцем ОСОБА_1., який категорично на протязі кількох років заперечує наявність договірних відносин і отримання ним коштів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ТОВ "ДПНФ "Соло" не надано інших належних доказів, які б свідчили про отримання приватним підприємцем ОСОБА_1 готівки у сумі 96 000 грн.

На відміну від місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції враховує, що твердження приватного підприємця ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2, який представляє як інтереси ТОВ "ДПНФ "Соло" так і ТОВ "Валекс", співпрацював з ним в 2003 році і мав вільний доступ до його печаток і документів, що нічим не спростовано.

Крім того, апеляційний господарський суд посилається на те, що Жовтневим РВ УМВД України м. Дніпропетровська порушено кримінальну справу за ознаками ч.1 ст. 14 та ч.4 ст. 190 КК України, і з тексту постанови видно, що справа порушена за фактом готування до шахрайства вчиненого за попередньою змовою, в тому числі і ОСОБА_2., шляхом фальсифікації договору купівлі-продажу №06/1 від 18.06.2003 та квитанції до прибуткового касового ордеру з метою заволодіння майном ОСОБА_1

Апеляційний господарський суд врахував також звернення представника ТОВ "Валекс" та ТОВ "ДПНФ "Соло" до суду із позовами по одному і тому ж предмету спору, які одночасно знаходились в провадженні господарського суду, а також його звернення в різні місцеві суди з позовами, які витікають з предмету позову по даній справі, неодноразові відступлення права вимоги, і головне -твердження про передачу готівкових коштів при відсутності будь-яких інших доказів цього факту.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає ст. 1117 ГПК України, та з огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини у даній справі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать, що судом не встановлено дійсність переданої позивачу ТОВ "ДПНФ "Соло" вимоги за договором №2006/1 про відступлення права вимоги по поверненню передоплати у розмірі 96 000 грн. від приватного підприємця ОСОБА_1 згідно умов договору № 06/1 від 18.06.2003.

Приймаючи до уваги викладені встановлені судами обставини у даній справі, зокрема, враховуючи, що апеляційна інстанція встановила відсутність належних в даному випадку інших (бухгалтерських, банківських і т.д.), окрім спірних договору купівлі-продажу та квитанції до прибуткового касового ордеру, доказів, які б свідчили про отримання ПП ОСОБА_1. від ТОВ "Валекс" та рух спірної суми в 96000 грн., колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.