Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП", ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення учасників товариства, оформленого протоколом № 4 від 17.05.2007р.; рішення засновників товариства, оформленого протоколом б/н від 18.05.2007р.; Статуту ТОВ Алькор-НВП" (нова редакція) за номером 1882210500005001140 від 29.05.2007р., затвердженого протоколом № 4 засновників товариства від 17.05.2007р. (в редакції уточнення позовних вимог від 21.10.2008р. (а..с.78).

Позовні вимоги вмотивовано порушенням вимог статті 61 Закону України "Про господарські товариства та пункту 7.9. Статуту товариства, що визначають черговість та порядок проведення позачергових зборів.

Відповідачі не надали відзив на позов, в зв'язку з чим спір розглядався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2008р. (суддя Чумаченко С.А.) змінено процесуальний статус ОСОБА_3, ОСОБА_2 з відповідачів на третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору; позовні вимоги задоволено; визнано недійсними рішення учасників товариства, оформлене протоколом № 4 від 17.05.2007р.; рішення засновників товариства, оформлене протоколом б/н від 18.05.2007р.; нову редакцію Статуту ТОВ Алькор-НВП", зареєстровану за номером 1882210500005001140 від 29.05.2007р., затверджену протоколом № 4 засновників товариства від 17.05.2007р.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2009р. (судді: Волков К.В. –головуючий, Плут В.М., Черткова І.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з огляду на його відповідність фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, до Вищого господарського суду України звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна група "Боспор" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, зазначивши, що даний спір стосується прав та інтересів товариства, як єдиного засновника відповідача, натомість товариство не було залучено до участі у справі.

Касаційну скаргу вмотивовано також доводами про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права, а саме статей 61 та 64 Закону України "Про господарські товариства".

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є законність спірних рішень зборів учасників товариства та зареєстрованому на підставі їх рішень статуту товариства в новій редакції.

Статтею 100 Цивільного кодексу України передбачено можливість виключення учасника товариства з товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом.

Статтею 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено можливість виключення з товариства з обмеженою відповідальністю учасника, який систематично не виконує, або неналежно виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник участі у голосуванні не бере.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства (крім безумовних підстав для їх недійсності в силу прямої вказівки закону) можуть бути порушення вимог закону та/або установчих зборів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання та проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до порядку денного тощо.

За статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Позачергові загальні збори скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених у цій статті та у статутних документах.

Учасники товариства, які володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час та з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників товариства.

Про проведення загальних зборів учасників товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу, місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Для правильного вирішення такого спору судам належить дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, суд повинен встановити, що поведінка учасника суттєво утруднює діяльність товариства, чи робить її практично неможливою.

При цьому вказані обставини підлягають доведенню сторонами належними та допустимими доказами за статями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП" було зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 12.11.2004р., про що видано свідоцтво серії А00 №431975; за статутом товариства, зареєстрованим 12.11.2004р., його учасниками є ОСОБА_1 (внесок становить 8058грн., або 34% від статутного капіталу) та ОСОБА_3. (внесок становить 15642грн., або 66% від статутного капіталу).

Судами зазначено, що відповідно до відмітки на конверті лист про запрошення на збори засновників товариства, що мають відбутися 17.05.2007р. о 14-00, було направлено позивачу 16.04.2007р., надійшов цей лист до поштового відділення 18.04.2007р., а одержаний позивачем був 21.04.2007р.

17.05.2007р. відбулися загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП", на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом № 4, про виключення позивача з учасників товариства, введення до складу учасників товариства громадянина ОСОБА_2, та про затвердження змін до засновницьких документів, нової редакції Статуту товариства.

18.05.2007р. були проведені загальні збори складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП", на яких було прийнято рішення б/н про виключення позивача з учасників товариства у зв'язку зі систематичним невиконанням своїх обов'язків учасника та перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з повідомлення позивача про проведення зборів 17.05.2007р. з порушенням 30-денного строку, та про відсутність його повідомлення про проведення зборів 18.05.2007р. взагалі, що є порушенням прав позивача, як учасника товариства.

Наявність чи відсутність правомірних підстав для виключення позивача зі складу учасників товариства не наводилась позивачем в обґрунтування позовних вимог та судами не досліджувалась.

Відтак місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідно до статті 61 Закону України "Про господарські товариства" 30-денний строк для належного повідомлення учасника товариства про проведення зборів обчислюється від моменту, коли учасник з'явився за його одержанням у відділення зв'язку.

Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно стосується прав та обов'язків осіб, що не були залучені до участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що до прийняття постанови у даній справі до суду апеляційної інстанції звернувся відповідач з клопотанням залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна група "Боспор", яке набуло прав єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП".

Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання, вважаючи, що рішення у даній справі не стосується прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна група "Боспор".

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник зазначив, що за договорами про відступлення частки учасника у статутному фонді товариства від 29.12.2008р. та від 14.01.2009р. він є єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП" з часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 100%.

Відтак поновлення у складі учасників товариства позивача (ОСОБА_1.) вплине на розмір частки скаржника в статутному капіталі, тобто, на його права.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про господарські товариства", статті 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

За наслідками переходу частки учасника у статутному капіталі товариства до іншої особи за цивільним договором, ця особа набуває корпоративні права на частку в статутному капіталі відповідно до укладеного договору.

Судова колегія погоджується з доводами скаржника, що відновлення позивача у складі учасників товариства вплине на розмір частки скаржника в статутному капіталі, тобто, на його корпоративні права.

Водночас судова колегія не розглядає та не приймає до уваги доводи касаційної скарги, що стосуються застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині, що не стосується з'ясування наявності порушених прав скаржника.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду не може вважатися законною та обґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки в порушення норм процесуального законодавства, вона стосується прав особи, не залученої до участі у справі.

З огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції справу належить направити на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Інвестиційно-Будівельна група "Боспор" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2009р. у справі № 2-8/6666-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.

Справу направити на новий апеляційний розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.