15-31/82-08-3505 Про заподіяння шкоди діловій репутації та стягнення моральної шкоди - 26.05.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.02.2009 (колегія суддів у складі: суддя Петров В.С. –головуючий, судді Торчинська Л.О., Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди та збитків.

ТОВ "Кераміт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначено про те, що місцевим господарським судом у розгляді справи (зокрема, в оцінці наявних у справі доказів) порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статей 201, 277 і 1167 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) та приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених місцевим господарським судом обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Господарським судом Одеської області у справі встановлено, що:

- ТОВ "Кераміт" розташоване на межі м. Одеса і Комінтернівського району Одеської області та спеціалізується на виготовленні будівельних матеріалів: сухих будівельних сумішей, керамзитових блоків, вапна, керамзиту. ТОВ "Кераміт" здійснює свою господарську діяльність на виробничому майданчику разом із ВАТ "Одеський керамзитовий завод" і товариством з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" (далі –ТОВ "Ізокерам");

- ТОВ "Кераміт" для ведення власної господарської діяльності орендує у відповідача та ТОВ "Ізокерам" виробничі потужності; у Комінтернівської районної державної адміністрації позивач орендує земельну ділянку площею 2,752 га;

- рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2005 у справі № 16/211-05-4330 задоволено частково позов суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2:

? визнано недійсною укладену ВАТ "Одеський керамзитовий завод" та ТОВ "Керамзит" мирову угоду від 10.12.2003;

? зобов’язано ТОВ "Ізокерам" повернути ВАТ "Одеський керамзитовий завод" таке майно: пічне відділення панельне, склад готової продукції, склад глини панельної, трансформаторна підстанція, будинок двоповерховий, кабельні мережі, мережі водопостачання;

? визнано недійсним рішення виконавчого комітету Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 03.06.2004 № 114 "Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно" в частині оформлення за ТОВ "Ізокерам" права власності не зазначене майно;

- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 у справі № 16/211-05-4330 рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2005 скасовано, у задоволенні позову СПД ОСОБА_2 відмовлено;

- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 у справі № 16/211-05-4330 за результатами перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 за нововиявленими обставинами зазначеного судового акта скасовано, а рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2005 залишено без змін;

- 27.06.2007 господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2005 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 у справі № 16/211-05-4330 про зобов’язання ТОВ "Ізокерам" повернути ВАТ "Одеський керамзитовий завод" таке майно: пічне відділення панельне, склад готової продукції, склад глини панельної, трансформаторна підстанція, будинок двоповерховий, кабельні мережі та мережі водопостачання;

- 16.07.2007 головним державним виконавцем першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № В-9/621 з виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2005 у справі № 16/211-05-4330;

- 24.07.2007 державним виконавцем першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції на підставі наказу господарського суду Одеської області від 27.06.2007 у справі № 16/211-05-4330 були вчинені виконавчі дії, про що був складений акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу;

- за твердженням позивача, 20.07.2007 в ефірі телеканалу "31" в телепередачі "Ко времени" ОСОБА_1 як голова правління відповідача від імені останнього звинуватив ТОВ "Кераміт" у незаконному користуванні засобами виробництва та іншим майном, яку свого часу були нібито незаконно виведено з активів відповідача; 24.07.2007 о 17 год. 30 хв. під керівництвом голови правління відповідача ОСОБА_1 було здійснено незаконне силове захоплення території та виробництва позивача під приводом виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007. Проте, на думку ТОВ "Кераміт" виконання зазначеного судового акта жодним чином не стосувалося позивача, а стосувалося спору між ВАТ "Одеський керамзитовий завод" і ТОВ "Ізокерам"; крім того, відповідач понад 40 днів (з 24.07.2008 до 11.09.2008) "піддавав трудовий колектив позивача психологічному та інформаційному терору", чим завдав позивачеві моральної шкоди;

- як зазначав позивач, моральна шкода (немайнові втрати), якої він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача, полягає в: дискредитації позивача шляхом поширення неправдивих, перекручених та неповних відомостей про ТОВ "Кераміт" та його діяльність серед членів трудового колективу останнього; порушеннях організаційної діяльності позивача в цілому; поширенні неправдивих, перекручених та неповних відомостей про позивача та його діяльність серед громадськості, клієнтів та ділових партнерів позивача;

- 15.04.2008 позивачем та юридичною компанією товариством з обмеженою відповідальністю "Український капітал" укладено договір про надання юридичних послуг, згідно з яким позивач сплатив названій юридичній компанії 20 000 грн. за надання юридичних послуг, пов’язаних з розглядом цієї справи, які просить стягнути з відповідача як збитки.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення з ВАТ "Одеський керамзитовий завод" сум моральної шкоди та збитків.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої названої статті моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (далі –постанова Пленуму) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму (v0004700-95) зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції фактичних даних, позивач не звертався до суду з позовом про визнання поширеної відповідачем інформації недостовірною та про спростування такої інформації; ТОВ "Кераміт" не подано доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди саме відповідачем.

Крім того, згідно зі статтею Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні.

У статті 5 названого Закону зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Так, господарським судом Одеської області встановлено, що 24.07.2007 саме державним виконавцем першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції в межах наданих йому повноважень на підставі наказу господарського суду Одеської області від 27.06.2007 про зобов’язання ТОВ "Ізокерам" повернути ВАТ "Одеський керамзитовий завод" майно були вчинені виконавчі дії, про що складено акта вилучення у боржника майна та передачу його стягувачеві.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що в даному разі відсутні передбачені законом підстави для стягнення з ВАТ "Одеський керамзитовий завод" компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Вищий господарський суд України погоджується також з прийнятим господарським судом першої інстанції рішенням про відмову в задоволенні й позовних вимог про стягнення з відповідача 20 000 грн. збитків (витрат, понесених позивачем на відновлення свого порушеного права).

Згідно з частинами першою і другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд Одеської області, належним чином оцінивши наявні у справі докази, дійшов правильного висновку про те, що витрати у сумі 20 000 грн. здійснені позивачем добровільно, на підставі договору з фахівцем в галузі права, а не з адвокатом, відшкодування витрат на оплату праці якого передбачено статтею 49 ГПК України, та без участі відповідача, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, у Вищого господарського суду України відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 1117, 1119 – 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2009 зі справи № 15-31/82-08-3505 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміт" –без задоволення.