Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду міста Києва від 24 листопада 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року

за участю представників:

позивача: Іваненко І.П., Цурка Н. О.

відповідача: Верниба В.А.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 листопада 2008 року у справі № 37/397 (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 8001946,07 грн. –основного боргу, 21035,29 грн. –три проценти річних від простроченої суми, 150000 грн. –штрафу, 25500 грн. –державного мита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення господарського суду міста Києва від 24 листопада 2008 року у справі № 37/397 на шість місяців та стягнувши заборгованість наступним чином: з 01.01.2009 року –1333657,68 грн. –основного боргу, 3505,88 грн. –три проценти річних від простроченої суми, 25000 грн. штрафу, 25500 грн. –державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з 01.02.2009 року –1333657,68 грн. –основного боргу, 3505,88 грн. –три проценти річних від простроченої суми, 25000 грн. –штрафу, з 01.03.2009 року –1333657,68 грн. –основного боргу, 3505,88 грн. –три проценти річних від простроченої суми, 25000 грн. –штрафу, з 01.04.2009 року –1333657,68 грн. –основного боргу, 3505,88 грн. –три проценти річних від простроченої суми, 25000 грн. штрафу, з 01.05.2009 року –1333657,68 грн. –основного боргу, 3505,88 грн. –три проценти річних від простроченої суми, 25000 грн. –штрафу, з 01.05.2009 року –1333657,68 грн. –основного боргу, 3505,88 грн. – три проценти річних від простроченої суми, 25000 грн. штрафу. В частині стягнення пені в розмірі 250097,30 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11лютого 2009року (Мартюк А.І., Зубець Л.П., Лосєв А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 грудня 1990 року між Київськими кабельними мережами ВЕО "Київенерго", правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", і на даний час входить до складу Департаменту експлуатації водопровідного господарства відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", було укладено договір №1 на користування електричною енергією.

При цьому, ВЕО "Київенерго" зобов'язалось відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту згідно з передбаченими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності, зазначених в змінюваному за ініціативою сторін Додатку №1 (п.2.1 договору). Абонент зобов'язався оплачувати спожиту електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з Прейскурантом № 09-01 та цим договором (п.4.1). Розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються платіжною вимогою шляхом безакцентного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3), тощо (п.7 договору). Положеннями договору визначено валюту платежу-рубль. Крім цього, п.5.5. цього договору встановлено, що абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну чи часткову відмову, ухилення від сплати, тощо) сплачує енергопостачальній організації штраф в розмірі п'яти відсотків суми, оплату якої затримано. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальної організації.

Договір вступив в силу з дня його підписання, його укладено строком до 31 грудня 1991 року, а п. 17 договору встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або щодо його перегляду. Сторони зобов'язались (п.18 договору) письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо).

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язується відпустити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язується сплачувати надану електричну енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах, зазначених у договорі.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суди вірно визначили, що Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 Порядку визначення класів споживачів, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року №1052, а тому йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії. А отже, при визначенні вартості поставленої активної енергії позивач правомірно застосовував тарифи на електроенергію як для споживача 1-го так і для споживача 2-го класу.

Стосовно заявлених до стягнення позовних вимог про стягнення оплати послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, то суди вірно встановили, що у відповідності до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року № 19 (z0093-02) , 9 жовтня 2006 року сторони уклали додаток № 5 до договору № 1 від 29 грудня 1990 року, яким встановили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії. Відповідно до даного додатку сторони визначили формулу, за якою визначається основна плата за спожиту і генеровану реактивну енергію, 2 лютого 2007 року уклали додаток № 56 до договору № 1 від 29 грудня 1990 року, яким також установили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії з 2 лютого 2007 року.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії, проте відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої зобов'язання, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 5.5 договору абонент (відповідач) за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, повну або часткову відмову від оплати сплачує енергопостачальній організації (позивачу) 5% суми, оплату якої затримано.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії, а тому позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахований відповідачу штраф за порушення зобов'язань.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами щодо заявленого клопотання відповідача та вважає, що суди правомірно зменшили розмір пені до 150000 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 24 листопада 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року у справі №37/397 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" –без задоволення.