П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/820/18

Провадження № 11-147заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

представників:

відповідача - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Лисюка М. О.,

третьої особи - Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І . Л.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року (судді Анцупова Т. О., Гімон М. М., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Стародуб О. П.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа - Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії ВККС щодо ухвалення рішення від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18;

- скасувати рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18;

- зобов`язати ВККС розглянути питання щодо допуску ОСОБА_3 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди" з урахуванням пункту 8 глави 6 розділу 2 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18 (далі - Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання, Положення) та допустити його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив про те, що, на його переконання, оскаржуване рішення ВККС є невмотивованим та безпідставним, а також таким, що відповідно до частини третьої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ) підлягає скасуванню.

Позивач також вказує, що оскаржуване рішення ВККС і, як наслідок, недопуск його до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання не відповідають імперативним нормам Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання, оскільки Комісія помилково ототожнила наслідки набрання суддею менше мінімально допустимого бала за результатами виконання практичного завдання із наслідками набрання менше мінімального допустимого бала за результатами складення анонімного письмового тестування.

ОСОБА_3 також вказує, що не був присутній на засіданні Комісії 20 липня 2018 року, оскільки відповідач не повідомив його про місце та час проведення такого засідання, чим позбавив можливості надати пояснення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 31 січня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивач не набрав мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання, він вважається таким, що не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом і відповідно, не може бути допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

Крім того, за висновком суду першої інстанції особиста участь судді на засіданні ВККС при розгляді питання про визначення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання Законом № 1402-VIII (1402-19) та Положенням про порядок кваліфікаційного оцінювання не передбачена.

20 лютого 2019 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення його позову.

В апеляційній скарзі позивач наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам його позовної заяви та не навів належних мотивів щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваного рішення Комісії.

Так, ОСОБА_3 вважає, що суд безпідставно не врахував положення пункту 9 розділу V"Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання яким встановлено, що мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

ОСОБА_3 вважає, що мінімально допустимий бал іспиту визначається як 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування та 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання письмового завдання, лише встановлює мінімально допустимі бали етапів іспиту: анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, а не скасовує чи обмежує дію пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення, яким передбачено, що суддя, який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.

Позивач зазначає, що оскільки за результатами складання анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання він набрав більше 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту, рішення Комісії про визнання його таким, що не склав іспит, є незаконним та протиправним.

Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що його не викликали на засідання Комісії 20 липня 2018 року, чим позбавили права надати пояснення, обґрунтування чи уточнення щодо практичного завдання.

Натомість представник ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог апеляційної скарги та зі свого боку доводить, що скарга ОСОБА_3 не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_3 не набрав саме мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання, а відтак не склав іспит, що відповідно до статей 83 - 86, 93, 101 Закону № 1402-VIII є законодавчо визначеною підставою для прийняття рішення про невідповідність займаній посаді судді.

Представник ВККС зазначає, що особиста участь у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді передбачена виключно для відповідних етапів такого оцінювання, а саме для складення іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди. Інформацію про дату та час розгляду питання про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за результатами іспиту та допуск до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання було розміщено на офіційному вебсайті Комісії, однак позивач не скористався своїм правом та не прибув на таке засідання Комісії.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 31 січня 2019 року - без змін. Представник третьої особи вважає, що оскаржуване рішення ВККС відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвалене з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішенняКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзивів представників ВККС та ВРП, заслухавши представників відповідача та третьої особи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.

Суд першої інстанції встановив таке. Указом Президента України від 25 липня 2013 року № 391/2013 "Про призначення суддів" (391/2013) , зокрема, ОСОБА_3 призначено на посаду судді Ширяївського районного суду Одеської області строком на п`ять років.

Рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_3, а також встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.

2 березня 2018 року ВККС рішенням № 33/зп-18 визначила графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18. Цим рішенням ВККС також, зокрема, встановлено мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

Суддя Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_3. складав іспит 8 травня 2018 року й за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 72 бали, за виконання практичного завдання - 49,5 бала (результати іспиту затверджено рішенням ВККС від 20 червня 2018 року № 149/зп-18).

Рішенням від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18 Комісія визначила, що суддя Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_3. не склав іспиту; відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням ВККС від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18; визнала суддю ОСОБА_3. таким, що не відповідає займаній посаді.

Вказане рішення мотивоване тим, що суддя ОСОБА_3 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 72 бали, за виконання практичного завдання - 49,5 бала, тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, а тому не склав іспиту та не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє і проведення співбесіди".

З наведених мотивів Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності.

Вважаючи рішення відповідача від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18 протиправним, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) (далі - Закон № 1401-VIII (1401-19) ) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII (1401-19) , оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 цього ж Закону).

Відповідно до частин першої і другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання.

За визначенням пункту 1 Положення іспит - це встановлений законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.

Іспит проводиться ВККС з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання [пункт 2 Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 (далі - Порядок)].

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність (пункт 1 глави 1 розділу ІІ Положення).

Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники "рівень знань у сфері права" та "рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункти 1 - 3 глави 2 розділу ІІ Положення).

За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.

За правилами пунктів 6.1 - 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

Пунктами 7 - 9 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

Відповідно до пункту 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Згідно з пунктом 9 розділу V Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

Пунктом 10 розділу V Положення передбачено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Згідно з положеннями частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.

Рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

У справі встановлено, що суддя ОСОБА_3. у межах іспиту, який проводився у рамках кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, за результатами складання анонімного письмового тестування отримав 72 бали (з максимально можливих 90), а за результатами виконання практичного завдання набрав 49,5 бала, що є менше від 50 відсотків максимального бала, який можна отримати на цій стадії (120).

На переконання позивача, беручи до уваги те, що сума отриманих ним балів - 121,5 є більшою від 50 відсотків максимального бала, який можна отримати у межах етапу "Іспит" за сумою цих його стадій ((90+120) : 2 = 105), Комісія повинна була допустити його до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання на підставі пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення.

Надаючи оцінку цим доводам, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

За змістом пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення обов`язковою умовою, за якої суддя (кандидат на посаду судді) допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, є набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.

Встановивши мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема, місцевих судів, в кількості, яка становитиме 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах іспиту (що відповідає вимогам пункту 9 розділу V Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання), Комісія своїм рішенням від 2 березня 2018 року № 33/зп-18 деталізувала, яким чином цей мінімально допустимий бал іспиту повинен визначатися.

Так, суддя вважатиметься таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту, якщо він набрав половину або більше половини від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування та половину або більше половини від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

Оскільки за виконання практичного завдання під час іспиту у кваліфікаційному оцінюванні, призначеному рішенням ВККС від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, можна було отримати 120 балів, то мінімально допустимий бал за практичне завдання становить 50 відсотків від 120 балів, тобто 60 балів.

Комісія, з огляду на вимоги Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання, вважає, що незважаючи на те, що позивач набрав більше 50 відсотків максимально можливого бала за анонімне письмове тестування (72 бали, що більше 50 відсотків від 90 балів), однак не набрав мінімальних 50 відсотків за виконання і практичного завдання, що свідчить про нескладення позивачем іспиту у процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними (самодостатніми) показниками визначення рівня професійної компетентності судді, кожен з яких, відповідно до пунктів 2, 3 глави 2 розділу ІІ Положення, має на меті проявити і оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації судді.

Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія вирішує питання відповідності судді займаній посаді, тому така особа повинна підтвердити свою відповідність за усіма критеріями та відповідними їм показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.

За правилами пункту 9 глави 6 розділу ІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, а тому не міг бути допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що ВККС не повідомила його належним чином про дату, час і місце засідання, на якому вирішувалося питання про його допуск до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Системний аналіз положень Закону № 1402-VIII (1402-19) та Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання свідчить про те, що особиста участь у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді передбачена виключно для відповідних етапів такого оцінювання, а саме для складення іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.

Водночас участь судді на засіданні Комісії при розгляді питання про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання Законом № 1402-VIII (1402-19) та Положенням про порядок кваліфікаційного оцінювання не передбачена.

Відповідно до частини дев`ятої статті 98 Закону № 1402-VIII засідання Комісії, її палат та колегій проводяться відкрито, крім випадків, установлених законом.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, інформація про проведення Комісією 20 липня 2018 року засідання щодо вирішення питання про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання публікувалася на офіційному вебсайті ВККС.

Однак позивач своїм правом щодо надання пояснень не скористався.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання Комісією процедури повідомлення про засідання ВККС, яке мало відбутися 20 липня 2018 року, та що участь позивача у засіданні ВККС від 20 липня 2018 року та надання ним пояснень щодо виконаного ним практичного завдання не могли вплинути на результат прийнятого рішення, оскільки прийняття рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді є закономірним результатом (підсумком) кваліфікаційного оцінювання і пов`язано з тим, що за виконання практичного завдання позивач набрав 49,5 бала, тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, а тому не склав іспиту.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року та 29 січня 2019 року (справи № 9901/580/18, 9901/582/18 відповідно).

Оцінюючи установлені під час вирішення спору обставини, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18 про невідповідність судді Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_3 . займаній посаді.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне і законне рішення, доводи представника позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому немає підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року.

Керуючись статтями 250, 266, 292, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.