Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2008р. (суддя Ковтун Л.О.) позов задоволено; визнано за ТОВ "Дельфін і К" право власності на новозбудоване нерухоме майно, що складається з літер А –виробнича будівля загальною площею 594кв.м., 1Ж –виробнича будівля, загальною площею 527,1кв.м., 1ж –навіс, 1И –прохідна, загальною площею 4,7кв.м., що розташовані за адресою: м.Сімферополь, 11км. Московського шосе; зобов’язано Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" за реєструвати за ТОВ "Дельфін і К" право власності на нерухоме майно, що складається з літер А –виробнича будівля загальною площею 594кв.м., 1Ж –виробнича будівля, загальною площею 527,1кв.м., 1ж –навіс, 1И –прохідна, загальною площею 4,7кв.м., що розташовані за адресою: м.Сімферополь, 11км. Московського шосе без відмітки "Не здано в експлуатацію".

У касаційному поданні Заступник прокурора АР Крим, який звернувся в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2008р. та прийняти нове про відмову в позові. Викладені у касаційному поданні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято без участі Сімферопольської міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, чим порушено їх права, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 331 і 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду АР Крим від 17.12.2004р. у справі №2-20/16998-2004 поділено в натурі майно, що є у спільній частковій власності, розташоване за адресою: м.Сімферополь, 11км. Московського шосе з виділом на праві власності, зокрема, позивачу –гаражі літер А, площею 592,3кв.м.

15.11.2007р. між позивачем та Сімферопольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,4332га, яка знаходиться за адресою: м.Сімферополь, 11км. Московського шосе для обслуговування та експлуатації виробничої бази.

Згідно довідки Сімферопольського міського бюро реєстрації та технічної інвентаризації від 21.02.2008р. позивачем збудовані об’єкти нерухомості за літерами 1Ж –виробнича будівля, загальною площею 527,1кв.м., 1ж –навіс, 1И –прохідна, загальною площею 4,7кв.м., гараж літер А переобладнаний у виробничу будівлю загальною площею 594кв.м.

Крім того, суд врахував, що будівництво здійснено за рахунок власних коштів позивача, та відповідно до довідки ТОВ "Дельфін і К" вартість майна становить 149763грн.

За вказаних обставин позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом, посилаючись на ст.ст. 182, 331, 375, 376, 392 ЦК України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач на законних підставах, згідно договору оренди землі від 15.11.2007р., користується земельною ділянкою в м.Сімферополі, яку виділено для обслуговування та експлуатації виробничої бази, а відтак спорудження об'єктів нерухомості, які є предметом спору, на виділеній позивачу ділянці не порушує права інших осіб, а умови, передбачені законом, для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, дотримані.

Однак, судом першої інстанції не вжито заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що унеможливило прийняття юридичних висновків, які відповідають матеріалам справи.

Так, статтею 1 ГПК України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із змісту наведеної норми закону, право особи на звернення до суду з позовом пов'язано із порушенням або оспорюванням прав позивача.

Судом же не досліджено якими саме діями чи бездіяльністю кожний з відповідачів порушив права позивача, про захист яких він просить, і які саме дії відповідачі мали вчинити.

Згідно ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Цією нормою також визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду. Відповідно до приписів ст.30-1 вказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (1243-2004-п) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Таким чином судове рішення стосується прав і обов'язків інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка не була залучена до участі в справі.

Також, задовольняючи позов про визнання права власності, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що згідно ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих обставин суду належало з’ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній цього об’єкту.

Також, судом не досліджено чи всі спірні об’єкти відносяться до капітальних споруд, які підлягають реєстрації в бюро реєстрації та технічної інвентаризації.

Крім того, з вказаних положень ст. 376 Цивільного кодексу України випливає, що спір про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно зачіпає права та охоронювані законом інтереси власника (користувача) земельної ділянки, на якій збудовано таке майно та має розглядатись за його участю.

З матеріалів справи вбачається, та про це зазначає заступник Прокурора АР Крим у касаційному поданні, що власником земельної ділянки, на якій позивач здійснив спірне будівництво нерухомого майна, є територіальна громада м.Сімферополя, яка реалізує це право через орган місцевого самоврядування –Сімферопольську міську раду.

Таким чином, спір за позовом ТОВ "Дельфін і К" про визнання права власності на спірне збудоване нерухоме майно зачіпає права та охоронювані законом інтереси Ради та має розглядатись за її участю, проте вказане не було враховано господарським судом АР Крим.

Викладене свідчить, що місцевий господарський суд, вирішуючи спір, прийняв рішення, яке стосується прав та обов'язків осіб, які не було залучено до участі у справі.

Частиною першою та п.3 частини другої ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду АР Крим від 14.08.2008р. підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у тому числі як таке, що стосується прав та обов'язків осіб, яких не було залучено до участі у справі, а справа при цьому має бути передана на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, залучити до участі у справі осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення по справі, у статусі, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційне подання задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2008р. у справі №2-1/7891-2008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.