Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Стратієнко Л.В.,

Могила С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року у справі № 35/149-42/75-7/16-37/154 за позовом дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державної податкової адміністрації України, Міністерства промислової полатикт України, Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики України, Кабінету Міністрів України, Державного комітету України по матеріальних резервах, за участю Генеральної прокуратури, про стягнення суми, –

У березні 2005 року дочірня компанія "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" про стягнення 8334812,48 грн. заборгованості за договором № 10-59 від 29 жовтня 1999 року на постачання природного газу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 21 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального і матеріального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб у справі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що, оскільки відповідач не є правонаступником Українського державного зовнішньоекономічного підприємства "Укрзовнішхімпром", в нього відсутній обов'язок перед позивачем щодо сплати вартості природного газу в розмірі 8334812,48 грн., який отриманий Українським державним зовнішньоекономічним підприємством "Укрзовнішхімпром" у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 10 грудня 1998 року № 1953 (1953-98-п) та договору на постачання природного газу від 29 січня 1999 року № 10-59.

При цьому, господарським судом першої інстанції зазначено, що правові підстави для залучення інших відповідачів у даній справі відсутні, а відшкодування позивачу вартості поставленого газу в розмірі 8334812,48 грн. за договором № 10-59 шляхом зарахування суми недоїмки до державного бюджету можливе лише при внесенні відповідних змін до Закону України "Про Державний бюджет України", проте, станом на день прийняття рішення у даній справі відповідні зміни до вказаного Закону прийняті не були.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21 жовтня 2008 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року у справі № 35/149-42/75-7/16-37/154 –без змін.