Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.12.2008р. (суддя Батюк Г.М.), залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.2009р. (судді Іноземцева Л.В. –головуючий, Бородіна Л.І., Якушенко Р.Є.), зустрічну позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" повернуто без розгляду на підставі ст. 60, п.п.1, 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

В касаційній скарзі відповідач просить зобов’язати господарський суд Луганської області залучити до розгляду справи зустрічний позов ЗАТ "Луганська вугільна компанія" до ДП "Луганськвугілля". В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а апеляційним господарським судом –норм матеріального та процесуального права.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції. Враховуючи, що явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Загальні правила подання позовних заяв до господарського суду визначаються приписами статей 54- 57 ГПК України. Відтак, довід скаржника про невстановлення Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) обов‘язку справляння державного мита із зустрічної позовної заяви, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Отже, чинним процесуальним законодавством чітко встановлено, що при поданні зустрічної позовної заяви повинно бути сплачено державне мито у встановлених порядку і розмірі. Ця вимога є обов’язковою та безумовною для прийняття такої заяви до розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Луганська вугільна компанія", звернувшись в межах справи №4/202 з зустрічною позовною заявою до ДП "Луганськвугілля" з самостійною матеріально-правовою вимогою про стягнення грошових коштів, не додало доказів сплати державного мита.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до статті 47-1 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1258 (1258-2005-п) .

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку за зустрічну позовну заяву, а також за заяву про вступ у справу третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги стосовно предмета спору, витрати оплачуються у розмірі, передбаченому для подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "Луганська вугільна компанія" при поданні до суду зустрічної позовної заяви в порушення вимог пункту 3-1 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України не подало доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням чинного процесуального законодавства, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано повернув її без розгляду.

За таких обставин посилання скаржника на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшло свого підтвердження при розгляді касаційної скарги та спростовується матеріалами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що підстави для скасування або зміни ухвали місцевого і постанови апеляційного господарських судів відсутні.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, ст.ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.2009р. у справі №4/202 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.