Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Гончарука П.А.,

суддів: Малетича М.М.,

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Нова" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у справі № 25/176 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон-трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Нова" про стягнення заборгованості,

за участю представників:

Позивача: Муштай В.В., довіреність б/н від 11.01.2009р.,

Туревський Л.Д., довіреність № 30/01 від 30.01.2009р.,

Відповідача: Михайлик А.С., довіреність б/н від 12.05.2009р.,

Архіпов О.В., довіреність б/н від 12.05.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон-трейдінг" (далі –ТОВ "Аквілон-трейдінг", Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Нова" (далі –ТОВ "АП Нова", Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 977899,45 грн., пені в розмірі 27573,56 грн. та 3% річних в розмірі 7334,25 грн., у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 18 від 29.06.2007р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.11.2008р. у позові ТОВ "Аквілон-трейдінг" було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2008р. було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Аквілон-трейдінг" задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 977899,45 грн., пеню в розмірі 13466,16 грн., 3% річних в розмірі 7334,25 грн. та понесені стороною судові витрати по справі. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 14107,40 грн., відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу, вважає доводи Відповідача безпідставними, а тому просив залишити таку без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.06.2007р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) було укладено договір № 18 поставки (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Позивач зобов’язався поставляти кам’яне вугілля марки АШ (0-6), а Відповідач –оплачувати його на умовах вказаних у цьому Договорі.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що обсяг, дата (графік) поставок, показники якості, ціна кожної партії вугілля із стандартними показниками якості та орієнтовна загальна вартість кожної партії вугілля визначаються сторонами і вказуються в додаткових угодах до цього договору.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору якість вугілля повинна відповідати показникам якості, передбаченим договором; зольність вугілля повинна становити – 19,8%, вологість –7,6% від загальної маси вугілля.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що остаточна вартість поставленого вугілля визначається у порядку, передбаченому п.п. 4.3., 7.1. і 7.2. цього договору і вказується в актах приймання-передачі вугілля.

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку відхилення фактичних показників зольності і вологості вугілля від стандартних показників якості застосовуються знижки (надбавки) до базової ціни, вказаної у відповідній додатковій угоді до цього договору.

Також, пунктами 7.1. і 7.2. Договору передбачено, що якість поставленого вугілля встановлюється на підставі перевірки якості вугілля, яка здійснюється акредитованою хімічною лабораторією Вантажоотримувача протягом 2 днів з дати поставки. По результатам проведеної перевірки якості складається акт прийому по якості. Висновки, що містяться в акті лабораторії, є остаточними і є підставою для встановлення знижки до ціни вугілля згідно з умовами п. 4.3. цього договору.

Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору поставки № 18 від 29.06.2007р., а саме: № 1 від 29.06.2007р., № 2 від 14.09.2007р., № 3 від 30.11.2007р., № 4 від 20.12.2007р., та № 5 від 30.01.2008р., в яких визначалась нова вартість вугілля, з урахуванням показників його якості.

На виконання умов Договору Позивачем протягом 2007-2008 років здійснювалась для Відповідача партіями поставка вугілля.

У свою чергу, Відповідач отримував дане вугілля та сплачував за нього кошти.

Станом на час розгляду даної справи, Відповідачем, на виконання умов Договору було сплачено Позивачу 3480000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення на його користь з Відповідача основного боргу за поставлену вугільну продукцію в розмірі 977899,45 грн., а також, пені в розмірі 27573,56 грн. і 3% річних в розмірі 7334,25 грн., за неналежне виконання зобов’язань по Договору.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на відсутність заборгованості, оскільки отримане ним вугілля, яке по якості не відповідало в повній мірі стандартним показникам, встановленим у Договорі, було повністю оплачено відповідно до його п. 4.3. та умов додаткових угод, тобто –з урахуванням знижок до його базової ціни.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що Позивачем не було доведено факту передачі у власність Відповідача вугільної продукції, як передбачалось умовами Договору, та наявність заборгованості Відповідача в зазначених в позові розмірах, встановивши при цьому наявність переплати останнього за отримане ним вугілля, дійшов висновку про те, що в задоволенні даного позову слід відмовити.

В той же час, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості в розмірі 977899,45 грн. за поставлену Позивачем у період з квітня по червень 2008 року на підставі Договору поставки № 18 від 29.06.2007р. та згаданих вище додаткових угод до нього, вугільну продукцію, яка відповідала стандартним показникам якості, а також пені і 3% річних, у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань по Договору, що знайшло своє підтвердження на підставі представлених доказів по справі, в той час, як в період з квітня по червень 2008 року між сторонами додаткові угоди щодо якості та нової вартості вугілля не укладались, акти приймання-передачі по якості не складались, як це передбачалось умовами Договору, а тому до ціни отриманого Відповідачем, в період з квітня по червень 2008 року, вугілля, не повинні застосовуватись знижки, як на цьому наполягав останній, у зв’язку з чим, Відповідач повинен був розрахуватись по базовій ціні вугілля, що ним, на час вирішення даного спору, зроблено не було.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), були зроблені при неповному встановленні всіх обставин справи, з огляду на таке.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржувані судові рішення даним вимогам в повній мірі не відповідають.

Так, суд першої інстанції посилаючись на відсутність заборгованості Відповідача перед Позивачем за отримане вугілля, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, належним чином не з’ясував, як обсяги кожної партії вугілля, що поставлялось, та її вартість, так і процедуру приймання вугілля Відповідачем, і те, чи відповідала така умовам Договору, а також ціну, за якою було здійснено розрахунок за поставлену партію продукції, зробивши передчасний висновок про відмову в позові.

В той же час, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову та стягуючи суму заборгованості за період поставки вугільної продукції у квітні-червні 2008 року, не звернув належної уваги на те, що матеріали справи взагалі не містять обґрунтованого розрахунку Позивача, заявленої ним до стягнення суми, як це передбачено п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, тільки за наявності якого, в сукупності з іншими доказами у справі, можливо дійти до беззаперечних висновків про вартість поставленої Позивачем кожної партії вугільної продукції, з урахуванням її якості, суми коштів, які надійшли від Відповідача в якості розрахунків, періоду заборгованості, а відтак –загальної суми боргу, пені та 3% річних.

Крім того, апеляційним господарським судом, як і місцевим господарським судом, не досліджувалось питання додержання умов Договору самим Позивачем щодо забезпечення ним якісних показників продукції, яка поставлялась Відповідачу, оскільки саме відхилення від таких показників, з доводів останнього, було підставою для застосування ним при розрахунках знижок до базової ціни на отримане вугілля, що передбачалось умовами Договору.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з’ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов’язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Нова" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у справі № 25/176 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.