Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г., –головуючий,

Мележик Н.І.,

Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 року у справі № 11/171 за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської районної у місті Києві ради, м. Київ, до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Київ, про виселення,

за участю представників:

позивача – Виниченко С.В. (дов.№76-2413 від 13.12.2008)

відповідача –не з'явився

У жовтні 2008 року позивач –КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду" пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про виселення з нежилого приміщення.

Вказував, що 18.04.2005 між КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №1831, відповідно до умов якого орендодавець згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №520 від 18.04.2005, передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежиле приміщення, площею 31,5 кв.м в будинку під АДРЕСА_1 в м. Києві.

Строк дії договору визначено сторонами з 18.04.2005 по 18.04.2006 (п.5.12 договору).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору та вимог чинного законодавства щодо звільнення займаного приміщення після закінчення строку дії договору, –позивач просив виселити відповідача з нежилого приміщення, площею 31,5 кв.м, що розташоване в будинку під № 6 літера Б по вул. Шумського в м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2008 року (суддя: Смирнова Ю.М.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 року (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. –головуючий, Зубець Л.П., Лосєв А.М.) позов задоволено.

Постановлено виселити відповідача з нежилого приміщення площею 31,5 кв.м в будинку під АДРЕСА_1 в м. Києві.

Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.ст. 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 785 ЦК України та закінчення строку дії договору оренди спірного приміщення, яке відповідач не повернув та безпідставно продовжує ним користуватися.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 763 ЦК України, ст. 43 ГПК України, просить рішення та постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12. 1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосування до даних правовідносин.

постанова зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 18.04.2005 між КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (орендодавець) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №1831, відповідно до умов якого орендодавець згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №520 від 18.04.2005, передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування нежиле приміщення, площею 31,5 кв.м в будинку під АДРЕСА_1 в м. Києві.

Строк дії договору встановлено з 18.04.2005 до 18.04.2006 (п.5.12 договору).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором

17.04.2006 орендодавець рекомендованою кореспонденцією направив орендарю листа №35-1156/1 від 13.04.2006 в якому повідомив останнього про припинення дії спірного договору 18.04.2006 у зв'язку з закінчення строку, на який його було укладено.

Судами встановлено, що відповідач всупереч п.4.2 договору спірне приміщення не повернув та безпідставно продовжує ним користуватись.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій посилались на ст. 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та виходили з того, що в зв'язку з закінченням строку, договір оренди спірного майна припинив свою дію і відповідач в силу п.4.2 договору та приписів ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зобов'язаний був його повернути.

Дані висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що при припиненні договору оренди орендар зобов'язується в 3-х денний термін з моменту пред'явлення орендодавцем вимоги про передачу його орендованого приміщення передати його орендодавцю в стані, придатному для подальшої експлуатації.

Як встановлено судами, у вказаному листі №35-1156/1 від 13.04.2006 орендодавець зазначив про обов'язок відповідача після закінчення строку дії договору повернути орендоване приміщення по акту приймання-передачі в ЖРЕО №418.

Крім того, листом №249/31 від 10.10.2006 Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила відповідача про те, що йому відмовлено в укладенні на новий термін договору оренди спірного приміщення та наголосила на необхідності повернути орендоване майно орендодавцю в установленому порядку згідно акту приймання-передачі в термін до 25.10.2006.

В порушення вказаних вимог, умов договору та норм чинного законодавства відповідач орендоване майно не повернув та безпідставно продовжує ним користуватися.

Тому, висновок господарських судів про задоволення позову та виселення відповідач є законним та обгрунтованим.

Посилання скаржника на те, що його, як орендаря, не було повідомлено про припинення дії договору оренди спростовується матеріалами справи та вищевикладеними обставинами.

Інші доводи касаційних скарг про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження та зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України.

постанова у справі винесена з дотриманням норм процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів, є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 року у справі № 11/171 залишити без змін.