826/8039/15 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 11.06.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ", про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року, ухвалену у складі головуючого судді Шулежка В.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 42534 від 27.06.2014, укладеного між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", оформлене наказом № 6 від 18.11.2014 (згідно переліку);

- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а отже, відповідачами, в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №42534 від 27.06.2014, укладеного між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ", оформлене наказом № 6 від 18.11.2014 (згідно переліку).

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "УФС" укладений договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" № 42534 від 27.06.2014.

Відповідно до умов п. 1.1. зазначеного договору ПАТ "КБ "УФС" приймає від вкладника грошові кошти в сумі 190 000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 27.07.2014.

Згідно п.1.2. Договору процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 19,75 відсотків річних.

Згідно п. 2.1.1 Договору Банк зобов`язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 та прийняти вклад.

Відповідно до п. 2.3.1.цього договору позивач ("Вкладник") зобов`язався протягом трьох днів з дати укладання цього Договору внести готівкою або безготівковим шляхом суму вкладу на вкладний (депозитний ) рахунок. Внесення суми вкладу оформляється відповідним розрахунково-касовим документом, який підтверджує внесення (перерахування) грошових коштів та зберігається у вкладника.

Згідно платіжного доручення від 27.06.2014 банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 190 000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок, який був відкритий відповідно до п. 2.1.1 вказаного вище договору.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 № 491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.08.2014 № 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 № 717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "КБ "УФС".

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.10.2014 № 119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "УФС" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "КБ "УФС", для отримання коштів вкладники з 21.11.2014 по 31.12.2014 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Позивачу стало відомо, що його не включено до переліку вкладників ПАТ "КБ "УФС", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду.

Уповноважена особа Фонду у листі від 24.12.2014 № 001/4244 повідомила позивача, що договір банківського вкладу від № 42534 від 27.06.2014 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позов мотивував своє рішення тим, що у уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а тому відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, протиправно не подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, суди зазначили, що інші вимоги, пред`явлені до Фонду, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Відповідач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу іншого клієнта з метою створення у майбутньому штучного зобов`язання Фонду на відшкодування грошових коштів за рахунок держави..

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому, положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних" на депозитний рахунок позивача, відкритому відповідно до договору банківського вкладу від 27 червня 2014 року, було зараховано суму 190000грн.

Кошти на депозитний рахунок позивача були зараховані 27 червня 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 14 серпня 2014 року).

Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського вкладу) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу від 18 листопада 2014 року № 6 відповідачем, з урахуванням висновків Комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), було визнано нікчемними правочини згідно переліку, в тому числі і правочин ОСОБА_1

У направленому на адресу позивача повідомленні від 24 грудня 2014 року №001/4244 "Про визнання правочинів нікчемними" зазначено, що договір банківського вкладу від 27.06.2014 №42534, операції з внесення та перерахування коштів є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 ЦК України.

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочину, надіслане позивачу, всупереч приписам чинного законодавства не містять посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону №4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Посилання відповідача на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правильно було визнані судом необґрунтованими, оскільки відповідачем всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач вважав правочини нікчемними з підстав, визначеної Законом № 4452-VI (4452-17) у редакції, чинній з 11 липня 2014 року.

Судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірні правочини було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11 липня 2014 року) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним. Пункту сьомого стаття 38 у вказаній редакції Закону № 4452-VI (4452-17) не містила.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним.

З приводу посилань відповідача на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, колегія суддів вважає останні необґрунтованими, оскільки кошти на депозитний рахунок позивача, відкритий відповідно до договору банківського вкладу від 27.06.2014, було перераховано з рахунку, належного позивачу. Таке зарахування не суперечить приписам пунктів 10.12, 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , та пункту 2.3.1 договору банківського вкладу від 08 липня 2014 року №45100.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "КБ "УФС" до запровадження у ньому тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "УФС", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI (4452-17) .

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.

Щодо висновків судів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №42534 від 27.06.2014, укладеного між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ", оформлене наказом № 6 від 18 .11.2014, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "КБ "УФС" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ "КБ "УФС" та ОСОБА_1, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Отже, ухвалені у справі судові рішення в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І., оформленого наказом № 6 від 18 листопада 2014 року щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ "КБ "УФС" та ОСОБА_1 № 42534 від 27.06.2014, слід скасувати та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Відповідачем судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому, з урахуванням приписів 341 КАС України (2747-15) , не переглядаються.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №42534 від 27.06.2014, укладеного між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ", оформлене наказом № 6 від 18.11.2014 - скасувати, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.