Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У листопаді 2008 р. ЗАТ "Луганський м’ясокомбінат" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Торговий дім "Мегаром" про стягнення 13916, 00 грн. заборгованості та 199, 55 грн. пені.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем свої обов'язків щодо оплати поставленої продукції за договором № 51 від 13.01.2006 р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.2008 р. (суддя Василенко Т.А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 13916, грн. заборгованості, 139, 00 грн. державного мита та 116, 33 грн. інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р. (судді: Бойченко К.І., Єжова С.С., Журавльова Л.І.) рішення господарського суду Луганської області від 18.12.2008 р. скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Торговий дім "Мегаром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 13.01.2006 р. між ЗАТ "Луганський м'ясокомбінат" (Постачальник) та ТОВ "Торговий дім "Мегаром" (Покупець) було укладено договір № 54 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язався виготовляти та передавати у власність Покупця товар –м’ясні та ковбасні вироби, а Покупець зобов’язався приймати та оплачувати товар на умовах Договору.

Згідно п. 4.2 Договору Покупець здійснює оплату поставленого товару згідно товарно-транспортної накладної на протязі п’яти банківських днів з дня отримання товару.

Термін дії Договору відповідно до п. 8.1 та додаткової угоди до Договору встановлено з моменту підписання до 31.08.2008 р.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, що зазначено в ст. 598 Цивільного кодексу України.

Встановивши обставини справи, зокрема те, що ЗАТ "Луганський м'ясокомбінат" на виконання умов Договору поставило ТОВ "Торговий дім "Мегаром" товар на загальну суму 13916, 00 грн. (зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними), а також те, що ТОВ "Торговий дім "Мегаром" в свою чергу не виконало свої зобов'язання за Договором в частині оплати за отриманий товар, надавши належну юридичну оцінку відносинам сторін, врахувавши положення ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, суди дійшли мотивованих висновків про наявність у ТОВ "Торговий дім "Мегаром" зобов'язання сплатити грошові кошти за Договором.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів, про задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 13916, 00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Покупцем терміну та умов оплати товару, вказаних у п. 4.2 Договору, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з аналізу зазначеної статті колегія суддів дійшла висновку про те, що не перерахування банком грошових коштів на рахунок ЗАТ "Луганський м'ясокомбінат" не є випадком в розумінні ст. 617 ЦК України який може бути підставою звільнення від відповідальності.

Отже, скасовуючи рішення місцевого господарського суду частково суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для стягнення пені.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Мегаром" залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р. у справі №6/210 залишити без змін.