10/285-08 Про стягнення заборгованості за надання послуг з транспортування природного газу - 19.05.2009 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський машинобудівний завод" на рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2008р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2009р.

у справі №10/285-08 господарського суду Херсонської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства

"Херсонський машинобудівний завод"

про стягнення 11 174,28грн.

за участю представників:

ВАТ "Херсонгаз" –не з’явилися;

ВАТ "Херсонський електромашинобудівний завод" – Павліш П.В.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод" 11 174,28грн. заборгованості за надання послуг з транспортування природного газу у період з 01.02.2007р. по 28.02.2007р. за договором №1-394ПТ від 31.01.2006р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що у зв’язку з виявленням розбалансу у розмірі 95м3 природного газу, відповідно до п.3.9 договору, відповідачу запропоновано провести позачергову повірку лічильника, що ним не здійснено, у зв’язку з чим вузол обліку газу знято та направлено на повірку. За результатами повірки лічильник визнано непридатним для застосування, а обсяг протранспортованого газу перераховано за період з 01.02.2007р. по 28.02.2007р. у відповідності з підпунктом 6 п.3.13 договору (т.1 а.с.2-3).

Відповідач у справі – ВАТ "Херсонський електромашинобудівний завод" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

-сторонами підписано акт прийому-передачі, яким зафіксовано обсяг протранспортованого природного газу, при цьому, позивач у встановлений договором строк не заявив про те, що він не погоджується з визначеним у такому акті обсягом;

- акт про непридатність лічильника складено за відсутності повноважного представника відповідача, інших доказів позивачем не надано;

- непридатність лічильника до використання виявлена 07.03.2007р., отже, перерахунок має бути здійснено саме за березень 2007р.;

- показання лічильника та показання коректора СПГ знімались у різний проміжок часу, чим пояснюються розбіжності у їх показах;

- позивач не звертався до відповідача з належно оформленим договором на постачання відповідної кількості газу (т.1 а.с.34-35,95,102).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.10.2008р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ВАТ "Херсонський електромашинобудівний завод" на користь ВАТ "Херсонгаз" стягнуто 11174,28грн. (т.1 а.с.108-110).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- сторонами укладено договір про надання послуг з транспортування газу, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати надані йому послуги позивачем, однак, свої зобов’язання не виконав в установлений договором строк;

- газовий лічильник відповідача визнаний непридатним до застосування, у зв’язку з чим позивачем правомірно в порядку, встановленому п.5.12 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618 (z0067-06) , та умов договору, проведено перерахунок обсягу природного газу;

-визначення звітного періоду не залежить від дати проведення повірки приладу обліку.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2008р. залишено без змін (т.1 а.с.152-154).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Херсонський електромашинобудівний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права апеляційною інстанцією, порушенням норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити послуги з транспортування у лютому 2007р. природного газу, обсяг якого визначеного позивачем розрахунковим способом у зв’язку з непридатністю лічильника позивача, що встановлено державною повіркою.

Підставою заявлених вимог є невиконання відповідачем зобов’язань за договором №1-394ПТ від 31.01.2006р. про надання послуг з транспортування природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання, сторонами якого є позивач та відповідач, в частині оплати таких послуг.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін визначених таким договором прав та обов’язків, зобов’язань. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що відповідний договір є: підставою для виникнення у відповідача обов’язку оплачувати відповідні послуги з транспортування природного газу; визначає строк виконання такого зобов’язання та порядок визначення обсягів транспортованого природного газу, у т.ч. при несправності приладів обліку, тощо.

Відповідний висновок суду першої інстанції підтриманий судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, такого висновку суди дійшли передчасно, оскільки неповно з’ясували обставини справи, які підлягали встановленню для визначення прав та обов’язків сторін, встановленню їх правовідносин, правильному вирішенню спору.

Так, відповідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські договори, за змістом п.7 ст. 179 ГК України, укладаються за правилами, встановленими ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим ГК України (436-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Аналогічне положення містить і ч.1 ст. 638 ЦК України.

Договір №1-394ПТ від 31.01.2006р. про надання послуг з транспортування природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання підписано ВАТ "Електромаш", як вбачається, з протоколом розбіжностей.

Між тим, судами відповідний протокол розбіжностей не витребувано та не з’ясовано чи врегульовано сторонами такі розбіжності і яким чином.

Разом з тим, згідно ч.4 ст. 181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. При цьому, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, в силу ч. 5 такої норми, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до ч.6 ст. 181 ГК України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). При цьому, за змістом ч.8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Норми ЦК України (435-15) , у випадку не досягнення сторонами згоди щодо розбіжностей до договору, також визначають такий договір таким, що не є укладеним.

Так, в силу ч.1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Враховуючи, що підставою заявлених вимог є невиконання зобов’язань з оплати послуг з транспортування природного газу, яке виникло, як вказує позивач в силу умов договору №1-394ПТ від 31.01.2006р. про надання послуг з транспортування природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання, встановлення чи є такий договір укладеним і на яким умовах є необхідним для вирішення даного спору, оскільки входить до предмету доказування у даній справі.

Неповне з’ясування обставин справи є порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст.47, 38 ГПК України (1798-12) .

Зазначені порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції і не усунуті апеляційною інстанцією, не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені ст. 111-7 ГПК України.

За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод" задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. та рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2008р. у справі №10/285-08 скасувати.