826/16900/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб - 11.06.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року у складі судді Кузьменка В.А.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у складі суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.

у справі №826/16900/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року №0003121520, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб, з яких за основним платежем на 158757,97 грн, за штрафними санкціями на 32528,94 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово. Судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду, прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року.

27 березня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 26 червня 2013 року №0003121520 в частині збільшення грошового зобов`язання по орендній платі за землю у період 2010 року на суму 46551,08 грн, у тому числі за основним платежем 38194,95 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 8356,13 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

10 липня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови Товариству у задоволенні позовних вимог та прийнято у цій частині нову постанову, якою задоволено позовні вимоги в зазначеній частині, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 26 червня 2013 року №0003121520 за період з 2011 року по 30 квітня 2013 року. У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення розміру орендної плати за землю у період 2010 року, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року №0003121520 в цій частині, оскільки річний платіж по орендній платі за земельні ділянки, розрахований, задекларований та сплачений позивачем за період 2010 року відповідно до норм Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Суд апеляційної інстанції, визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення податкового органу від 26 червня 2013 року №0003121520 за період з 2011 року по 30 квітня 2013 року, мотивував своє рішення тим, що позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України (2755-17) при обрахунку та сплаті річних платежів по орендній платі (зокрема такі платежі відповідають нижній межі).

У вересні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В касаційній скарзі наголошує, що судами попередніх інстанцій не вірно встановлені обставини справи.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції в частині задоволених вимог та постанову апеляційної інстанцій - без змін.

05 жовтня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 01 серпня 2017 року, справу №826/16900/13-а витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва.

14 грудня 2017 року справа №826/16900/13-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

01 березня 2018 року справа № 826/16900/13-а разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/31064/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині меж касаційної скарги відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що з 27 травня 2013 року по 31 травня 2013 року посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у частині сплати орендної плати за землю за період з 01 травня 2010 року по 30 квітня 2013 року по земельній ділянці площею 0,259 га, розташованій за адресою: м. Бердянськ, вул. Кабельників, 162-а та земельній ділянці площею 0,3021 га розташованій за адресою: м. Бердянськ, вул. 8 Березня, 82-а, за результатами якої складено акт від 06 червня 2013 року №000290/0152/00135390 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки відповідач зробив висновок про порушення позивачем статей 2 та 13 Закону України "Про плату за землю", статей 271, 286, 288 Податкового кодексу України та заниження орендної плати за земельні ділянки на загальну суму 158757,97 грн, у тому числі за період з 01 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму 38194,95 грн, за 2011 рік на 57292,43 грн, за 2012 рік на 57292,43 грн, за період з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року на 5978,16 грн.

26 червня 2013 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України керівником податкового органу винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0003121520, яким за порушення статей 2 та 13 Закону України "Про плату за землю" (із змінами та доповненнями) та статей 271, 286, 288 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб у розмірі 191286,91 грн, у тому числі 158757,97 грн - за основним платежем, 32528,94 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Спірні правовідносини за період з 2010 року по 01 січня 2011 року регулювались нормами Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на 2010 рік) річна орендна плата за земельні ділянки не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п`ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Бердянською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (орендарем), правонаступником якого є позивач, укладено договори оренди землі від 25 серпня 2005 року №040526500273 та №040526500274, згідно з якими орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельні ділянки площею 0,259 га, яка знаходиться за адресою м. Бердянськ, вул. Кабельників, 162-а, та земельну ділянку площею 0,3021 га, яка знаходиться за адресою м. Бердянськ, вул. 8 Березня, 82 для розміщення та обслуговування автозаправних станцій.

Відповідно до пункту 2.3 договору оренди землі від 25 серпня 2005 року №040526500273 нормативна оцінка земельної ділянки за адресою: м . Бердянськ, вул. Кабельників, 162-а, згідно з витягом (довідкою) Бердянського міського управління земельних ресурсів №491 від 21 липня 2005 року становить 106161,10 грн без урахування щорічної індексації.

Згідно з пунктом 2.3 договору оренди землі від 25 серпня 2005 року №040526500274, нормативна оцінка земельної ділянки за адресою: м. Бердянськ, вул. 8 Березня, 82-а, згідно з витягом (довідкою) Бердянського міського управління земельних ресурсів від 21 липня 2005 року №492 становить 194099,25 грн без урахування щорічної індексації.

Пунктом 4.1 та 4.2 зазначених договорів встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки (на підставі рішення тридцять дев`ятої (позачергової) сесії міської ради IV скликання від 20 квітня 2005 року №1 "Про затвердження переліку розмірів плати за земельні ділянки у м. Бердянську". Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Як вбачається з матеріалів справи, цільове призначення земельних ділянок, переданих у платне володіння та користування позивачу, землі житлової та громадської забудови. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок згідно з витягом (довідкою) Бердянського міського управління земельних ресурсів від 21 липня 2005 року №491 становить 106164,10 грн без урахування щорічної індексації (земельна ділянка, розташована за адресою: м. Бердянськ, Кабельників 162-а) та 194099,25 грн (земельна ділянка, розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. 8 Березня 82-а).

Згідно з податковими деклараціями з орендної плати за земельні ділянки, сума узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки, які знаходяться у користуванні підприємства становить, зокрема, по земельній ділянці площею 0,2590 га, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, Кабельників 162-а, за період з травня по грудень 2010 року - 9041,50 грн; по земельній ділянці площею 0,3021 га, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. 8 Березня 82-а, за період з травня по грудень 2010 року - 16530,52 грн.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що річний платіж по орендній платі за земельні ділянки розрахований, задекларований та сплачений позивачем за період 2010 року не є нижчим меж, встановлених нормам Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) та сплачено позивачем відповідно до умов договорів про оренду земельної ділянки.

Спірні правовідносини за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2013 року врегульовані нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодекс України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що річний платіж по орендній платі за земельні ділянки розрахований, задекларований та сплачений позивачем за період з 2011 року по квітень 2013 року в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки землі, з урахуванням щорічної індексації, що відповідає умовам договорів оренди земельної ділянки та не є нижчим межі, встановленої нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Сторонами не заперечується, що розрахунок річного платежу з орендної плати по земельним ділянкам за період з 2010 року по 2012 рік здійснювався відповідно до витягу (довідки) з технічної документації щодо грошової оцінки земель №491 від 21 липня 2005 року.

У 2013 році Товариство отримало нові витяги (довідки) з технічної документації від 12 лютого 2013 року №113-м (по земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Кабельників, 162-а, загальна грошова оцінка з урахуванням щорічної індексації складає 137888520 грн) та від 12 лютого 2013 року №114-м (по земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Бердянськ, вул. 8 Березня, 82-а, загальна грошова оцінка з урахуванням щорічної індексації складає 1012376,37 грн).

На 2013 рік позивачем надано до податкового органу декларацію з плати за землю, відповідно до якої сума орендної плати за землю розрахована відповідно до витягів (довідок) від 12 лютого 2013 року №113-м та №114-м.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що розраховуючи суму річного платежу по орендній платі за період з 2010 року по 2013 рік, у акті перевірки відповідач застосував нормативну грошову оцінку земель відповідно до витягів (довідок) від 12 лютого 2013 року №113-м та №114-м.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що при розрахунку орендної плати за землю необхідно керуватися діючою на час розрахунку нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки, отже позивачем правомірно застосовано витяг (довідку) з технічної документації щодо грошової оцінки земель від 21 липня 2005 року №491 при розрахунку річного платежу по орендній платі за період з 2010 року по 2012 рік та витяги (довідки) від 12 лютого 2013 року №113-м-№114-м при розрахунку річного платежу по орендній платі за 2013 рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства України при обрахунку та сплаті річних платежів по орендній платі, зокрема такі платежі відповідають нижній межі, встановленій Податковим кодексом України (2755-17) , та умовам договорів оренди землі, тоді як податковий орган неправомірно збільшив суму грошових зобов`язань з орендної плати позивачу, розрахувавши платіж по орендній платі за період з 2010 року по 2012 рік застосувавши нормативну грошову оцінку земель діючу з лютого 2013 року.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року №0003121520.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних правовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції у справі №826/16900/13-а - залишити без змін.