1/29 Про встановлення факту права власності та внесення змін до державного реєстру прав власності на нерухоме майно - 19.05.2009 Прийняття

Мале приватне підприємство фірма "Астар" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фонду комунального майна Чернігівської міської ради та Державного комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про встановлення факту права власності та внесення змін до державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Господарський суд розглянувши позовну заяву виніс рішення від 23.10.2008 року, яким позов задовольнив повністю, встановив факт права власності у приміщенні позначеного в плані літерою 85-5 об’єднаного торгового залу магазину "Валентина" вул. Мстиславська, 20, м. Чернігів за приватним підприємством фірмою "Астар" площею 22,79 кв. м., зобов’язав Виконавчий комітет Чернігівської міської ради та Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації внести зміни до державного реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до рішення господарського суду.

За апеляційною скаргою Фонду комунального майна Чернігівської міської ради Київським апеляційним господарським судом 03.02.2009 року винесено постанову, якою скасовано рішення господарського суду від 23.10.2008 року, у задоволенні позову малого приватного підприємства фірми "Астар" відмовлено.

Не погодившись з постановою апеляційного суду мале приватне підприємство фірма "Астар" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду України і передати справу на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Скаржник вважає постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело до невідповідності висновків в постанові обставинам справи. Також, на думку МПП фірми "Астар" судом було неповно з'ясовано обставини справи.

МПП фірма "Астар" в своїй касаційній скарзі звертає увагу суду на той факт, що апеляційна інстанція необґрунтовано дійшла висновку про те, що позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів права власності на приміщення по вул. Мстиславській, 20, м. Чернігів.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи мале приватне підприємство фірма "Астар" звернулось до господарського суду з позовом до Фонду комунального майна Чернігівської міської ради і Державного комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про встановлення факту права власності у приміщенні позначеного в плані літерою 85-5 об’єднаного торгового залу магазину "Валентина", вул. Мстиславська, 20, м. Чернігів за позивачем площею 22,79 м2 та про зобов'язання Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Державного комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" внести зміни до державного Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Господарський суд Чернігівської області задовольняючи позовні вимоги у своєму рішенні від 23.10.2008 року керувався статтею 182 Цивільного кодексу України, пунктом 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту України від 07.02.2002 року №7/5 (z0157-02) та рішенням господарський суд Чернігівської області від 19.06.2007 року по справі № 1/247/21, яким задоволено позов про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №645Д від 20.07.2006 року укладеного між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та МПП фірмою "Астар" і змінено площі спірних приміщень згідно висновку експертів № 357ц від 29.05.2007 року.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 03.02.2009 року скасував рішення господарського суду від 23.10.2008 року з огляду на наступне.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на той факт, що після проведення реконструкції в приміщеннях за адресою вул. Мстиславська,20 літ. 84-4 та літ. 58-5 зазначені площі були переобладнані в одне приміщення літ. 85-5 площею 76, 1 кв. м. Під час здійснення провадження у справі № 1/247/21 за позовом МПП "Астар" про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 645Д від 20.07.2006 року було проведено експертизу. Відповідно висновків експертів площа оренди об’єкту експертизи та межуючого торгового залу, яке знаходиться у власності МПП фірми "Астар" до реконструкції магазину, коли ці приміщення були ізольовані, становила: приміщення 84-4, що належить Територіальній громаді м. Чернігова –9,97 х 5,48 = 54,64 кв.м., приміщення 85-5, яке належить МПП фірмі "Астар" – 4,30 х 5,52 = 23,76 кв.м.

Площа оренди об’єкту експертизи та торгового залу, який знаходиться у власності МПП фірми "Астар" після реконструкції та об’єднання в одну торгову площу, згідно обмірів, проведених експертами в присутності сторін становить 13,95 х 5,3 = 73,94 кв. м. тому приміщення означене в плані як 85-5, яке належить позивачу має розміри 4,3 х 5,3 = 22.79 кв. м., приміщення означене в плані як 84-4 має розміри ( 13,95 - 4,3) х 5,3 = 51,15.

Приписами статті 392 Цивільного кодексу України зазначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності зауважила, що умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, апеляційний суд встановив, що позивачем на підтвердження факту його права власності на приміщення за адресою вул. Мстиславська, 20, м. Чернігів, позначеного в плані літерою 85-5, крім свідоцтва про право власності МПП фірми "Астар" від 04.04.2005 року на нежиле приміщення за адресою м. Чернігів, вул. Мстиславська, б.20, частина літ. 85-5 площею 21,5 кв. м. жодних інших правовстановлюючих документів не надано, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Проте, такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди дійшли його без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

В порушення цих вимог суди не звернули уваги на те, що позивач звернувся із позовом про встановлення факту права власності на частину об'єкту, яка згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.12.2005 року належить Територіальній громаді міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (а.с.56) в той час як відповідачем у справі є Фонд комунального майна Чернігівської міської ради.

Поза увагою господарського суду залишились також приписи статті 15 Цивільного кодексу України, якою закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, для розгляду будь –якої господарської справи судам насамперед необхідно встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання та відповідність обраного способу захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені як встановлення факту, в той час як статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту порушеного права є, зокрема, визнання права. Що ж до встановлення фактів, то розгляд таких справ врегульовано гл. 6 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Крім того, для вирішення даного спору по суті судам необхідно було витребувати та дослідити докази виникнення у позивача права власності на приміщення, позначене на плані літерою 85-5. Встановити з чим пов'язана різниця у площі, чи могли мати місце причини виникнення різниці у даному випадку та яким чином це впливає на даний спір.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Чернігівської області від 23.10.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі № 1/29 господарського суду Чернігівської області скасувати.