12/181-ПН-08 Про визнання права власності на прибудову, яка є невід'ємною частиною магазину промислових товарів - 19.05.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.08.2008 р. (суддя - Пінтеліна Т.Г.) позов задоволено. Визнано право власності Приватного підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємця ОСОБА_2 на прибудову літера "1" площею 17,3 кв.м. яка є невід'ємною частиною магазину промислових товарів, який роташований за адресо м. Херсон АДРЕСА_1. Зобов'язано Херсонське державне бюро технічної інвентаризації зареєструвати зазначену прибудову на ім'я позивачів.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від -12.12.2009 р. (судді – Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А., Мойсеєнко Т.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2008 р. скасовано. В задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на збудовану будівлю (прибудову) площею 17,3 кв. м, розташовану за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1, визначену Херсонським державним бюро технічної інвентаризації на схематичному плані як літ. "І", відмовлено. В частині зобов’язання Херсонського державного бюро технічної інвентаризації зареєструвати прибудову площею 17,3 кв.м. на ім’я Приватного підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємця ОСОБА_2 провадження у справі припинено. Стягнуто солідарно з Приватного підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Херсонської міської ради 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Приватний підприємець ОСОБА_1. та ПП ОСОБА_2. звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами було подано позов про визнання права власності на збудовану будівлю площею 17,3 кв. м, розташовану за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1, визначену Херсонським державним бюро технічної інвентаризації на схематичному плані як літ. "І", та зобов’язання провести реєстрацію зазначеної прибудови на ім’я позивачів.

Рішення місцевого господарського суду про задоволення позову було мотивовано тим, що позивачам на праві приватної власності належить магазин промислових товарів, який розташованій за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1 на першому поверсі житлового будинку.

Володіючи зазначеним магазином, з метою покращення умов для функціонування магазину, позивачі самочинно зробили прибудову до магазину, приміщення площею 17,3 кв.м. збудував будівлю визначену Херсонським державним бюро технічної інвентаризації на схематичному плані як літ. "1".

Враховуючи норми статті 376 ЦК України, суд першої інстанції, дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 02.06.2008 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.05.2008 р. № 231, Приватним підприємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної (спільної часткової) власності належить магазин промислових товарів, який розташованій за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1 на першому поверсі житлового будинку.

Під час володіння та розпорядження належним підприємцям майном, ними здійснено будівництво прибудови до магазину –приміщення площею 17,3 кв. м.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно довідки Управління земельних ресурсів у м. Херсоні щодо належності земельної ділянки по АДРЕСА_1 м. Херсона за період з 1992 року, моменту створення управління земельних ресурсів у м. Херсоні, право користування або право власності за вказаною адресою ніким не оформлювалось, і згідно з п. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельна ділянка на теперішній час перебуває в землях запасу.

В порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачами не було доведено те, що прибудова до магазину площею 17,3 кв.м., як і сам магазин, знаходиться на земельній ділянці, яка була виділена позивачам для користування у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273 (z0945-00) було затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. Цим положенням встановлено порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів та розроблено згідно зі статтею 29 Закону України "Про планування і забудову територій".

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" та п.1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (z0945-00) , дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

В порушення вказаних вимог, дозвіл на виконання будівельних робіт по зведенню прибудови не отримувався та спірне приміщення в експлуатацію не приймалося, тоді як згідно статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачами не було доведено підстав для задоволення позову про визнання за ними права власності на самочинне будівництво з урахуванням вимог ст. 376 ЦК України.

Разом з цим, не можна погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявлена позивачами вимога про зобов'язання Херсонське державне бюро технічної інвентаризації зареєструвати спірну прибудову на ім'я позивачів повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

01.09.2005 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , згідно пункту 1 статті 3 якого як справу адміністративної юрисдикції визначено переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом позову в даній справі є, зокрема, визнання права власності на нерухоме майно, а вимога про зобов'язання зареєструвати вказане право власності за позивачами є похідною вимогою від визнання права власності.

В разі задоволені позову про визнання право власності, судове рішення, як правовстановлюючий документ, був би підставою для зобов'язання Херсонського державного бюро технічної інвентаризації зареєструвати спірну прибудову.

Відтак спір у даній справі стосується права власності на нерухоме майно, а отже він підвідомчий господарським судам України за приписами частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Разом з цим, позивачами не доведено, яким чином відповідачем -2 порушено їх законні права та інтереси, з огляду на те, що відповідач-2 не відмовлявся вчиняти дії з реєстрації права власності на підставі правовстановлюючого документу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова апеляційної інстанції в частині припинення провадження на підставі п.1 ст. 80 ГПК України щодо зобов’язання Херсонського державного бюро технічної інвентаризації зареєструвати прибудову площею 17,3 кв.м. на ім’я Приватного підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємця ОСОБА_2 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову в цій частині.

В іншій частині постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін, з огляду на те, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст.ст. 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника позивачів оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, ст. 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.12.2008 року у справі № 12/181-пн-08 Господарського суду Херсонської області скасувати в частині припинення провадження у справі в частині зобов’язання Херсонського державного бюро технічної інвентаризації зареєструвати прибудову площею 17,3 кв.м. на ім’я Приватного підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємця ОСОБА_2 та прийняти нове рішення у цій частині про відмову у задоволені позову.