Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля", м. Київ (далі –ВАТ "Укренерговугілля")

на рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 та

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009

зі справи № 7/525-08

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі –АМК України)

до ВАТ "Укренерговугілля"

про стягнення 2 250 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

АМК України звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ВАТ "Укренерговугілля" 2 250 грн. пені за прострочення сплати штрафу за рішенням АМК України від 04.12.2007 № 681-р у справі № 28-26.13/100-06/51-06 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі –рішення № 681-р).

Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.20008 (суддя Антонова В.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009 (колегія суддів у складі: суддя Федорчук Р.В. –головуючий, судді Ткаченко Б.О., Лобань О.І.), позов задоволено з мотивів прострочення відповідачем сплати штрафу за рішенням № 681-р.

ВАТ "Укренерговугілля" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, що виявилися в неповному з’ясуванні обставин, які мають значення для вирішення даного спору. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що надіслане АМК України рішення № 681-р було одержано не уповноваженою ВАТ "Укренерговугілля" особою.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ).

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 681-р:

визнано, що дії ВАТ "Укренерговугілля" та інших зазначених в цьому рішенні суб’єктів господарювання –членів Ради оптового ринку електричної енергії України, які полягали у прийнятті ними на засіданнях цієї Ради від 19.05.2005, 14.06.2005, 22.09.2005 (протоколи №№ 2, 4, 9) Тимчасового порядку врахування обсягів накопичення вугілля "газової" групи на теплоелектростанціях енергогенеруючих компаній на осінньо-зимовий період 2005-2006 років при плануванні диспетчерського навантаження, на підставі якого працюючим на вугіллі "антрацитової групи" енергогенеруючим компаніям надавалися переваги з розподілу навантаження, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються умов реалізації товару (електроенергії), що призвели до обмеження конкуренції на ринку;

відповідно до частини другої статті 52 Закону за зазначене порушення на ВАТ "Укренерговугілля" накладено 10 000 грн. штрафу;

- 18.12.2007 АМК України надіслало ВАТ "Укренерговугілля" поштовим відправленням № 489602 копію рішення № 681-р;

- як вбачається з відмітки про вручення, зазначене поштове відправлення 21.12.2007 отримав гр. Древило як представник ВАТ "Укренерговугілля";

- Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" повідомило (лист від 18.12.2007 № 28-26/11-8307), що згаданий лист АМК України від 18.12.2007 було вручено 21.12.2007 уповноваженому на підставі відповідної довіреності на одержання кореспонденції ВАТ "Укренерговугілля" гр. ОСОБА_1 під розписку у книзі ф. 8;

- з огляду на викладене строк оплати ВАТ "Укренерговугілля" штрафу за рішенням № 681-р закінчився 21.02.2008;

- 07.03.2008 відповідач сплатив штраф платіжним дорученням № 629;

- АМК України просить суд стягнути з відповідача пеню за час прострочення сплати штрафу в сумі 2 250 грн.;

- ВАТ "Укренерговугілля" заперечує зазначене прострочення, посилаючись на те, що в журналі вхідної кореспонденції цього товариства поштове відправлення АМК України, яким було надіслано копію рішення № 681-р, зареєстровано 09.01.2008., тобто строк оплати штрафу закінчувався 09.03.2008.

Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача пені.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Частиною п’ятою статті 56 Закону встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

За приписом частини сьомої цієї статті у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Попередні судові інстанції у справі встановили, що вручення 21.12.2007 ВАТ "Укренерговугілля" копії рішення № 681-р підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, відміткою про вручення поштового відправленням № 489602 та листом Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" від 18.12.2007 № 28-26/11-8307. Тому місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірних висновків про те, що відповідач у справі прострочив визначений Законом (2210-14) строк сплати штрафу за рішенням органу АМК України, у зв’язку з чим він зобов’язаний сплатити пеню за таке прострочення. Відтак місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано задовольнили позов у даній справі.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, оскільки ВАТ "Укренерговугілля", не заперечуючи факту отримання рішення № 681-р, водночас не зазначило жодних обставин, які свідчили б про те, що згадане рішення було вручено даному товариству не 21.12.2007, а також що воно було вручено іншій, ніж вказано в оскаржуваних судових актах, належним чином уповноваженій відповідачем особі.

Разом з тим, касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, визначені законом підстави для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009 зі справи № 7/525-08 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля" –без задоволення.