Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Сторожук А.Ф. дов. № 1 від 05.01.2009 року

В лютому 2009 року державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." про стягнення 26621,31 грн., з яких 15246,31 грн. заборгованості за надані послуги по теплопостачанню, 10911,53 грн. пені, 88,54 грн. 3% річних та 374,93 грн. інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного договору лише частково розрахувався з ним за надані послуги по теплопостачанню, в результаті чого утворилася заборгованість.

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.02.2009 року (суддя Кравчук А.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." 10903,16 грн. пені, 88,37 грн. 3% річних, 374,48 грн. збитків від інфляції та 382,85 грн. судових витрат. Провадження на суму 15255,30 грн. у справі припинено.

Рішення мотивоване тим, що під час судового розгляду справи відповідач погасив суму основного боргу, однак, це не звільняє його від відповідальності сплатити пеню, інфляційні та 3% річних за несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань за договором.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." просить скасувати рішення місцевого господарського суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.01.2002 року між державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." (споживач) укладено договір № ОБ-44 на надання послуг по теплопостачанню, за умовами якого теплопостачальна організація надає споживачу послуги по теплопостачанню, а споживач приймає та оплачує їх на умовах і в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п.3.2 договору споживач зобов'язався проводити 100 % передоплати за послуги по теплопостачанню на підставі розрахунків в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що укладений між ними договір вступає в силу з 01.01.2002 року і діє до 01.01.2003 року. По закінченню строку дії договір вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії не поступила заява про його перегляд або відмову однієї із сторін.

Доказів відмови від договору або його розірвання сторонами не надано.

Місцевим господарським судом також встановлено та не заперечується сторонами, що за період з вересня 2008 року по січень 2009 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 16234,89 грн.

Однак, відповідач оплатив послуги лише частково на суму 1015,58 грн. в зв'язку з чим на лютий 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 15219,31 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним обома сторонами.

В процесі розгляду справи, згідно протоколу –погодження від 19.02.2009 року, відповідач погасив суму основного боргу, що стало підставою для припинення провадження у справі в цій частині.

Проте, крім суми основного боргу, позивач, з урахуванням уточненого розрахунку, просив стягнути з відповідача також 10903,16 грн. пені, 88,37 грн. 3% річних, 374,48 грн. інфляційних втрат.

Як визначено в п.4.4 договору № ОБ-44, укладеного між сторонами, при порушенні строку оплати рахунків теплопостачальної організації споживач сплачує їй пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Такий же розмір пені встановлений Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (686-14)

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та положень ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства у встановлений строк (термін).

Враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." належним чином не виконало взяті на себе зобов’язання згідно укладеного договору щодо своєчасного розрахунку за послуги по теплопостачанню, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з нього 10903,16 грн. пені.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що 88,37 грн. 3% річних та 374,48 грн. збитків від інфляції стягнуто господарським судом Волинської області правомірно.

Викладене свідчить про те, що господарський суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також доводи про неправильне нарахування розміру пені, 3 % річних та інфляційних при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 26.02.2009 року у справі № 8/30-38 без змін.