Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Запорізького апеляційного господарського суду

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні

В судове засідання з’явились представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВАТ "Компанія "Дніпро" звернулося до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння (ВАТ "Херсонобленерго") будівлі розподільчої підстанції РП "Робочий", яка знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.Робоча,66. Нерухоме майно належить позивачу на праві власності, набутого у процесі приватизації державного майна.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.10.2008 (суддя Л.Александрова) позовні вимоги задоволені шляхом вилучення у ВАТ "Херсонобленерго" на користь позивача будівлі розподільчої підстанції РП "Робочий", яка знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.Робоча,66.

Рішення суду мотивоване наступним.

РВ ФДМУ по Херсонській області згідно з Актом приймання-передачі державного майна № 85 від 29.12.1995 передало позивачу майно цілісного майнового комплексу державного підприємства заводу "Кулон" загальною вартістю 1233726000000 крб. згідно з актом інвентаризації станом на 01.10.1995, в тому числі передані у власність товариства як статутний капітал в обмін на акції товариства.

За Переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Компанія "Дніпро", згідно з наказом про створення Відкритого акціонерного товариства від 27.12.1095 № 1150 (додаток до Акта приймання-передачі державного майна № 85 від 29.12.1995) позивачу переданий будинок розподільчої підстанції за адресою: м.Херсон, вул.Робоча,66, інвентаризаційний номер 1000015.

26.10.2005 позивачу на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 149 від 15.03.2005 видане свідоцтво про право власності, за переліком майна до якого включено і спірну будівлю трансформаторної підстанції.

Зобов’язально-правові відносини між сторонами щодо спірного майна відсутні. Відповідач не заперечує поти фактичного користування майном, однак не довів належних правових підстав користування ним.

Пропозиція позивача укласти договір найму нерухомого майна ним відхилена.

Позовна давність за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння при триваючому характері порушення права власності не обмежена певним моментом перебігу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2009 (колегія суддів: Т.Мойсеєнко, Т.Зубкова, В.Кричмаржевський) рішення у справі змінене в частині способу задоволення позовних вимог, а саме: зобов’язано ВАТ "Херсонобленерго" повернути позивачу будівлю розподільчої підстанції РП "Робоча", яка знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.Робоча,66, що відповідає способу захисту порушеного права, передбаченого ст. 16 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що спірний об’єкт переданий йому у власність у 1995 при корпоратизації державного майна, відхилено судом апеляційної інстанції як неналежний доказ, оскільки Перелік нерухомого майна, яке станом на 15.06.1995 передане до його статутного фонду, затверджений першим заступником державного секретаря Мінпаливенерго України 20.08.2002 і зазначений в ньому під інвентарним № 17926 та під №17928 об’єкт РП "Робочий" не містить адреси його розташування, що не може бути підтвердженням того, що зазначений об’єкт є об’єктом, який витребовується позивачем.

Відповідно до положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Позивач дізнався про порушення свого права з листа-відповіді про відмову укласти договір найму з підстав належності йому на праві власності спірного майна, тобто 13.07.2006.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права та неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, господарським судом апеляційної інстанції на власний розсуд змінений спосіб захисту порушеного права; незаконність володіння відповідачем чужим майном доводиться позивачем, що не було дотримано судами; повернення спірного майна позивачу приведе до неможливості поставляти електроенергію споживачам; позов заявлений поза межами строків позовної давності.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Позов задоволений у відповідності до положень ст. 387 ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння як спосіб захисту права власності.

Згідно з положеннями ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Право власності позивача на майно визнане судами попередніх інстанцій доведеним на підставі правовстановлюючих документів. Заперечення проти позову щодо незаконного володіння майном доводить відповідач. Подані відповідачем докази до суду про правомірність володіння майном оцінені судами як неналежні, правова оцінка яких підтримується колегією суддів касаційної інстанції.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, способом захисту цивільного права є примусове виконання обов’язку в натурі, що відповідає позовній вимозі про витребування майна. Задоволення позовних вимог рішеннями у справі шляхом вилучення у відповідача майна як і задоволення позовних вимог постановою у справі шляхом зобов’язання відповідача повернути позивачу майно є способом виконання рішення про примусове виконання обов’язку в натурі, а не зміна способу захисту порушеного права. А тому посилання скаржника на порушення господарським судом апеляційної інстанції процесуальних норм є помилковим.

Посилання скаржника на сплив строку позовної давності оцінюється колегією суддів касаційної інстанції таким чином. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Однак цивільне законодавство передбачає набуття особою права власності на чуже майно за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України). А тому зазначену правову норму слід розуміти як спеціальну, за якою право власності на захист порушеного права визначається за строком набувальної давності.

Крім того, посилання господарських судів попередніх інстанцій на те, що позивач дізнався про порушення свого права у 2006 році з відповіді відповідача про відмову укласти договір найму майна з підстав належності йому права власності на майно, є юридично обґрунтованим з позиції відліку строку позовної давності.

Посилання скаржника на те, що витребування у нього майна може призвести до порушення постачання електроенергії частині споживачів, що є порушенням Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , не може бути обставиною заперечення проти позову, оскільки цивільне законодавство передбачає речові права на чуже майно, яким скаржник вправі скористатися при наявності відповідних правових підстав.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачана компанія "Херсонобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2009 у справі № 10/326-08 залишити без зміни.